Рішення № 31948576, 10.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5844/13 10.06.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»провідшкодування шкоди в порядку регресу, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 3.658,00 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2013 порушено провадження у справі № 910/5844/13 та призначено до розгляду на 16.04.2013.

Ухвалами суду від 14.05.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням відповідача, та відкладено розгляд справи на 10.06.2013.

У судове засідання 10.06.2013 представник позивача не з'явився, при цьому 23.05.2013 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, в якій позивач також просить суд врахувати подані ним 09.04.2013 письмові пояснення (вих. № 11/5191 від 05.04.2013), в яких позивач зазначив, що чинним законодавством України не передбачено, що саме звіт про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого транспортного засобу. Натомість, позивач зазначає, що звіт є лише попереднім оціночним документом, а як на доказ фактичного здійснення витрат (страхового відшкодування) позивач посилається на платіжне доручення № 11718 від 21.09.2012.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, при цьому 07.06.2013 від відповідача через канцелярію суду отримано клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не доведено обґрунтованість розміру виплаченого страхового відшкодування в сумі 3.658,00 грн., зокрема, позивачем не надано документів про оцінку пошкодженого транспортного засобу з визначеною вартістю матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, проведеною відповідно до норм чинного законодавства.

У судовому засіданні 10.06.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Бернацьким Романом Івановичем (далі - страхувальник) 27.12.2011 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-1301-11-2363 (далі - Договір), за яким було застраховано автомобіль марки «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ.

В місті Львові 17.09.2012 о 15:20 год. по вул. Личаківській сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ, який належить на праві власності Бернацькому Роману Івановичу та на законних правових підставах перебував під керуванням Бернацького Ярослава Івановича, та транспортного засобу марки «ВАЗ 21043» державний номер 123-42 ТА, що належить на праві власності УДППЗ «Укрпошта» та перебував під керуванням Пеховича Василя Володимировича.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.10.2012 у справі № 1316/3754/12 Пеховича Василя Володимировича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно з рахунком № Г-4168 від 18.09.2012, виставленого ТОВ «Галавтоцентр» за ремонт автомобіля «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ, сума виконаних робіт по ремонту вказаного автомобіля склала 3.913,00 грн.

Бернацький Р.І. 17.09.2012 звернувся до позивача з заявою про перерахування суми страхового відшкодування на рахунок СТО.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № ЗСКА-1947 від 20.09.2012, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала в сумі 3.658,00 грн.

Позивач виплатив суму страхового відшкодування особі, яка здійснювала відновлювальний ремонт - ТОВ «Галавтоцентр», в розмірі 3.658,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11718 від 21.09.2012 на суму 3.658,00 грн.

Оскільки транспортний засіб «ВАЗ 21043» державний номер 123-42 ТА застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/6456372, що підтверджується витягом з Єдиної централізованої бази МТСБУ (який знаходиться в матеріалах справи), позивач звернувся до відповідача з завою від 05.12.2012 вих. № 11/4237 про виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 3.658,00 грн., яку було отримано відповідачем 10.12.2012, про що свідчить копія поштового повідомлення, яке знаходиться в матеріалах справи.

Враховуючи, що відповідач відповіді на вимогу не надав та страхове відшкодування в сумі 3.658,00 грн. позивачу не сплатив, останній звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 3.658,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Доводи відповідача про неналежність наданих позивачем доказів, що підтверджують вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo» у сумі 2 261 грн., є безпідставними з огляду на таке.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведений перелік є вичерпним.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Згідно з рахунком № Г-4168 від 18.09.2012, виставленого ТОВ «Галавтоцентр» за ремонт автомобіля «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ, сума виконаних робіт по ремонту вказаного автомобіля склала 3.913,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Skoda», державний номер ВС 8123 АТ згідно з рахунком № Г-4168 від 18.09.2012, складеним ТОВ «Галавтоцентр», становить 3.913,00 грн.

Сума страхового відшкодування, що становить 3.658,00 грн., була визнана позивачем страховим актом від 20.09.2012 № ЗСКА-1947.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування», розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Крім того, Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 у справі №42/92 зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що визначає розмір збитку. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Судом встановлено факт виплати позивачем як страховиком страхового відшкодування у сумі 3.658,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11718 від 21.09.2012, виходячи з фактичної вартості ремонту, визначеної відповідно до документів особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт автомобіля.

При цьому, матеріалами справи не підтверджується подання відповідачем клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Аналогічної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у постановах від 15.01.2013 № 5011-72/9778-2012, від 21.05.2013 № 22-17-25-26/366-07-7922.

За таких обставин господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3.658,00 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (03118, м. Київ, пр. Червонозоряний, 150, код ЄДРПОУ 31681672) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32-а, код ЄДРПОУ 30859524) страхове відшкодування в сумі 3.658 (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013.

Суддя Ониськів О.М.