Рішення № 31944406, 20.06.2013, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/1630/13 Головуючий в суді 1 інстанції: Скорик С.А.

Категорія: 24 Доповідач: Склярська І.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року червня місяця 20 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

головуючого: Склярської І.В.

суддів: Цуканової І.В.

Вейтас І.В.

при секретарі: Герасименко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» та ОСОБА_3 на рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 27 березня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги газопостачання, -

ВСТАНОВИЛА:

31 жовтня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Херсонгаз» звернулося до суду з вказаною позовною заявою, посилаючись на те, що він надає відповідачеві послуги з газопостачання для побутових потреб за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується випискою з особового рахунку № НОМЕР_1 та договором про надання населенню послуг з газопостачання, укладеним 05.03.2008 року. 15.04.2011 року ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона судовий наказ від 09.03.2011 року , виданий Комсомольським районним судом м. Херсона за заявою ПАТ «Херсонгаз» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за надані послуги з газопостачання скасовано. Так як відповідач не сплачував поставлений природний газ у повному обсязі, внаслідок чого в нього виникла заборгованість перед позивачем на показники лічильника 57940 м.куб., що становить 6637,42 грн., інфляційній збитки - 518,10 грн. та три відсотки річних - 356,42 грн., після уточнення позовних вимог просило суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з газопостачання в сумі 5830,39 грн., інфляційні втрати - 518,10 грн. та три відсотки річних - 356,42 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 27 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» заборгованість за послуги з газопостачання в розмірі 5 830,39 грн. В задоволені вимог щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Херсонгаз» посилаючись на часткове порушення судом норм матеріального права, просило рішення суду в частині відмови в стягнені інфляційних втрат в сумі 518 грн.10 коп. та 3% річних в розмірі - 356 грн. 42 коп. змінити.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з положень ст.ст. 67,68 ЖК України, ст. 526 ЦК України, а також законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог. Відмовляючи в стягненні трьох відсотків річних та інфляційних сум суд виходив з того, що чинним законодавством така відповідальність споживача не передбачена.

Проте повністю з таким висновком суду повністю погодитися не можна.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються нормами ст..ст.901,903, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками та споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 01.09.2012року заборгованість складає 6 637,43 грн. (а.с.11), за даними уточненої довідки-розрахунку, за особовим рахунком № НОМЕР_1, заборгованість відповідача за наданні послуги з газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 станом на 01.02.2013 рік, складає - 5830,39 грн. (а.с.33).

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.

Разом із тим, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального права в частині відмові у стягненні трьох відсотків річних та інфляційних втрат та вважає помилковим висновок суду про відмову в стягненні цих сум.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до чч.2,3 ст.264 ЦК України, позовна давність переривається в разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховуються.

За змістом вказаних норм перебіг позовної давності переривається поданням заяви про видачу судового наказу та починається заново з поданням відповідного позову після скасування судового наказу.

Враховуючи, що в лютому 2011 року ВАТ «Херсонгаз» звернулося з заявою про видачу судового наказу, який був виданий судом 09 березня 2011 року та скасований 15 квітня 2011 року (а.с.11), колегія суддів виходячи з розрахунку заборгованості (а.с.33, 85-86 ) вважає, що позивачем дотриманий строк позовної давності.

За вказаних обставин, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про відмову суду в застосуванні ст..267 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що не спростовують мотивованих висновків суду, не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, та не підтверджені доказами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку щодо відмови у стягненні трьох процентів річних та інфляційних втрат із тих підстав, що чинним законодавством не передбачена відповідальність споживача у вигляді сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних у разі наявності заборгованості за надані послуги з газопостачання.

З огляду на викладене, судом першої інстанції не застосовано норму матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та трьох процентів річних та ухвалення в цій частині нового рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

На підставі ст.ст. 901 ,903, 526, 625, 264 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст. 303, п.1 ч.2 ст. 307, ч.1 п. 4.ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» задовольнити.

Рішення Комсомольського районного суду міста Херсона від 27 березня 2013 року в частині відмови в стягненні інфляційних втрат і трьох відсотків річних скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути з ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 518 грн. 10 коп. та три відсотки річних у розмірі 356 грн. 42 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Херсонгаз» судовий збір в сумі 114 грн.70 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: