Постанова № 31954099, 12.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2013 року Справа № 812/2812/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання Северіної А.С.

за участю:

представників позивача: Степаненко Т.О.

представника відповідача: Вінару К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 14.03.2013 року № 0000011401, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 14.03.2013 року № 0000011401.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.

В грудні 2012 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2012 p., вересень 2012 р. та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої було складено Акт № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 p., відповідно до висновків якого підприємством допущено порушення п. 185.1. ст. 185; п. 187.1 ст. 187; п. 188.1 ст. 188; п. 192.1 ст. 192; п. 194.1 ст. 194; п. 198.3 ст. 198; п. 200.1 та 200.3, абз. а) п. 20.0.4 ст. 200; п. 201.1, 201.3, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивачем були подані заперечення від 18.12.2012 року №001/892 на акт перевірки від 12.12.2012 року № 128/14-0/05763797.

За результатами розгляду заперечень підприємства була змінена редакція висновку акту перевірки без зміни суті донарахувань за актом перевірки.

З урахувань висновків, сума завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 514021 грн., в т.ч,: за серпень 2012 року - 277122,00грн.; за вересень 2012 року - 236899,00грн.

На підставі висновків перевірки, з урахуванням результатів розгляду заперечень на акт перевірки, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0002848013 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 514021,00грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повній мірі. Надав суду письмові пояснення по справі (том 1 а.с.173-178).

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що проведення позапланової виїзної перевірки достовірності та законності нарахування ПАТ «Луганськтепловоз» заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2012 р., за вересень 2012 р. та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012, за результатами якої складено акт від 12.12.2012 №128/14-0/05763797 та встановлено порушення ПАТ «Луганськтепловоз» п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200, ст. 200, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 240679,00грн., у т.ч. по періодах: серпень 2012 року - 149933,00 грн., вересень 2012 року - 90746,00 грн.

Посилаючись на матеріали перевірки, ПАТ «Луганськтепловоз» до податкового кредиту та Додатку 8 до Декларацій з податку на додану вартість за липень-вересень 2012 року було включено податкові накладні, що виписані з порушеннями, без врахування норми п.201.10 ст.201 ПКУ, а саме у додатку 8 до Декларацій з ПДВ за липень 2012 року, серпень 2012 року, вересень 2012 року ПАТ «Луганськтепловоз» відображені податкові накладні, виписані у періодах, що передують звітному.

Відповідач зазначає, що позивачем завищено суму податкового кредиту з ПДВ за липень - вересень 2012 року на загальну суму 298 596,00грн., у т.ч. по періодах: липень 2012 року - 149933,00грн., серпень 2012 року - 90746,00грн. вересень 2012 року - 57917,00грн.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно свідоцтва №100337613, позивач зареєстрований в якості юридичної особи та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.147-150).

Відповідно до вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Статтею 1 Податкового кодексу України, регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Повноваження відповідача зазначено ст. 20 ПК України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється, у тому числі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року було затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до цього Наказу № 984, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень - складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

12.12.2012р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за серпень 2012 p., вересень 2012 р. та уточнюючому розрахунку до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 p. (т.1.а.с.17-39).

Згідно висновків акту перевірки № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.6 ст. 198; п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з висновками акту № 128/14-/05763797 від 12.12.2012 року та надав заперечення до акту документальної перевірки (том 1 а.с.40-43).

За результатами розгляду заперечень позивача, відповідачем була змінена редакція висновків акту перевірки без зміни суті донарахувань за актом перевірки. Було встановлено, що сума завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку складає 514021,00грн.

На підставі висновків перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0002848013, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 514021,00грн.

Рішенням №4167/10/10-233 від 07 березня 2013 року Центрального офісу було скасоване податкове повідомлення-рішення СПДІ по роботі у м.Луганську ДПС від 21.12.2012 року №0002848013, скаргу позивача задоволено частково (том 1 а.с.44-47).

З урахуванням скарги позивача відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року №0000011401 форми «В1» яким зменшено суму податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 240679,00 грн. у т.ч. по періодах: серпень 2012 року - 149933,00грн., вересень 2012 року - 90746,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 120339,50 грн. (том 1.а.с.14).

Правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000011401 є предметом розгляду по даній справі.

Як встановлено в судовому засіданні, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення послугувало віднесення до податкового кредиту та Додатку 8 до Декларацій з податку на додану вартість за серпень - вересень 2012р. податкових накладних, що виписані з порушеннями, без врахування норми п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України.

Із змісту акту перевірки № 128/14-0/05763797 від 12.12.2012 року вбачається, що висновок про завищення бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на 90746,00 грн. та за вересень 2012 року на 57917,00грн. був обумовлений тим, що на порушення п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.7 201.10 ст.201 ПКУ позивачем віднесено до складу податкового кредиту у серпні та вересні 2012 року податкові накладні, що виписані в попередніх звітних періодах - грудні 2011 року, січень-червень 2012 року.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198.2 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця у паперовому вигляді або в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі, якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг, платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Отже, факт реєстрації податкової накладної повинен підтверджуватись відповідним документом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно ч. 11 п.201.10 ст. 201 ПК України, покупець у разі порушення продавцем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі, має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, виходячи з положень вищевказаних норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних і таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції); встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів); встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку); встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

З аналізу матеріалів справи та вищенаведених норм Законів, суд приходить до висновку, що платник податку може включити суми ПДВ по тих податкових накладних, які оформлені відповідно до вимог діючого податкового законодавства та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних і взяті на облік, згідно з правилами податкового та бухгалтерського обліку.

На підставі зазначених норм, позивач включив у податковий кредит за серпень-вересень 2012 р. податкові накладні, видані підприємству: TOB Ксерополіграф, ТОВ «Фірма Фаворіт Д", TOB „Стілл-Імпекс", TOB „ТД Добробут", TOB „ФірмаЕйсЛТД", TOB „Спецвостоксервис", ТОВ «Лакофарбовий завод Аврора», TOB „Іріда», TOB „Сечиль Пластик Каучук", TOB „Труботехніка», TOB „PPT", ПП «АКІК-СХІД ЕК», ТОВ «Новоказовський електромеханічний завод», ПАТ «Луганськспецтехкомплект», ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод», ТОВ фірма «Фаворіт Д», ТОВ «ТК Євросвітло», які були виписані у періодах, які передували періоду липень-вересень 2013 року.

Зауважень відповідачем до зазначених податкових накладних не надано.

Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит, від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, а також право на бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та його контрагентами.

Також суд зазначає, що позивачем після неотримання (несвоєчасного отримання) податкових накладних від своїх контрагентів, оформлених належним чином, були вчинені всі необхідні дії, передбачені чинним законодавством, тобто до податкових декларацій з ПДВ за серпень та вересень 2012 року були подані додатки №8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)» та заяви (скарги) разом із копіями первинних документів, що засвідчують факт придбання та факт отримання товарів/послуг.

Про виконання вимог законодавства та реальність здійснення господарських операцій, свідчать надані позивачем: реєстри копій документів до додатку №8 за серпень-вересень 2012р., господарські договори з постачальниками, первинна бухгалтерська документація на підтвердження їх виконання, у тому числі платіжні документи, копії податкових накладних, включених до додатків №8 до декларацій з ПДВ за серпень-вересень 2012 р. (т.1.а.с.201-250, т. 2 а.с.1-242).

Суд зазначає, що податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 року № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Також фактична сплата сум податку на додану вартість, визначених у податкових накладних, які включені до складу податкового кредиту, підтверджена платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи та були надані відповідачу разом з Додатками 8 до податкових декларацій та під час перевірки.

На думку суду, позивачем були виконані вимоги ч.11 п.201.10 ст. 201 ПК України в якості обов'язкової підстави правомірності нарахування податкового кредиту до декларації, додані скарги та первинні бухгалтерські документи.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковим органом у судовому засіданні не доведено достатніх підстав, які б свідчили про правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, та приходить до висновку, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 14.03.2013 року № 0000011401, підлягає задоволенню.

Відносно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавець встановив способи захисту порушеного права.

Згідно пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову, суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Отже, у випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним. Для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком якого є його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 14.03.2013 року № 0000011401, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Державної податкової служби від 14.03.2013 року № 0000011401 на суму 240679,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2013 року

Суддя Н.В. Мирончук