Ухвала суду № 31952655, 11.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" червня 2013 р. м. Київ К/9991/92798/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Борисенко І.В.

Голубєвої Г.К.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь

на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року

у справі № 2а-2861/11/0170/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2011 року позов Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь (позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000602200/0 від 23 липня 2010 року, № 0000602200/1 від 16 вересня 2010 року, № 0000602200/2 від 25 грудня 2010 року, № 0000602200/3 від 01 березня 2011 року. Стягнуто на користь ВАТ «Авіакомпанія «Росія» в особі Представництва ВАТ «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, за змістом статей 11, 20 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків від 08 лютого 1995 року, ратифікованої Законом України від 06 жовтня 1995 року № 369/95-ВР, (далі - Угода) до терміну «проценти» не відносяться доходи у вигляді відсотків банку, то у відповідача не було правових підстав для віднесення до складу валового доходу представництва суми процентів, нарахованої на залишок коштів на рахунках у банку.

Також, суд вказував не те, що отримана Представництвом ВАТ «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь від Представництва Федерального державного унітарного підприємства «Державна транспортна компанія «Росія» в м. Києві сума фінансування є безповоротною фінансовою допомогою, яка фактично отримана представництвом від нерезидента, у зв'язку з чим підстав для віднесення її до складу валового доходу не вбачається.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року та залишення без змін постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2011 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Представництва Федерального державного унітарного підприємства «Державна транспортна компанія «Росія», правонаступником якого є Представництво ВАТ «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 грудня 2006 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 08 грудня 2006 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт № 9686/23-012/26584932 від 14 липня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602200/0 від 23 липня 2010 року, яким представництву визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в розмірі 28 387,70 грн. (18 992,00 грн. - основний платіж, 9 395,70 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги представництва залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000602200/1 від 16 вересня 2010 року, № 0000602200/2 від 25 грудня 2010 року, № 0000602200/3 від 01 березня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 4.1.4, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невключенням до складу валового доходу суми процентів, нарахованої на залишок грошових коштів на рахунках у банку, в розмірі 4 698,00 грн., а також невключенням до складу валового доходу суми фінансування, отриманої від Представництва Федерального державного унітарного підприємства «Державна транспортна компанія «Росія» у м. Києві в розмірі 102 775,00 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відсотки банку, які нараховуються на залишок коштів на банківських рахунках, є в розумінні Закону № 334/94-ВР валовим доходом представництва та повинні оподатковуватись на загальних умовах.

Крім того, на думку Севастопольського апеляційного адміністративного суду, отримані Представництвом ВАТ «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь від Представництва Федерального державного унітарного підприємства «Державна транспортна компанія «Росія» у м. Києві суми фінансування не можуть розглядатись як отримана відокремленим підрозділом від платника податку безповоротна фінансова допомога, оскільки, представництво у м. Сімферополь не є структурним підрозділом представництва в м. Києві.

Разом з тим, висновки як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції є передчасними, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону № 334/94-ВР постійним представництвом нерезидента в Україні є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України.

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону № 334/94-ВР передбачено, що постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, є платниками податку на прибуток.

Відповідно до пункту 13.8 статті 13 Закону № 334/94-ВР суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Крім того, слід враховувати, що за приписами пункту 18.1 статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 7 Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло в повній незалежності від підприємства, постійним представництвом якого воно є.

З урахуванням викладеного, слід погодитись з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою, відповідно до якої сума процентів, нарахована на залишок грошових коштів на рахунках у банку, є валовим доходом представництва та повинна оподатковуватись в загальному порядку, визначеному підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

В іншій частині позовних вимог колегія суддів не може визнати обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції та погоджується з доводами суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Вказана норма є універсальною та розповсюджується на постійні представництва та філії як нерезидентів, так і резидентів. Незалежність постійного представництва від нерезидента полягає в тому, що постійне представництво має вести окремий від нерезидента облік своєї діяльності з метою визначення свого прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Поряд з цим, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розумінні приписів Закону № 334/94-ВР джерелом виплати відповідного прибутку має бути інша особа, із власності якої, нерезиденту в особі постійного представництва передаються кошти, майно, результат робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, представництвом у м. Сімферополь отримано суму фінансової допомоги від Представництва Федерального державного унітарного підприємства «Державна транспортна компанія «Росія» в м. Києві, яке не має статусу юридичної особи та фінансування якого, як і представництва у м. Сімферополь, здійснюється за рахунок коштів ВАТ «Авіакомпанія Росія».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що отриману представництвом у м. Сімферополь від ВАТ «Авіакомпанія Росія» через представництво в м. Києві суму фінансової допомоги не можна визнати його доходом, оскільки, в даному випадку перехід права власності на ці кошти не відбувся.

Однак, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не розмежовано суму основного платежу та суму штрафних (фінансових) санкцій, визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, за кожним окремим епізодом, у суду касаційної інстанції відсутня можливість виокремити правомірні донарахування від неправомірних.

А тому, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» в особі Представництва Відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Росія» у м. Сімферополь задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07 липня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Борисенко І.В.

Голубєва Г.К.