Ухвала суду № 31953297, 18.06.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/1717/2013р. Головуючий в І інстанції Полив'яний В.М.

Категорія: 27 Доповідач - Радченко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року червня місяця 18 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого: Радченка С.В.

Суддів: Вербицької Л.І., Слюсаренко О.В.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 січня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 та просили стягнути з відповідача суму заборгованості по кредитному договору № HEH0AZ00000001 від 09 лютого 2010 року в розмірі 50005,02 грн та судові витрати. В обґрунтування своїх вимог посилались на ту обставину, що ОСОБА_1, отримавши кошти за кредитним договором, свої обов'язки по погашенню кредиту, сплаті відсотків не виконує у зв'язку з чим, станом на 28 вересня 2012 року має заборгованість в сумі 50 005,02 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09 січня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 50 005,02 грн., а також судові витрати в сумі 500,05 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 9 лютого 2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № HEH0AZ00000001, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 33 575,07 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12 відсотків річних та кінцевим терміном повернення до 08 лютого 2013 року. ОСОБА_1 в свою чергу, зобов'язалась своєчасно та належним чином виконувати зобов'язання за кредитним договором. 20 вересня 2011 року між ПАТ КБ "Приват Банк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 09 лютого 2010 року, згідно якого відповідачу було зменшену суму боргу до 16 673,60 грн. та встановлено кінцевий термін погашення кредиту до 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Судом вірно встановлено, що відповідач належним чином договірні зобов'язання за вказаним договором не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. Згідно наданого банком розрахунку, станом на 28 вересня 2012 року відповідач має заборгованість в сумі 50 005,02 грн. Загальна заборгованість складається із суми основного боргу в сумі 27 232,11 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 6,18 грн., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором 20 147,44 грн., 250 грн. штрафу (фіксована часина), 2 369,29 грн. штрафу (процентна складова).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з положення ч.1 ст.530, ЦК України відповідно до якого, якщо у зобов'язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк(термін).

За умовами кредитного договору та відповідно до ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Оскільки відповідачка, у строки встановлені договором, не виконала зобов'язання по поверненню чергової частини кредиту і допустили заборгованість по кредиту і процентам, та зважаючи на те, що банк письмово попередив позикодавця про свій намір вимагати достроково повернення частини позики, що залишилася, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до положень ст. 526, 1048-1052,1054 ЦК України, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених вимог щодо дострокового повернення кредиту та сплати відсотків у визначеному позивачем розмірі, який відповідачем належними і допустимими доказами не спростований.

Доводи апелянта про неправильне визначення банком розміру заборгованості, колегією відхиляються, оскільки в матеріалах справи маються докази, якими належно підтверджується розмір заборгованості відповідача за укладеним нею кредитним договором. Ці докази апелянтом не спростовані. Також не приймаються доводи апелянта про «потрійну» відповідальність за невиконання зобов'язань, оскільки за умовами п.5.3 Договору сума штрафу визначається як одне ціле, що складається із суми процентної складової та визначеного розміру 250 грн. Крім того, відповідно до п.5.1 Договору, пеня сплачується позичальником у випадку несвоєчасного погашення заборгованості, тоді як згідно п.5.3 Договору штраф позичальник зобов'язаний сплатити при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, що є різними видами відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, як не підтверджені належними та допустимими доказами та не ґрунтуються на нормах закону.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м.Херсона від 09 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: