Вирок № 31951287, 04.06.2013, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.06.2013 рокуСправа №607/866/13- к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючогосудді Базана Л.Т.

при секретаріЯцині О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №607/866/13-к про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, непрацюючого, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше несудимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

за участю: прокурора Ороновського С.І.

представника потерпілої ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Так, 31 жовтня 2012 року близько 23 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_1, як водій, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухався в м.Тернополі по вул.15 Квітня правою смугою транспортного потоку в напрямку вул.Київської від вул.Злуки зі швидкістю 54…55 км/год, з двома пасажирами, без вантажу.

Під час руху обвинувачений ОСОБА_5, в порушення вимог пунктів 1.5 ч.1, 1.10 (в частині визначення поняття «дорожня обстановка»), 2.3 «б», Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не ураховував дорожню обстановку і не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним і в такий спосіб своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, маючи об'єктивну можливість завчасно виявити, що в попутному напрямку, перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість та зупинився невстановлений мікроавтобус, ОСОБА_5 в порушення вимог п.18.4 ПДР України, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля «ВАЗ-2107», не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом, щоб переконатися, що на ньому немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, а продовжив рух у зазначеному напрямку.

Унаслідок порушення вищевказаних пунктів Правил, обвинувачений ОСОБА_5 не забезпечив безпеку дорожнього руху та поставив себе в такі умови, що виїхавши на нерегульований пішохідний перехід, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3, яка в темпі спокійної ходьби переходила проїзну частину дороги по пішохідному переході, в напрямку зліва направо по ходу руху автомобіля «ВАЗ-2107».

В результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому тіла середньої третини правої стегнової кістки, які належать до середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Дорожньо-транспортна пригода перебуває у прямому причинному зв'язку із порушенням обвинуваченим ОСОБА_6 вищевказаних вимог ПДР України та спричиненням потерпілій ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Допитаний під час судового розгляду як обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні показав, що дійсно 31 жовтня 2012 року приблизно о 23 год. він, як водій, керував автомобілем НОМЕР_1, та рухався в м.Тернополі по вул.15 Квітня правою смугою транспортного потоку в напрямку вул.Київської від вул.Злуки зі швидкістю близько 50 км/год, з двома пасажирами. Так, рухаючись у вказаному місці, він, ОСОБА_1, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, що навпроти супермаркету «Сільпо», побачив, що мікроавтобус, який рухався перед ним, почав зменшувати швидкість і оскільки він, обвинувачений, не бачив праворуч на вказаному переході пішоходів, то почав поступово зменшувати швидкість руху, проте раптово побачив, що на перехід вийшла потерпіла ОСОБА_3, а тому застосував екстрене гальмування, проте в такому ж режимі здійснив на неї наїзд, після чого викликав працівників швидкої медичної допомоги. Крім цього, обвинувачений доповнив, що вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході в результаті своєї неуважності в процесі руху, через що на даний час сильно шкодує.

Обвинувачений ОСОБА_1, визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, вчинених з необережності, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, що за місцем проживання характеризується позитивно, думку потерпілої ОСОБА_3, яка просила суворо не карати обвинуваченого ОСОБА_1, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення та повне добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність помякшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді мінімального терміну обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Водночас, з врахуванням помякшуючих покарання ОСОБА_1 обставин, даних про його особу, суд вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період його дії на нього слід покласти передбачені п.п. 2-4 ст.76 КК України обовязки.

У кримінальному провадженні прокурором прокуратури м.Тернополя в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілої від злочину на суму 3 467, 87 грн., який слід задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Зважаючи на наведене з ОСОБА_1 слід стягнути 3 467, 87 грн. в користь місцевого бюджету для перерахування фінансовому управлінню ТМР, як затрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3 за наступними реквізитами: р/р 31413544700002, ГУДКУ в Тернопільській області, код 23588119, МФО 838012, міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведені експертизи №5-614/12 від 30 листопада 2012 року, вартістю 367, 8 грн., №5-615/12 від 22 листопада 2012 року, вартістю 613 грн. та №5-679/12 від 28 грудня 2012 року, вартістю 183, 9 грн., які слід стягнути з ОСОБА_1 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463, з відповідними призначеннями платежів.

При цьому речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль НОМЕР_2, що повернутий ОСОБА_7 необхідно залишити у розпорядженні останнього.

Раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд слід залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік місяців.

Згідно п.п. 2-4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обовязки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов прокурора прокуратури м.Тернополя в інтересах держави в особі фінансового управління ТМР до ОСОБА_1 задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 в користь місцевого бюджету 3 467, 87 грн. для перерахування фінансовому управлінню ТМР, як затрати на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_3, за наступними реквізитами: р/р 31413544700002, ГУДКУ в Тернопільській області, код 23588119, МФО 838012, міський бюджет, призначення платежу «Інші надходження», 24060300 КБК.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведені експертизи: автотехнічну №5-614/12 від 30 листопада 2012 року в сумі 367,8 грн., транспортно-трасологічну №5-615/12 від 22 листопада 2012 року в сумі 613 грн. та автотехнічну №5-679/12 від 28 грудня 2012 року в сумі 183, 9 грн. в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача ГУДКУ в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463, з відповідними призначеннями платежів.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме автомобіль НОМЕР_2, що повернутий ОСОБА_7 залишити у розпорядженні останнього.

Раніше обраний ОСОБА_1. І.А. запобіжний захід у виді підписки про невиїзд залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_8