Рішення № 31953944, 19.06.2013, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/919/13-ц

Номер провадження 2/580/292/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 року Лебединський районний суд

Сумської області

в складі: головуючого судді - Гури А. О.,

секретаря судового засідання - Ткаченко Я.О.

з участю: позивачки -ОСОБА_1,

представника відповідача - Литвина Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Лебедині справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення коштів за невиплату середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що з липня 2012 року до 22.02.2013 року вона працювала начальником операційного відділу Сумської філії публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк». На день звільнення з роботи їй нарахували заробітну плату за період з 01.01.2013 року по 22.02.2013 року, компенсацію за невикористану відпустку за період з 02.07.2012 року по 22.02.2013 рік та вихідну допомогу на загальну суму 8238 грн. 21 коп., але вказані кошти вона не могла отримати, оскільки вони були перераховані на її зарплатний картковий рахунок, з якого можна було отримати кошти тільки через касу банку. На той час касовий вузол не був облаштований, в касі грошей не було, банкоматів чи терміналів банку на території Сумської області теж не було, договори з іншими банками на обслуговування карткових рахунків «Західінкомбанку» не укладались, тому фактично вона не могла отримати перераховані на зарплатний касовий рахунок кошти та розпорядитись ними.

В той же час керівництво банку проігнорувало її письмові заяви від 22.02.2013 року, в яких вона просила перерахувати її заробітну плату за січень-лютий 2013 року та інші виплати при скороченні її по ч.1 ст.40 КЗпП України на загальну суму 6826.89 грн., на її поточний рахунок № НОМЕР_4, відкритий в ПАТ «ВБР», а також усні прохання про перерахування вказаних коштів на накопичувальний рахунок НОМЕР_5, як клієнта банку.

Тому вона звернулася до суду і просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.01.2013 року по 22.02.2013 рік компенсацію за невикористану відпустку за період з 02.07.2012 року по 22.02.2013 рік та вихідної допомоги на загальну суму 8238 грн. 21 коп. і середній заробіток за період затримки розрахунку: з 25.02.2013 року по 15.04.2013 року в сумі 3896 грн. 55 коп. Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати , але не більше ніж за один місяць.

В попередньому судовому засіданні позивачка змінила свої позовні вимоги: в зв'язку з тим, що після подачі позову в суд, 24.04.2013року, їй була виплачена заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку та вихідна допомога на загальну суму 6826.89 грн., від своїх вимог в цій частині вона відмовилась, а просить суд стягнути з відповідача кошти в сумі 4787 грн. 19 коп. за затримку розрахунку при звільненні з 25.02.2013 року по 24.04.2013 року, які вона обрахувала, виходячи з середньої заробітної плати за два останніх місяці.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що в день звільнення з роботи позивачки, 22.02.2013 року, на її картковий рахунок № НОМЕР_2, відкритий для перерахування заробітної плати, була перерахована заробітна плата та інші виплати при звільненні на загальну суму 6826.89 грн. Позивачка могла ними розпорядитись в будь-який час, отримавши їх через касу банку, але вона розпорядилась ними тільки 24.04.2013 року, коли написала заяву про перерахування їх для поповнення рахунку, відкритого на її ім'я в банку «ВБР» і банк виконав її заявку. При цьому представник відповідача ствердив пояснення позивачки з приводу не можливості отримати вказані кошти з карткового рахунку іншим способом, окрім як через касу, оскільки банкомату чи терміналу в банку не було, а зняти кошти через банкомати інших банків не було можливості, так як не були укладені договори на обслуговування з іншими банками. В останньому судовому засіданні він повідомив, що договори з іншими банками були укладені, але про це вони не повідомляли своїм працівникам.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснила, що вона разом з позивачкою та представником відповідача працювала в СФ банку «Західінкомбанк» на посаді начальника депозитного відділу і 22.02.2013 року була звільнена за скороченням штатів. В день звільнення ніхто ні з нею, ні з іншими звільненими працівниками не проводив розрахунки при звільненні, тоді навіть вкладникам не видавались кошти за їхніми заявами, оскільки коштів банк на той час не мав. Каса в той час не працювала, банкоматів на території Сумської області банк не мав, а отримати гроші через банкомати інших банків вони не могли, так як банк «Західінкомбанк» не укладав угоди на обслуговування з іншими банками. Вона залишила заяву про зарахування її зарплати та інших виплат при звільненні на рахунок іншого банку, але адміністрація її заяву залишила поза увагою, тому вона кілька разів зверталась з усними та письмовими заявами про проведення з нею повного розрахунку та виплату заробітної плати за січень-лютий 2013 року, але кошти вона отримала тільки 07.05.2013 року, коли їй подзвонили з банку та запропонували написати номер рахунку в іншому банку і тільки після цього вона змогла отримати належні їй виплати.

Вислухавши сторони, свідка та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що сторони знаходились в трудових відносинах з липня 2012 року до 22.02.2013 року.

Наказом керуючої СФ ПАТ «Західінкомбанк» №06-к від 22.02.2013 року ОСОБА_1 звільнена з посади начальника операційного відділу у порядку скорочення штату по ст..40 п.1 КЗпП України з 22.02.2013 року. Бухгалтерії наказано провести остаточний розрахунок з ОСОБА_1 і виплатити їй компенсацію за невикористану відпустку за 15 календарних днів ( за період з 02.07.2012 року по день звільнення) та вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку ( а.с. 8).

Згідно з наказом голови правління ПАТ «Західінкомбанк» №16-к від 22.02.2013 року ( а.с. 11) усі необхідні нарахування, пов'язані із скороченням працівників: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1, наказано зарахувати на їх персональні картки, з наступною виплатою через касу банку або наступним перерахуванням за вказаними у заявах реквізитами.

З заяв ОСОБА_1 від 22.02.2013 року ( а.с. 13-14) вбачається, що остання просить перерахувати її заробітну плату за січень-лютий 2013 року та інші виплати при скороченні її по ч.1 ст.40 КЗпП України на загальну суму 6826.89 грн. на її поточний рахунок № НОМЕР_4, відкритий в ПАТ «ВБР».

Про закриття карткового рахунку № НОМЕР_2, відкритого в Сумській філії ПАТ «Західінкомбанк» на ім'я позивачки, остання написала заяву 18.02.2013 року та просила залишок на цій картці перерахувати на рахунок № НОМЕР_3, відкритий в Сумському ЦРВ ПАТ «МЕГАБАНК» на її ім'я.

З відповіді керуючої відділенням №28 ПАТ «Західінкомбанк» від 25.03.2013 року за № 02-105 ( а.с. 10 ) вбачається, що позивачка зверталась з письмовою заявою до банку про отримання інформації по виплаті належної їй заробітної плати та інших виплат при звільненні 25.02.2013 року і їй було повідомлено, що банк здійснив розрахунок виплат, які їй належать при звільненні, в повному обсязі в порядку, передбаченому наказом ПАТ «Західінкомбанк» № 16-к від 22.02.2013 року.

Випискою по рахунку № НОМЕР_2-980 від 23.05.2013 року, ( а.с. 30) стверджується факт перерахунку 22.02.2013 року 189-им відділенням СФ КБ «Західінкомбанк» на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 6826.69 грн. Але отримати вказані кошти позивачка не могла, оскільки в касі вказаної суми грошей не було, що стверджується довідкою керуючої відділенням №28 ПАТ «Західінкомбанк» за № 01-155 від 03.06.2013 року ( а.с.46), а своїх банкоматів ПАТ «Західінкомбанк» на території Сумської області не мав, що доведено в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_3 та не спростовано представником відповідача. Про те, що позивачка зверталась неодноразово з приводу не виплати їй заробітної плати , починаючи з січня 2013 року та проведення повного розрахунку при звільненні до керуючої СФ банку, а також до прокуратури Сумської області та територіальної державної інспекції з питань праці у Волинській області свідчать її заяви про надання інформації від 22.02.2013 року, 25.02.2013 року , 24.04.2013 р. та відповіді на них ( а.с.10, 13, 14, 31, 48).

Виписка по особовому рахунку ОСОБА_1, відкритому у відділенні «Сумська центральна» ПАТ «ВБР» (а.с. 24) свідчить про те, що кошти в сумі 6826.89 грн. перераховані СФ ПАТ «Західінкомбанк» на рахунок ОСОБА_1 у вказаному нею банку 25.04.2013 року. Суд вважає, що саме з цієї дати позивачка набула право розпоряджатися належними їй коштами.

Аналізуючи вказані докази, суд дійшов висновку про те, що в судовому засіданні доведені вимоги позивачки про затримку відповідачем виплати їй заробітної плати та інших виплат при звільненні в період з 22.02.2013 року до 24.04.2013 року та погоджується з проведеними нею розрахунками. З порядком проведення розрахунку позивачкою погодився в судовому засіданні і представник відповідача. При цьому суд не може погодитись з поясненнями представника відповідача в останньому судовому засіданні про те, що банк «Західінкомбанк» мав договори на обслуговування з іншими банками і позивачка могла б цим скористатись та отримати кошти в інших банкоматах з наступних причин: сам представник відповідача протягом неодноразових судових засідань стверджував факт не можливості отримати кошти з карткового рахунку інакше, ніж через касу банку. Ці покази підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 Крім того, у відповіді керуючої відділенням №28 ПАТ «Західінкомбанк» від 25.03.2013 року за № 02-105 ( а.с. 10 ) на звернення позивачки про причини не виплати належних їй коштів при звільненні, не зазначено, де саме і коли може отримати вона кошти, знаючи, що наявних коштів в касі банку немає, а банкомати в м. Суми не встановлені. Той факт, що в цій відповіді керуюча відділенням послалась на наказ голови правління, в якому зазначено, що банк здійснив розрахунок виплат, які їй належать при звільненні, в повному обсязі, в порядку, передбаченому наказом ПАТ «Західінкомбанк» № 16-к від 22.02.2013 року, тобто перерахувавши на картковий рахунок з наступною виплатою через касу банку або наступним перерахуванням за вказаними у заявах реквізитами, свідчить про відсутність можливості звільненим працівникам скористатись перерахованими на зарплатні карткові рахунки належних їм коштів при звільненні. Крім того, при наявності грошової маси в банку, останній повинен був перерахувати належні позивачці, нараховані при звільненні кошти на вказаний нею рахунок в банку ПАТ «ВБР», але ні цього він не зробив, ні повідомив про можливість отримання їх з карткового рахунку позивачки через інші банки. Представник відповідача не міг пояснити в судовому засіданні причини не перерахування нарахованих коштів на вказаний позивачкою рахунок в ПАТ «ВБР».

Відповідно до вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 4787 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України. При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовується розмір суми середнього заробітку, розрахований позивачкою, як не спростовується і сума заборгованості по заробітній платі, що не була виплачена позивачці при її звільненні.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов'язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачці при звільненні всіх належних їй сум мала місце не з вини відповідача.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, положення ч.1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

За таких обставин вбачається, що відповідач фактично розрахувався з позивачкою лише 24 квітня 2013 року. Враховуючи вимоги ч.1 ст.117 КЗпП України, якою встановлено обов'язок підприємства, установи, організації виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день саме фактичного розрахунку, твердження представника відповідача про штучне накопичення позивачем суми середнього заробітку є безпідставним і нелогічним.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 15, 30, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, ст.. ст.. 116-117, 232, 233 КЗпП України суд

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»:

на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 паспорт НОМЕР_6 виданий 05.08.2004 року Лебединським МРВ УМВС України в Сумській області, кошти за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4787 (чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) гривень 19 копійок

та на користь держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. на р/р 31216206700214 код бюджетної класифікації 22030001- судовий збір, отримувач державний бюджет Лебединського району, ОКПО отримувача 23636456 Банк ГУДКУ в Сумській області МФО 837013.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Сумської області через Лебединський районний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя А.О. Гура

Повний текст рішення виготовлений 20.06.2013 року.

Суддя Гура А. О.