Ухвала суду № 31952746, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2013 року м. Київ К/9991/55060/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року

у справі № 2а-0570/5719/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер груп»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс»,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альпан-Тредіс»

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер груп» (позивач) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (відповідач) задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002192340/2/33221/10/23-313 від 22 грудня 2010 року. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Мастер груп» витрати, пов'язані із сплатою судового збору, в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну виїзну перевірку ТОВ «Мастер груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альпан-Тредіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрславресурс» за період з 01 квітня 2009 року по 31 травня 2010 року, за результатами якої складено акт № 6257/23-3/32515829 від 16 серпня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002192340/2/33221/10/23-313 від 22 грудня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 083 562,50 грн. (722 375,00 грн. - основний платіж, 361 187,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.4 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Альпан-Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності угод № 10-02 від 10 лютого 2010 року та № 09/04-09 від 09 квітня 2009 року, укладених між ТОВ «Мастер груп» та вказаними контрагентами.

Зазначений висновок контролюючим органом зроблено з підстав ненадання позивачем на підтвердження поставки продукції за спірними договорами товарно-транспортних та залізничних накладних.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами, позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей (лому та відходів металобрухту) на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідної господарської операції та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не заперечується відповідачем, реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем лому та відходів металобрухту у ТОВ «Альпан-Тредіс» та ТОВ «Укрславресурс» підтверджується дослідженими судами належним чином складеними актами приймання металів чорних (вторинних), видатковими накладними, приймально-здавальними актами, квитанціями про приймання вантажу, банківськими виписками. Також, податковим органом не ставиться під сумнів факт використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, зокрема, подальший продаж поставленого металобрухту.

Отже, з огляду на встановлений судами попередніх інстанцій факт реального здійснення спірних господарських операцій, висновок судових інстанцій про задоволення позову є правильним.

При цьому колегія суддів вважає, що судами обґрунтовано відхилено доводи контролюючого органу про нікчемність спірних угод з підстав ненадання позивачем товарно-транспортних та залізничних накладних, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товару та його використання у власній господарській діяльності, ненадання документів на підтвердження транспортування продукції не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, оскільки, відповідною транспортною документацією обов'язково має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.