Постанова № 31952270, 20.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року Справа № 5017/3419/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Ходаківська І.П.

судді: Данилова Т.Б. (доповідач), Яценко О.В.

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі господарського суду№5017/3419/2012 Одеської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"додержавного підприємства "Одеська залізниця" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 88 911,07грн. не з'явився пр. Гордієнко М.В. - дов. №14 від 02.01.13р.В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості нестачі вантажу у розмірі 88 911,07грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.02.2013р. (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача вартості нестачі вантажу у розмірі 88 911,07грн., посилаючись на доведеність позивачем належними доказами вини залізниці у несхоронності вантажу під час перевезення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило скасувати рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. (судді Журавльов О.О., Михайлов М.В., Ярош А.І.) рішення господарського суду Одеської області від 07.02.2013р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність позивачем як вини перевізника у втраті вантажу так і недоведеності належними доказами самої втрати вантажу.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ПАТ "Концерн Стирол" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши в судовому засіданні представника залізниці, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 22.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ "Концерн Стирол" (відправник) на адресу ТОВ "Тис-Минудобрения" (одержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3369500 кг 60 вагонами, в тому числі вагонами №59240812, №58885302 та №59241224, що підтверджується залізничною накладною №52329141.

24.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ "Концерн Стирол" (вантажовідправник) на адресу ТОВ "Тис-Минудобрения" (вантажоодержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3310510 кг 60 вагонами, в тому числі вагоном №59241216, що підтверджується залізничною накладною №52427895.

26.05.2012р. зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці ПАТ "Концерн Стирол" (вантажовідправник) на адресу ТОВ "Тис-Минудобрения" (вантажоодержувач) було відправлено вантаж (карбамід) у кількості 3313660 кг 60 вагонами, в тому числі вагонами №59260224, №59259283, №59259465 та №59240101, що підтверджується залізничною накладною №52529419.

Відповідні відмітки у вказаних накладних свідчать, що вантаж завантажений у вагони засобами відправника, насипом, за пломбами відправника. Власні вагони, власність ПАТ "Концерн Стирол".

Відповідно до переуступного напису, зробленого на вищевказаних накладних, ТОВ "Тис-Минудобрения" передав право на пред'явлення претензій та позовів відправнику вантажу - ПАТ "Концерн Стирол".

В заяві керівника ЖДЦ від 24.05.2012р., 26.05.2012р., 28.05.2012р., просилось виділити прийомоздавача для участі у перевірці маси вантажу і тари вагону на вагах одержувача вантажу, а саме: у вагонах №№58864430-58885468 за накладною №52329141, у вагонах №№59242081-59260209 за накладною №52427895, у вагонах №№59260224-59240101 за накладною №52529419.

Згідно із залізничної накладної №52329141 вантаж прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоодержувачем 24.05.2012р., залізничної накладної №52427895 вантаж прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоодержувачем 26.05.2012р., залізничної накладної №52529419 вантаж прибув на станцію призначення та був отриманий вантажоодержувачем 28.05.2012р.

Як стверджував у своїх письмових поясненнях позивач, на шляху слідування вантажу до станції призначення вантаж було частково загублено, в результаті чого утворилась нестача у розмірі 26860 кг, акти загальної форми та комерційні акти з даного приводу не складались. Вантажоодержувач 24.05.2012р., 26.05.2012р. та 28.05.2012р. звертався зі скаргами про видачу комерційних актів у зв'язку з встановленням фактів недостачі вантажу.

28.05.2012р. позивач звернувся до Одеської регіональної торгово-промислової палати із заявою про проведення експертизи по визначенню маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом.

30.05.2012р. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено акт експертизи №УТЕ-1628, який визнаний судом першої інстанції як належний доказ крадіжки вантажу у спірних вагонах під час перевезення, а тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Однак, з таким висновком не погодився суд апеляційної інстанції зазначивши, що відповідно до листів ТОВ "Трансінвестсервіс" без дати, які адресовані начальнику станції Чорноморська Одеської залізниці, у вагонах за накладними №52329141, №52427895 та №52529419 виявлено нестачу вантажу, у зв'язку з чим ТОВ "Трансінвестсервіс" просило видати комерційний акт по даній відправці. При цьому, зазначено, що складено акт загальної форми. За вказаними листами у графі прийомоздавач станції Чорноморська вказано Симонову та Гольник, без зазначення посади, ініціалів та без відповідних підписів осіб.

30.05.2012р. Одеською регіональною торгово-промисловою палатою складено акт експертизи №УТЕ-1628, відповідно до якого експерту було надано накладні №52329141, №52427895 та №52529419. До експертизи подано вісім залізничних вагонів масою 416400 кг, а саме: вагони №№59260224, 59259283, 59259465, 59240101, 59241216, 59240812, 58885302, 59241224. Завданням експертизи було визначення маси брутто та тари шляхом переважування, маси нетто розрахунковим шляхом. При зовнішньому огляді вагонів експертизою встановлено: усі ЗПУ на вагонах зі слідами деформації, крім ЗПУ вагону №59241216; на вагоні №59241216 частково відламана планка рамки розвантажувального люка; не порушуючи цілісності ЗПУ, шляхом відтягування запірної штанги, експертом встановлена можливість відкриття завантажувальних люків на кожному із восьми наданих для огляду залізничних вагонів, у зв'язку з чим був доступ к вантажу; три запірних штока завантажувальних люків залізничного вагону №59259283 вигнуті під кутом 90 градусів, відкрито вільний доступ до вантажу; при огляді вантажу експертом через відкриті завантажувальні люки, встановлено, що в семи залізничних вагонах на поверхні вантажу вбачаються нерівності (вибірки) та сліди забруднення вантажу. У вагоні №59241216 через крайній завантажувальний люк вбачається воронкоподібні поглиблення направлені в сторону розвантажувального люка.

Вирішуючи справу по суті, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

При цьому, в силу вимог ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, ст.6 Статуту залізниць України залізничні накладні свідчить про укладення між ПАТ "Концерн Стирол" (відправник) і ДП "Донецька залізниця" (перевізник) договору перевезення вантажу на користь ТОВ "ТІС-Міндобрива" (вантажоодержувач).

В силу положень ст.ст.22, 23 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.

Відповідно до вимог ч.3 ст.308 Господарського кодексу України, які кореспондуються з вимогами ч.2 ст.917 Цивільного кодексу України, вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення. Аналогічні вимоги щодо обов'язку вантажовідправника підготувати вантаж до перевезення містяться і у п.4 Правил приймання вантажів до перевезення.

При цьому, в силу вимог ч.1 ст.918 Цивільного кодексу України, завантаження вантажу здійснюється відправником у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст.32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 16 Правил складання актів встановлено, що у разі відмови начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми) або оформлення акта з порушенням цих Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування - протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції залізничних перевезень.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що заяви керівника ЖДЦ від 24.05.2012р., 26.05.2012р., 28.05.2012р. за своїм змістом не є скаргами на відмову начальника станції від складання комерційного акта (акта загальної форми), оскільки вказані заявки містять в собі лише прохання виділити прийомоздавача для участі у перевірці маси вантажу і тари вагону на вагах одержувача вантажу.

Також, апеляційним судом не прийнято до уваги листи ТОВ "Трансінвестсервіс", як належні та допустимі докази, оскільки ТОВ "Трансінвестсервіс" не є ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем та не є стороною по даній справі.

Щодо акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.05.2012р. №УТЕ-1628, то апеляційним судом встановлено, що відповідно до п.30 Правил видачі вантажів у разі потреби встановлення розміру або причини недостачі, псування або пошкодження вантажу і суми, на яку знизилась його вартість, залізниця за власною ініціативою або на вимогу одержувача запрошує експертів бюро товарних експертиз, інспекції якості, ветеринарно-санітарного нагляду або відповідних спеціалістів організацій і підприємств, які не належать до системи Міністерства транспорту.

Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції).

Результати експертизи повинні бути мотивованими з посиланням на нормативно-правові акти, стандарти і не можуть ґрунтуватися на припущенні про причини недостачі, псування або пошкодження вантажу.

Розглядаючи справу по суті, судом апеляційної інстанції встановлено, що акт експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати від 30.05.2012р. №УТЕ-1628 не визначає причину нестачі вантажу, а вказує лише на можливість відкриття люків без порушення цілісності ЗПП, та не називає момент такого відкриття, яке могло статись і перед пред'явленням вантажу до перевезення, і після видачі вантажу отримувачу.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що згідно з накладними №52329141, №52427895 та №52529419, вантаж вантажоодержувачу було видано 24.05.2012р., 26.05.2012р. та 28.05.2012р. відповідно, що підтверджується матеріалами справи, а експертиза щодо нестачі вантажу у вагонах №№59260224, 59259283, 59259465, 59240101, 59241216, 59240812, 58885302, 59241224 була проведена з 29.05.2012р. по 30.05.2012р., між тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження неможливості втрати вантажу під час перебування вагонів на залізничній колії ТОВ "Трансінвестсервіс" (місце проведення експертних дій).

Також, з зазначеного акту експертизи Одеської регіональної торгово-промислової палати вбачається, що експертиза проводилась за відсутністю будь-яких представників зі сторони залізниці, і дана обставина є порушенням порядку проведення експертизи.

Відповідно до ст.110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу. Разом з тим у ст.111 Статуту залізниць України наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності, зокрема, якщо вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

За таких підстав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними доказами наявності обставин вини перевізника у втраті вантажу як і наявності самої втрати, а тому скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2013р. у справі №5017/3419/2012 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Головуючий І. Ходаківська

Судді Т. Данилова

О. Яценко