Ухвала суду № 31952847, 18.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2013 р. м. Київ К/9991/63155/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Малого підприємства «Петроліум-Фаст»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року

у справі № 2а-8356/10/1070

за позовом Малого підприємства «Петроліум-Фаст»

до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство «Петроліум-Фаст» (далі по тексту - позивач, МП «Петроліум-Фаст») звернулось до суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог МП «Петроліум-Фаст» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заперечень на касаційну скаргу від ОДПІ не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено планову виїзну перевірку МП «Петроліум-Фаст» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складено акт від 01.02.2010 №14/2/2301-24215142.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 297 047,00 грн. та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 208 063,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.02.2010 № 000082301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 441830,90 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем; 144783,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №000092301/0, яким МП «Петроліум-Фаст» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем; 104031,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням від 28.04.2010 № 2649/10/25-013/4-6 скаргу позивача задоволено частково, розмір застосованих до МП «Петроліум-Фаст» штрафних (фінансових) санкцій, визначених на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.02.2010 року №000082301/0, зменшено на 10997,90 грн. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2010 року №0000932301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 430833,20 грн., з яких: 297047,00 грн. за основним платежем; 133786,20 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №000092301/1, яким МП «Петроліум-Фаст» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312094,50 грн., з яких: 208063,00 грн. за основним платежем; 104031,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв'язку зі зміною строку сплати визначених податкових зобов'язань і строків на оскарження прийнятих повідомлень-рішень ОДПІ з тих самих підстав прийнято нові податкові повідомлення рішення від 14.07.2010 року №0000932301/2 та №000092201/2, а також від 04.10.2010 року №0000932301/3 та №000092301/3.

Суд першої інстанції визнав необґрунтованими такі висновки ОДПІ, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2008 року між МП «Петроліум-Фаст» та нерезидентом фірмою «Spaarmann International GmbH» укладено договір №01/01/2008FU, згідно з яким позивач на замовлення нерезидента здійснював автомобільні транспортні перевезення за маршрутом Німеччина - Україна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у ІІІ-му кварталі 2008 року позивач надав нерезиденту транспортні послуги на загальну суму 147872,15грн., що підтверджується актами виконаних робіт, однак вказану суму у податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року до складу валового доходу не включив, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІІ-му кварталі 2008 року на суму 36968,00 грн.

В подальшому позивач виявив і виправив помилку, включивши суму 147872,15 грн. до складу валового доходу від продажу товарів (робіт, послуг) (рядок 01.1 Декларації за 2008 рік), визначив з урахуванням виправлення розмір податкового зобов'язання за цим платежем та сплатив суму податку до бюджету, а також задекларував сплату штрафних (фінансових) санкцій у сумі 251,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, зокрема - копіями податкових декларацій МП «Петроліум-Фаст» з податку на прибуток за ІІІ-й квартал 2008 року, річної за 2008 рік, витягом з регістрів бухгалтерського обліку - карткою рахунку 703 «Основна діяльність» за ІІІ-й та ІV-й квартали 2008 року, актами виконаних робіт, копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR), а також виписками по банківському рахунку позивача.

Однак, виправляючи помилку щодо сум, не включених до складу валового доходу у попередньому звітному періоді, позивач припустився іншої помилки щодо порядку заповнення декларації, адже самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів мають декларуватися у рядку 02.2 декларації і також відображатися у розділі 5 «Коригування валових витрат», рядку 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» Декларації з податку на прибуток, проте, дана обставина не вплинула на розмір податкових зобов'язань з податку на прибуток і не призвела до заниження цих зобов'язань, а лише свідчить про порушення позивачем порядку заповнення декларації.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, висновок податкового органу про заниження позивачем валового доходу та обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) зроблено посадовими особами податкового органу на підставі аналізу звітів реєстратора розрахункових операцій, що використовується позивачем, в яких виявлено різницю в показниках обсягу відпущених паливно-мастильних матеріалів та отриманої готівки в оплату за ці товари на загальну суму 1 040 316,00 грн., у тому числі: 265 532,00 грн. за ІІІ-й квартал 2008 року; 256 384,00 грн. за IV-й квартал 2008 року; 180 540,00 грн. за І-й квартал 2009 року; 191 224,00 грн. за ІІ-й квартал 2009 року; 146 636,00 грн. за ІІІ-й квартал 2009 року.

В свою чергу, судом першої інстанції було встановлено, що позивач здійснює торгівлю паливно-мастильними матеріалами, використовуючи при цьому як готівкову, так і безготівкову форми розрахунків. Безготівкові кошти, отримані від покупців нафтопродуктів, МП «Петроліум-Фаст» у повному обсязі включались до складу валового доходу та показників обсягу оподатковуваних операцій податком на додану вартість, зазначались у податкових деклараціях, податкові зобов'язання сплачувались належним чином в установлені строки.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права та невірно надана правова оцінка обставин у справі, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Малого підприємства «Петроліум-Фаст» - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 року - скасувати, постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов