Постанова № 31952174, 19.06.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5013/1695/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 - головуючого, (доповідач) ОСОБА_2, ОСОБА_3,розглянувши матеріали касаційної скарги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 рокуу справі господарського судуКіровоградської областіза позовомдочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"додочірнього підприємства "Кіровоградтеплоенерго" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення 7 908 990,78 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:ОСОБА_4,- відповідача:ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом до ДП "Кіровоградтеплоенерго" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" про стягнення 7 884 937,70 грн., з яких 6 714 253,82 грн. основний борг, 503 770,46 грн. пеня, 283 843,83 грн. інфляційні втрати, 383 069,59 грн. 3% річних.

До прийняття рішення у справі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 26.02.2013 року подано заяву №31/10-971 про уточнення розміру нарахованої пені, в якій позивач зазначає, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 527 823,54 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 4 625 763,17 грн. заборгованості, з яких 3 932 706,55 грн. суму основного боргу, 209 987,03 грн. інфляційних втрат, 383 069,59 грн. 3% річних, 100 000,00 грн. пені, а також 64 380,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження по справі в частині стягнення з ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" суми основного боргу в розмірі 2 781 547,27 грн. припинено. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, зазначене рішення-без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року скасувати в частині зменшення пені та часткового задоволення інфляційних втрат, прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДП "Кіровоградтеплоенерго" ТОВ "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"14.10.2010 укладено договір поставки природного газу №06/10-1435БО-18, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити покупцю (відповідачу) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2. цього договору.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) числа місяця поставки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виконав свої договірні зобов'язання, передав у власність відповідача в період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року природний газ на загальну суму 12 272 777,52 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 31.10.2010 року на суму 2 046 540,10 грн., 30.11.2010 року на суму 2 394 540,32 грн., від 31.12.2010 року на суму 7 831 697,10 грн.

Відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого природного газу виконав частково на суму 5 558 523,70 грн.

В період розгляду даної справи місцевим господарським судом відповідач частково провів розрахунки з позивачем за поставлений природний газ на загальну суму 2 781 547,27 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №21 від 24.12.2012 на суму 2 162 886,56 грн. та № 25 від 28.12.2012 на суму 618660,71 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами судів щодо припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача 2 781 547,27 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Доказів сплати заборгованості за поставлений природний газ в сумі 3 932 706,55 грн. грн. відповідачем судам не надано, а тому суди попередніх інстанцій правомірно стягнули з відповідача 3 932 706,55 грн.

Оскільки, відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена частково та несвоєчасно, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 527 823,54 грн.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи частково вимоги позивача щодо стягнення пені дійшов висновку про те, що даний випадок є винятковим та зменшив розмір пені до 100 000,00 грн.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для зменшення пені з огляду на наступне.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.3.1. договору у разі порушення покупцем умов п. 4.1 умов цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій враховано ступінь виконання боржником зобов'язань за договором №06/10-1435БО-18, та те, що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є несвоєчасність оплати наданих останнім послуг теплопостачання населенням, підприємствами, установами та організаціями, відсутність компенсації з Державного бюджету різниці в тарифах на теплову енергію. Враховано також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня має бути стягнута у розмірі 100 000,00 грн.

Також, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заявлено вимогу про стягнення з відповідача 283 843,83 грн. інфляційних втрат та 383 069,59 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з доводами судів щодо наявності правових підстав для стягнення 3% річних в сумі 383 069,59 грн. за період з 21.11.2010 по 13.12.2012.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, нарахованих ним за період з грудня 2010 року по березень 2012 року в сумі 283 843,83 грн.

Згідно ч.2 ст.83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Приймаючи оскаржуване рішення у справі місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні за період з грудня 2010 року по листопад 2012 року, чим без клопотання заінтересованої сторони збільшив період нарахування інфляційних нарахувань, вийшовши за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права, дійшли поспішних висновків в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат, що призвело до прийняття передчасних судових рішень в цій частині.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене та враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а тому, вони в частині інфляційних втрат підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року у справі № 5013/1695/12 в частині інфляційних втрат скасувати та в цій частині справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.04.2013 року та рішення господарського суду Кіровоградської області від 26.02.2013 року у справі № 5013/1695/12 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

ОСОБА_3