Ухвала суду № 31953247, 30.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" травня 2013 р. м. Київ К-38320/10

№ К-38320/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010

у справі № 2а-20167/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (ДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010, позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 22.02.2010 № 0001541542/0, від 23.03.2010 № 0001541542/1 та від 28.05.2010 № 0001541542/2; стягнуто з Державного бюджету України на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» 3,40 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями, встановленими підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 05.02.2010 № 105/15-2/03337119, про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону у зв'язку із затримкою на 193 календарних днів граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10916,00 грн.

За наслідками перевірки та апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.02.2010 № 0001541542/0, від 23.03.2010 № 0001541542/1 та від 28.05.2010 № 0001541542/2, яким позивачу нараховано до сплати штраф у розмірі 50 % від суми 10916,00 грн. - 5458,00 грн.

Згідно із пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закона № 2181-ІІІ встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, передбачених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятидесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Розрахунок суми штрафних санкцій, приєднаний до акту перевірки, свідчить, що штрафні санкції застосовані до позивача за затримку на 193 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10916,00 грн., яка виникла на підставі поданих позивачем 15.09.2009 та 21.12.2009 уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за попередні звітні періоди, починаючи з жовтня 2006 року і закінчуючи вереснем 2009 року, якими позивач збільшив суму, що підлягає сплаті до державного бюджету та зменшив від'ємне значення чистої суми податкових зобов'язань з ПДВ. Збільшені внаслідок уточнення даних податкового обліку суми податкових зобовязань податковий орган врахував в погашення податкових зобов'язань за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2009 року.

Позивач, подавши до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ, скористався правом, наданим йому пунктом 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, відповідно до якого , якщо платник податку самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, він має право надати уточнюючий розрахунок. Підстави вважати подання уточнюючого розрахунку, яким збільшено суму податкового зобов'язання, сплатою податкового зобов'язання за інший податковий період законом не передбачені.

З огляду на викладене, податкові повідомлення-рішення від 22.02.2010 № 0001541542/0, від 23.03.2010 № 0001541542/1 та від 28.05.2010 № 0001541542/2, яким позивачу визначено суму штрафу у розмірі 5458,00 грн., з приводу яких виник спір, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та правильному застосуванню наведених норм матеріального права, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.09.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко