Постанова № 31950402, 12.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 924/401/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Карпець О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Остафійчук О.О.

відповідача - Філіппова О.О.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі № 924/401/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд", м. Кам'янець-Подільський

до Публічного акціонерного товариства агрофірма "Авіс", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району

про стягнення 202 422,45 грн. заборгованості

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі №924/401/13 (суддя Гладюк Ю.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд", м. Кам'янець-Подільський, до Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс", с. Гуменці Кам'янець-Подільського району, про стягнення 202 422, 45 грн. заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Агрофірми "Авіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля - Трансбуд" 191 474, 96 грн. основної заборгованості, 1 211, 79 грн. 3 % річних, 6 059, 13 грн. пені, 382, 95 грн. інфляційних та 3 950, 31 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Публічне акціонерне товариство Агрофірма "Авіс", звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі №924/401/13 та прийняти нове рішення, за яким відмовити ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд" у позові в частині стягнення з ПАТ Агрофірми "Авіс" 3 % річних - 1 211,79 грн., 6 059,13 грн. пені, 382,95 грн. інфляційних та 3 950,31 грн. судового збору.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення суду є незаконним та таким, що прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Фіскальний чек, на який посилається суд у своєму рішенні, не може бути доказом отримання апелянтом претензії, тому термін 26 січня 2013 року неможливо вважати моментом прострочення. Визначення моменту прострочення має суттєве значення для вирішення питання саме нарахування пені, інфляції та річних.

Як вбачається з п.13.2. Договору Замовник зобов'язаний розрахунки здійснювати наступним чином: 30% - попередня оплата та 70% - від суми Акту приймання-передачі виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту підписання Актів приймання-передачі виконаних будівельних робіт.

Згідно п. 11.3.3 Договору "Остаточний акт приймання-передачі виконаних робіт готується Підрядником та передається Замовникові у 3 примірниках. Акт приймання-передачі разом із супутніми документами надсилається рекомендованим листом з описом вкладеного або кур'єрською поштою з повідомленням про вручення, або передається безпосередньо представнику Замовника з відміткою представника Замовника про отримання".

Однак, у позовній заяві та додатках до неї, яка надійшла на адресу ПАТ Агрофірми "Авіс" взагалі відсутні документи, які б свідчили про дату отримання відповідачем акту приймання-передачі виконаних робіт.

Тобто, позивачем не надано, а судом не витребувано доказів, які б свідчили про момент виникнення прострочення. Відтак, посилання суду на претензію - вимогу про оплату боргу, безпідставне.

У претензії від 18 січня 2013 року, яка надійшла на адресу ПАТ Агрофірми "Авіс" присутнє факсиміле, тим самим порушено норму Господарсько-процесуального кодексу, зокрема ст. 6. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Оскільки, між ПАТ Агрофірмою "Авіс" та "БК "Поділля-Трансбуд" письмової згоди сторін укладено не було, апелянт вважає, що претензія від 18 січня 2013 року є недійсною.

Тобто, дана претензія, на думку скаржника, не є правомірним документом, тому не може застосовуватися судом при визначенні моменту прострочення.

Крім того, відповідач вважає, що судом повністю не перевірено позовні вимоги ТОВ "БК "Поділля-Трансбуд", не досліджено усі обставини, що мають суттєве значення для вирішення даної справи та не дано їм належної оцінки, а тому наведені факти свідчать про поверховий та необ'єктивний розгляд справи та прийняття внаслідок цього судом незаконного та необгрунтованого рішення по справі № 924/401/13.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 р. у даній справі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

В судовому засіданні 12.06.2013 р. представник відповідача - Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс" Філіппова О.О. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі №924/401/13 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і винести нове рішення.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" Остафійчук О.О. заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обгрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі №924/401/13 є законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09 квітня 2012 року між сторонами укладено договір № 26 - 0412 відповідно до якого підрядник (позивач) зобов'язується виконати загально - будівельні роботи щодо білощебневого покриття дороги та території діючих пташників на об'єкті, які мають бути виконані підрядником підрядником згідно державних будівельних норм та правил чинних в Україні та відповідно до цього договору, будівельної документації, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти належним чином та вчасно виконані роботи та оплатити їх на умовах, передбачених договором.

Згідно п. 3.2. замовник зобов'язується вчасно оплачувати роботи підрядника відповідно до договору.

Відповідно до п. 9.1. підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт з моменту отримання попередньої оплати і передати закінчені роботи замовнику за актом прийому - передачі виконаних робіт протягом 45 календарних днів. Остаточне приймання робіт замовником проводиться на підставі остаточного акта приймання - передачі виконаних робіт, що підписується між сторонами, форма якого затверджена сторонами та є додатком № 2 до договору. Паралельно з підписанням остаточного акту прийому - передачі робіт підписується остаточна довідка про вартість виконаних робіт та витрати за формою КБ - 3.

Загальна вартість робіт відповідно до договору становить 248 844 грн.

Згідно п. 13.2. розрахунки за цим договором здійснюються наступним чином: 30 % попередня оплата; 70 % від суми акту приймання - передачі виконаних робіт, протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами актів прийому - передачі виконаних робіт.

В силу п. 15.6.6. у випадку прострочення замовником виконання зобов'язання щодо здійснення будь-яких платежів на користь підрядника, за умови, що така затримка не обумовлена невиконанням підрядником своїх зобов'язань за договором, замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки встановленої НБУ у період прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з дати його укладення сторонами і діє до моменту виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором або його розірвання у відповідності із положеннями розділу 14 договору (п. 14.2.).

Додатком № 1 до договору сторони узгодили ціну робіт.

02 листопада 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1, якою, зокрема внесли зміни в основний договір та передбачили, що вартість договору становить 327 832, 80 грн. До вказаної додаткової угоди сторони підписали додаток № 1 - ціна договору.

Договір, додаткова угода та додатки підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Факт виконання робіт за листопад 2012 року та прийняття їх замовником підтверджується актами приймання виконаних робіт № 1 на суму187 139, 36 грн. та № 2 на суму 78 988, 80 грн., а також довідками про вартість виконаних робіт на таку ж суму. Зазначені акти і довідки також підписані обома сторонами та скрпілені їх печатками.

В матеріалах справи міститься копія листа № 354 від 27 грудня 2012 року, яким позивач повідомив відповідача про наявність в останнього заборгованості в сумі 191 474, 96 грн.

Також, 18.01.13 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 14 з вимогою про погашення заборгованості за виконані роботи. Докази направлення додано до справи (фіскальний чек та опис матеріалів з печаткою пошти).

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Уклавши договір № 26 - 0412, сторони погодили обов'язкові для них умови.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Порядок оплати за договором підряду передбачений ст. 854 ЦК України, який встановлює, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.

Факти виконання робіт позивачем та прийняття їх відповідачем підтверджується актами прийому - передачі та довідками про вартість робіт.

За п. 13.2. договору обов'язок відповідача (замовника) здійснити остаточну оплату (30% аванс та 70 % від суми акту прийому - передачі виконаних робіт) за виконані позивачем роботи виникає протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту прийому - передачі.

Акти прийняття робіт не містять відмітки про те, коли вони складались. Представник позивача не надав з цього приводу відомостей.

Присутній в судовому засіданні 12.06.2013 року представник відповідача також не зміг надати відомостей щодо дати підписання актів.

Таким чином, при вирішенні спору суд виходить з того, що хоча акти і містять відмітку про те, що роботи проведені в листопаді, належних та допустимих доказів їх прийняття саме в листопаді немає. Не зазначення сторонами в актах дати їх складання та підписання дає можливість припустити і те, що здійснені в листопаді роботи могли бути прийняті в січні 2013 року. Визначення моменту прострочення має суттєве значення для вирішення питання саме нарахування пені, інфляції та річних.

Тому, враховуючи зазначені обставини, та визначаючи момент прострочення, суд виходить з загальних умов виконання зобов'язань, встановлених главою 48 Цивільного кодексу України, а саме ст. 530 ЦК України, якою передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з опису вкладення кореспонденції та фіскального чеку № 6105, позивач висував (направляв) відповідачу претензію-вимогу про оплату боргу, яка направлена (пред'явлена) відповідачу 18 січня 2013 року. Тому, враховуючи положення ст. 530 ЦК України, суд пов'язує визначення моменту прострочення зі спливом семиденного терміну від дня пред'явлення вимоги тобто з 26 січня 2013 року.

Відповідно до актів приймання-передачі робіт їх вартість становить (78 988, 80 грн. плюс 187 139, 36 грн.) 266 128, 16 грн. Докази оплати у визначений термін та у повному обсязі у справі відсутні.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язані встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відсутність доказів повної оплати вартості виконаних робіт, а також настання строків оплати свідчить про наявність заборгованості. Розмір підтверджується матеріалами справи та з урахуванням часткової оплати (74 653, 20 грн.) становить (266 128, 16 грн. - вартість робіт мінус 74 653, 20 грн. оплата) 191 474, 96 грн.

Тому, позов, в частині стягнення основного боргу є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення вказаної норми, з урахуванням документального підтвердження наявності заборгованості на час звернення з позовом до суду, вимоги про стягнення інфляційних та річних є також обгрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому судом відмічається, що при нарахуванні річних позивачем взято період з 31 січня 2013 року, що є меншим від максимально можливого, враховуючи дату настання прострочення 26 січня 2013 року. Розмір нарахованих річних відповідає здійсненому розрахунку судом.

Нарахування ж інфляційних здійснено позивачем за період з 1 грудня 2012 року, що є безпідставним. Обгрунтованою сумою інфляційних, з урахуванням дати виникнення прострочення є 382, 95 грн.

Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи, що пеня є договірною неустойкою, а її нарахування передбачено договором (п. 15.6.6.), вимоги про її стягнення також обґрунтовані. Розмір підтверджений розрахунком.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що позов обґрунтований, підтверджується наданими доказами та підлягає задоволенню частково, з покладеням судових витрат на сторони, пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією, в якій зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Факсиміле з латині «fac simile» - зроби подібне. Фактично - це печатка, кліше, що відтворює власноручний підпис, аналог останнього.

Основною відмінністю факсиміле від власноручного підпису є відсутність можливості стверджувати, що у відповідному документі виражена воля особи, чий підпис відтворено. Відповідно, використання аналога власноручного підпису можливе лише при наявності дієвого механізму встановлення достовірності документа, підписаного з використанням факсиміле.

Власне, відповідно до ч. 3 ст. 207 Цивільного кодексу України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про міжнародні переказні векселі і міжнародні прості векселі" від 09 грудня 1988 р. підпис означає власноручний підпис або його факсиміле або інше еквівалентне посвідчення автентичності інших засобів, а підроблений підпис означає підпис, зроблений шляхом неправомірного використання зазначених засобів.

Таким чином, оскільки апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про неправомірне використання факсиміле підпису генерального директора ТзОВ "Будівельна компанія "Поділля-Трансбуд" Мужило В.П. при направленні відповідачу претензії №14 від 18.01.13 р., цей довод апеляційної скарги колегія суддів оцінює критично і відхиляє.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє з огляду на викладене вище.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства агрофірми "Авіс" на рішення господарського суду Хмельницької області від 17.04.13 р. у справі №924/401/13 залишити без задоволення, рішення господарського суду Хмельницької області - без змін.

Справу №924/401/13 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Саврій В.А.