Ухвала суду № 31952452, 19.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" червня 2013 р. м. Київ К-25342/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області від 26.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 по справі №8/141-АП-08 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Херсонське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління» до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Херсонської області від 26.03.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Херсонське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління» (далі-ВАТ «Херсонське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Херсоні (далі-ДПІ у м. Херсоні, відповідач) - задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 21.11.2007 №002915703/0, №002916703/0 про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів. Відшкодовано ВАТ «Херсонське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління» з Державного бюджету 6,80грн.судового збору.

Рішення судів мотивовано неправомірністю визначення позивачеві штрафних санкцій у зв'язку з пропуском строку давності, визначеного ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181-ІІІ).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач 15.07.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 26.08.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Господарського суду Херсонської області від 26.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України №2181-ІІІ.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що за результатом проведення перевірки повноти та своєчасності внесення до бюджету податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ВАТ «Херсонське спеціалізоване пусконалагоджувальне управління» за період 2003-2007 роки, податковим органом складено акт №199/17-325/00901364 від 12.11.2007, яким встановлено факти несвоєчасності сплати податку з власників транспортних засобів за період з 2002 року по 2005 рік у сумі 5907,64грн.

На підставі акту перевірки та п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.7 Закону України №2181 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2007 №002915703/0, яким застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 2621,65грн. за затримку на 611 календарних днів граничного строку сплати узгодженого зобов'язання та від 21.11.2007 №002916703/0, яким застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 132,87грн. за затримку на 64 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

За приписами п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, у таких розмірах: до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

В силу п. 17.3 ст. 17 вказаного Закону сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Порядок нарахування та сплати податку з власників транспортних засобів визначений Законом України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів». За змістом вказаного Закону юридичні особи у порядку, визначеному податковими органами, дають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів у строки, визначені законом для річного звітного періоду, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України.

Статтею 5 зазначеного Закону передбачено, що податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується юридичними особами щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Відповідно до п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-III за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Разом з тим, за результатом розгляду справи було встановлено, що податковий орган застосував штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, самостійно задекларованих позивачем за 2002 рік, 2003 рік, 2004 рік по податку з власників транспортних засобів.

Проте, з урахуванням строку давності, встановленого ст. 15 Закону України №2181-ІІІ, при проведені перевірки в листопаді 2007 року податковий орган мав право визначити податкові зобов'язання та застосовувати штрафні санкції тільки за податковими зобов'язаннями 4 кварталу 2004 року.

Отже, за відсутності доказів існування обставин, які зазначені у пп. 15.1.2 п. 15.1 ст. 15 Закону України №2181-ІІІ та за наявності яких строки давності не застосовуються, визначення позивачеві штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним.

При цьому, відхиляються доводи податкового органу про неможливість незастосування штрафних санкцій у період дії мораторію при знаходження платника в процесі банкрутства, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що штрафні санкції застосовані за період прострочення, який виник до порушення справи про банкрутство і до введення мораторію, а за період дії мораторію штрафні санкції не нараховувались, а чинним законодавством не заборонено застосування штрафних санкцій до платника, який знаходиться в стадії банкрутства, за порушення податкових зобов'язань, які виникли до виникнення справи про банкрутство.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 2201, 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Херсоні на постанову Господарського суду Херсонської області залишити без задоволення, постанову Господарського суду Херсонської області від 26.03.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв