Ухвала суду № 31948578, 17.06.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

17 червня 2013 р. Справа № 7/83/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Снігур О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" №31/10-1676 від 10.04.2013 року у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ

до Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, с.Іванів Калинівського району Вінницької області

про стягнення 13384,84 грн. заборгованості

За участю представників сторін :

позивача (скаржника): не з'явився;

відповідача (боржника): не з'явився;

ВДВС: Мельник Т.П. (доручення № б/н від 06.03.2013 року)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.12.2012 року у справі №7/83/2012/5003 позов задоволено частково.

На виконання вказаного рішення 28.12.2012 року видано відповідний наказ, який надіслано на адресу стягувача.

15.04.2013 року до господарського суду Вінницької області надійшла скарга дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на неправомірні дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області стосовно виконання наказу господарського суду Вінницької області від 28.12.2012 року.

Ухвалою суду від 17 квітня 2013 року вищезгадану скаргу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2013 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представників стягувача та боржника ухвалою суду від 16.05.2013 року розгляд скарги відкладено на 17.06.2013 року.

На визначену судом дату (17.06.2013 року) з'явилась лише представник ВДВС, яка, посилаючись на обставини, що викладені у письмових поясненнях №3478/2.1-28/7 від 08.05.2013 року, просила скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" відхилити.

Позивач (скаржник) та відповідач (боржник) правом участі у судовому засіданні не скористались. Про місце та час слухання справи повідомлені належним чином, що стверджується матеріалами справи, зокрема, підписами повноважних представників останніх від 27.05.2013 року та від 28.05.2013 року (відповідно) про отримання рекомендованих повідомлень.

Оскільки, в силу ч.2 ст.121-1 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби України не є перешкодою для розгляду скарги, суд ухвалив провести розгляд поданої скарги за відсутності представника боржника.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника органу ДВС, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.12.2012 р. у справі №7/83/2012/5003 позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, вул. Свинаря, 17, с. Іванів, Калинівський район, Вінницька область, 22432 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - 04328565) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - 31301827) - 635 грн. 03 коп. - інфляційних втрат, 626 грн. 61 коп. - 3 % річних, 798 грн. 45 коп. - пені, 740 грн. 87 коп. - штрафу, 336 грн. 81 коп. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 10 583 грн. 88 коп. боргу припинено відповідно до п.11 ч.1 ст.80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмета спору. Крім того, повернуто Дочірній компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний номер - 31301827) судовий збір в розмірі 1 272 грн. 69 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 1254 від 22.11.2012 року.

28.12.2012р. на виконання вищевказаного рішення по справі №7/83/2012/5003 судом видано наказ.

06.02.2013 року відкрито виконавче провадження №36360248 з виконання вказаного вище наказу.

21.03.2013 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Вінницькій області Мельник Т.П. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.3 постанови КМУ від 03.08.2011р. №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або державних установ» та п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження».

Як встановлено судом, скарга мотивована протиправністю дій органу ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, оскільки, на думку представника скаржника, орган ДВС в силу п.7 постанови КМУ від 03.08.2011р. №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або державних установ» та Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» зобов'язаний був направити оригінал виконавчого документа разом із завіреними копіями матеріалів виконавчого провадження для виконання до органів Казначейства, а не повертати виконавчий документ стягувачу.

Визначаючись щодо мотивів, викладених у скарзі, та заперечень представника органу ДВС, суд виходив із наступного.

Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів з бюджетних установ визначається Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Виконання рішення суду покладається на державну виконавчу службу України.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Порядок виконання рішень судів на інших органів (посадових осіб) про стягнення коштів з держаних органів, державних підприємств, установ та організацій регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який було прийнято 05.06.2012 року та який набув чинності з 01.01.2013 року.

Зазначений Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання.

Відповідно до вимог ст. 2 зазначеного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є:

- державний орган;

- державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);

- юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Примусова реалізація майна юридичних осіб - відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, з використанням яких юридичні особи провадять виробничу діяльність, а також акцій (часток, паїв), що належать державі та передані до їх статутного фонду. Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу.

Так, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо стягувач подав не всі необхідні для перерахування коштів документи та відомості, Державна казначейська служба України протягом п'яти днів з дня надходження заяви повідомляє в установленому порядку про це стягувача.

У разі неподання стягувачем документів та відомостей у місячний строк з дня отримання ним повідомлення Державна казначейська служба України повертає заяву стягувачу.

Стягувач має право повторно звернутися до Державної казначейської служби України для виконання рішення суду у визначені частиною другою цієї статті строки, перебіг яких починається з дня отримання стягувачем повідомлення Державної казначейської служби України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України необхідних для цього документів та відомостей.

Окрім цього, порядок стягнення коштів з державних органів, державного або місцевих бюджетів або боржників регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

До вищевказаної постанови на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 30.01.2013 року було внесено суттєві зміни.

Вищевказаний Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судовими органами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до п. 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Отже, починаючи з 08.02.2013 року, тобто з моменту набрання чинності змін до зазначеного Порядку, виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників покладається виключно на органи Казначейства.

Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб:

- заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних про перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній;

- оригінал виконавчого документа;

- судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності);

- оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).

Пункт 7 Порядку визначає, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

З системного аналізу викладеного слідує, що вказані вище нормативно-правові акти чітко розмежовують порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу та порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи.

Таким чином, враховуючи те, що боржником у даному виконавчому провадженні є саме державний орган (Іванівська сільська рада Калинівського району Вінницької області), виконання рішення має здійснюється саме у спосіб, визначений ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників», шляхом звернення стягувача із наказом та відповідним переліком документів безпосередньо до органів Казначейства. При цьому у органу ДВС відсутні будь-які правові підстави для передачі виконавчого документа разом із матеріалами виконавчого провадження до органів Казначейства. З огляду на що, останній правомірно повернув виконавчий документ саме стягувану.

На підставі усього вищевикладеного, з урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду скарги, суд не знайшов ознак протиправності оскаржуваних дій та постанови органу ДВС, відтак дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Керуючись ст. ст. 86, 87, 115, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги №31-10-1676 від 10.04.2013р. дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання неправомірними дій і постанови відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, а також зобов'язання вчинити дії, відмовити повністю.

Ухвалу надіслати учасникам процесу рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (стягувачу) - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1);

3 - відповідачу (боржнику) - Іванівській сільській раді Калинівського району Вінницької області (22432, Вінницька область, Калинівський район, с.Іванів, вул.Свинаря, 17);

4 - відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (21036, м.Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)