Постанова № 31948339, 04.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 р. Справа № 804/1446/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяЛяшко О.Б., при секретаріСтавицькому О.В., за участю: представників позивача Гаврилюка Д.О., КротненкоІ.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія Перспектива" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія Перспектива» (далі - ТОВ «Промислова компанія Перспектива») 28 січня 2013 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі № 0000082304 від 11 січня 2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що висновки документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промислова компанія Перспектива» з метою перевірки правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (код ЄДРПОУ 37462185) за період березень-травень 2012 року, які відображені в Акті ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі № 5324/22-6/31705001 від 19 грудня 2012 року, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та цивільного законодавства, а податкове повідомлення - рішення № 0000082304 від 11 січня 2013 року є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях до адміністративного позову № 52 від 03 квітня 2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Положеннями ч. 3 ст. 35 КАС України встановлено, що повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промислова компанія Перспектива» (ЄДРПОУ 31705001) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Підприємство 10 жовтня 2001 року взяте на облік за № 4226 у ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі, що підтверджується Довідкою про взяття на облік платника податків (а.с.12), та є платником податку на додану вартість, про що свідчить Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що 19 грудня 2012 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі складено акт № 5324/22-6/31705001 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промислова компанія Перспектива» (код ЄДРПОУ 31705001) з метою перевірки правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (код ЄДРПОУ 37462185) за період березень-травень 2012 року.

Відповідно до висновків акту № 5324/22-6/31705001 від 19 грудня 2012 року за результатами перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ «Промислова компанія Перспектива» п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 та ст.201 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит на суму податку на додану вартість 12572,80 грн., у тому числі за період:

- березень 2012 року у сумі ПДВ 2544,00 грн.;

- квітень 2012 року у сумі ПДВ 7712,00 грн.;

- серпень 2012 року у сумі ПДВ 2316,80 грн.,

в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму ПДВ 12572,80 грн.

Не погодившись з актом перевірки № 5324/22-6/31705001 від 19 грудня 2012 року ТОВ «Промислова компанія Перспектива» подано до податкового органу заперечення. ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі надано відповідь на заперечення №242/10/22-6 від 09 січня 2013 року та встановлено, що висновки оскаржуваного акту перевірки, на думку контролюючого органу, є правомірними та такими, що відповідають чинному законодавству.

На підставі акту перевірки № 5324/22-6/31705001 від 19 грудня 2012 року ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082304 від 11 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму за основним платежем + 12572,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3143,20 грн. Означене податкове повідомлення-рішення було направлено на адресу підприємства ТОВ «Промислова компанія Перспектива» поштою.

Судом встановлено, що між ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (перевізник) та ТОВ «Промислова компанія Перспектива» (замовник) укладені договір № 10 про надання транспортних послуг від 01.03.2012 та заявки, які є додатковими угодами до нього, на підставі яких перевізник зобов'язався надавати замовнику послуги по перевезенню товарів згідно заявки.

На виконання умов договору ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» виписано такі податкові накладні:

податкова накладна №13 від 19.03.2012 на суму 15072,00 грн., ПДВ 2512,00 грн.;

податкова накладна №14 від 29.03.2012 на суму 15264,00 грн., ПДВ 2544,00 грн.;

податкова накладна №187 від 05.04.2012 на суму 15264,00 грн., ПДВ 2544,00 грн.;

податкова накладна №188 від 27.04.2012 на суму 15936,00 грн., ПДВ 2656,00 грн.;

податкова накладна №199 від 31.05.2012 на суму 13900,00 грн., ПДВ 2316,00 грн.;

За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що жодного з порушень правил оформлення податкових накладних ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі під час здійснення перевірки позивача не було виявлено, оскільки сума, на яку, на думку відповідача, завищено податковий кредит, а саме 12572,80 грн., повністю підтверджена податковими накладними, які для ознайомлення були надані в ході перевірки, і додані до матеріалів справи.

На виконання умов договору ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» виписано такі акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0319/01 від 19.03.2012;

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0329/01 від 29.03.2012;

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0405/07 від 05.04.2012;

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0427/07 від 27.04.2012;

акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0531/27 від 31.05.2012.

Додані до позовної заяви акти виконаних робіт, якими оформлювалися факти виконання робіт (надання послуг) позивачу від ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: найменування товару, виконаних робіт (наданих послуг), їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених сторін, відомості щодо місцезнаходження продавця та покупця відповідно, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку позивача. Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включено до складу податкового кредиту за березень, квітень, серпень 2012 року, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за березень, квітень, серпень 2012 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі шляхом перерахування коштів за платіжним дорученням № 33119 від 10.04.2012 суму 30336 грн., за платіжним дорученням № 33142 від 16.05.2012 суму 15264 грн., за платіжним дорученням № 33143 від 16.05.2012 суму 15936 грн., за платіжним дорученням № 33165 від 12.06.2012 суму 13900,80 грн. на загальну суму 75436,80 грн.

В підтвердження фактичного транспортування товару позивачем надані товарно-транспортні накладні, згідно яких автоперевізник - ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», замовник (платник) - ТОВ «Промислова компанія Перспектива», вантажовідправник - ТОВ «Промислова компанія Перспектива», вантажоодержувач - ВАТ «Коростенький щебзавод», а саме: товарно-транспортні накладні № ТН-0319-01 від 19.03.2012, № ТН-0329-01 від 29.03.2012, № ТН-0405-01 від 04.04.2012, № ТН-0427-01 від 27.04.2012, № ТН-0531-01 від 31.05.2012.

В акті перевірки відповідач зазначає, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні мають недоліки:

- у рядку «Відпуск дозволив» присутній підпис, але не зазначено посади відповідальної особи за відвантаження товарно-матеріальних цінностей;

- відсутні записи номеру подорожнього листа;

- вид перевезень;

- у графі «Відомості про вантаж» не заповнені графи «З вантажем слідують документи», «Кількість місць», «Спосіб визначення маси», «Код вантажу», «Клас вантажу», «Маса брутто,т»;

- у рядках «для перевезення здав», «Прийняв водій-експедитор», «Прийняв», «Вантаж одержав» присутні печатки підприємств, але відсутні: посада, прізвище ім'я та по батькові, тому не можливо ідентифікувати осіб, які здали, прийняли та одержали відповідний вантаж;

- не надано копію зворотної сторони товарно-транспортних накладних, а саме відсутня інформація щодо заповнення розділів «Вантажно-розвантажувальні операції» та «Інші відомості».

Дослідивши вказані товарно-транспортні накладні, податковий орган під час перевірки ТОВ «Промислова компанія Перспектива» дійшов висновку про те, що, оскільки такі документи належать до первинної документації, то оформлення їх неналежним чином свідчить про порушення ТОВ «Промислова компанія Перспектива» п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, згідно якого не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього кодексу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 врегульовано положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, встановлено що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України підставою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з позицією викладеною у інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Отже, первинні документи, надані позивачем податковому органу для перевірки (а саме: договір, податкові накладні, акти здавання-прийняття робіт, тощо), відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а тому є належними, достатніми та допустимими доказами, що фіксують господарські операції та є підставою для включення зазначених у них сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість підприємств. Натомість наявність оформлених з недоліками товарно-транспортних накладних, на думку суду, не свідчить про зворотнє.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до витягу з акта документальної невиїзної перевірки ТОВ «Промислова компанія Перспектива» №5324/22-6/31705001 від 19.12.2012 року перевірка правомірності нарахування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» проводилась за період березень-травень 2012 року, що не передбачає висновки про встановлення порушень за серпень 2012 року, як зазначено в резолютивній частині самого акту.

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову, відповідач, який відповідно до норм Податкового кодексу України та за визначенням КАС України є суб'єктом владних повноважень, правомірність вчинення спірних дій з проведення перевірки належним чином не довів.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірним правочином, не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету України за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету правочину з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним правочином, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не надав.

З огляду на викладе вище, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р № 0000082304 від 11 січня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму за основним платежем + 12572,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3143,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія Перспектива" - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби форми "Р" від 11 січня 2013 року № 0000082304.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія Перспектива" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 157 грн. 16 коп. (сто п'ятдесят сім грн. 16 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 09.04.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко