Постанова № 31952258, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 923/124/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року у справі № 923/124/13-г Господарського суду Херсонської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон, про стягнення 28 814,87 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Гусак Б.М. (дов. № 14-5 від 08.01.13);

відповідача - Автонагов І.В. (дов. № 4935/08 від 25.12.12);

- Гейко О.В. (дов. № 4937/08 від 25.12.12),

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року позивач ПАТ "НАК "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Херсонгаз" про стягнення 28 814,87 грн.

Вказував, що 31.01.11 між ним (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/274/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого він зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ у обсязі до 380 000 куб.м., а покупець - прийняти та оплатити отриманий газ на умовах, визначених договором.

Посилаючись на порушенням відповідачем умов договору в частині вчасної оплати отриманого природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 13 036,07 грн. інфляційних втрат, 2 558,72 грн. - 3 % річних та 13 220,08 грн. пені, а всього - 28 814,87 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2013 року (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 13 036,07 грн. інфляційних втрат, 2 558,72 грн. - 3 % річних та 946,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Рішення в частині задоволення вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних мотивоване посиланнями на порушення відповідачем встановлених умовами договору строків оплати отриманого природного газу в період з 14.02.11 по 14.03.12.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені обґрунтоване посиланнями на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з даними вимогами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року (колегія суддів у складі: Лисенко В.А. - головуючий, Михайлов М.В., Філінюк І.Г.) рішення змінено, позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ "Херсонгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 13 036,07 грн. інфляційних втрат, 2 558,72 грн. - 3 % річних, 13 220,08 грн. пені та 2 580,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова мотивована посиланнями на ту обставину, що позивач з даним позовом звернувся 29.01.13, тобто в межах встановленого договором трирічного строку для звернення з вимогами про стягнення пені.

У касаційній скарзі ПАТ "Херсонгаз", посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 625 ЦК України та ст.ст. 43, 84 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині стягнення 13 036,07 грн. інфляційних втрат та постановити в цій частині нове рішення про стягнення 11 112,12 грн. інфляційних втрат, а також скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог про стягнення пені та постановити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.01.11 між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 14/274/11 купівлі-продажу природного газу, згідно якого продавець зобов'язався у 2011 році поставити покупцеві імпортований природний газ у обсязі до 380 000 куб.м., а покупець - прийняти та оплатити отриманий газ на умовах, визначених договором.

Пунктом 3.5 договору сторони погодили, що кількість газу, поставленого покупцю, закріплюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які підписуються продавцем і покупцем.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що на виконання умов договору № 14/274/11 позивачем у січні 2011 року - лютому 2012 року було здійснено поставку відповідачу природного газу на загальну суму 1 193 420,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі, який сплачено відповідачем з порушенням строків встановлених п. 6.1 договору.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині своєчасної оплати отриманого природного газу є підставою до покладення на останнього обов'язку по сплаті інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, п. 7.2 договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зміна тривалості позовної давності передбачена положеннями ст. 259 ЦК України, згідно якої позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 10.6 договору сторони погодили, що до вимог про стягнення неустойки встановлюється позовна давність тривалістю у 3 роки.

Апеляційним судом встановлено, що з даним позовом позивач звернувся 29.01.13, тобто в межах встановленого договором трирічного строку для звернення з вимогами про стягнення пені.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині вчасної оплати отриманого природного газу, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про задоволення вимог про стягнення 13 220,08 грн. пені.

Суд першої інстанції на зазначені норми матеріального права та умови п. 10.6 договору не зважив та дійшов помилкових висновків про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Посилання касаційної скарги неправильний розрахунок інфляційних втрат та пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення пені, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються вище викладеним.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09 квітня 2013 року у справі № 923/124/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді: Н.І. Мележик

О.А. Подоляк