Рішення № 31947249, 18.06.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

_________________________

14000, м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. канцелярії 672-847, факс 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

від 18 червня 2013 року по справі №927/572/13

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г. Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/572/13

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВ АГРО МТС»,

вул.Любецька, 191-А, м. Чернігів, 14026

до відповідача: закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», вул. Я. Лизогуба, 13, смт.Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область,15522

про стягнення 57480грн.72коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гавриленко М.П.- представник, довіреність б/н від 27.05.2013р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 46200грн. боргу по оплаті робіт по дискуванню землі, виконаних на підставі договору №9 від 10.08.2012р., 2809грн.97коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2012р. по 08.05.2013р., 5835грн. штрафу, 2635грн.75коп. процентів річних, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 30.08.2012р. по 08.05.2013р.

В ході розгляду справи позивачем 11.06.2013р. через канцелярію подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Порівняльний аналіз змісту позовної заяви та вказаної заяви свідчить, що позивачем збільшено розмір позовних вимог в частині заявленого до стягнення штрафу до 6930грн., оскільки здійснено нарахування вказаної санкції не на частину суми боргу у розмірі 38900грн., як при поданні позову, а на повну суму боргу у розмірі 46200грн. Крім того, позивачем збільшено період нарахування пені та процентів річних, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3473грн.46коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2012р. по 12.06.2013р., а також 3167грн.36коп. процентів річних, обчислених за період з 30.08.2012р. по 12.06.2013р.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, копія цієї заяви надіслана відповідачу та отримана ним 11.06.2013р., що підтверджується фіскальним чеком №8283 від 10.06.2013р., описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.35-37), а тому судом приймається до розгляду ця заява і спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, судом розглядаються по суті позовні вимоги про стягнення з відповідача 46200грн. боргу по оплаті робіт по дискуванню землі, виконаних на підставі договору №9 від 10.08.2012р., 6930грн. штрафу, 3473грн.46коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2012р. по 12.06.2013р., 3167грн.36коп. процентів річних, обчислених за період з 30.08.2012р. по 12.06.2013р. В зв'язку зі збільшення розміру позовних вимог має місце нова ціна позову - 59770грн.82коп.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 18.06.2013р., про що складено протокол, прийняв участь уповноважений представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату (а.с.31), проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Приймаючи до уваги, що в сил ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь у господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався, судом явка уповноваженого представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглядати справи у відсутності представника відповідача.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВ АГРО МТС» (виконавець за договором, позивач у справі) та закритим акціонерним товариством науково-виробничим об'єднанням «Чернігівеліткартопля» (замовник за договором, відповідач у справі) укладено договір №9 (далі за текстом - договір), за умовами якого позивач зобов'язався провести роботи по дискуванню землі замовника на площі не менше 500га в термін з 22.08.2012р. по 31.12.2012р., а виконавець зобов'язався надати виконавцю об'єм робіт, ПММ із розрахунку на один трактор за добу не менше 600л ДП та оплатити вартість робіт.

В п.3.1. договору сторони узгодили, що вартість робіт по дискуванню на глибину від 17 до 24 см становить 110грн./га, в т.ч. ПДВ 20% - 18,33грн.

Згідно із п.п.3.4., 3.5. договору оплата проводиться поетапно наступним чином: замовник робить передоплату за перші 200га в розмірі 26000грн. не пізніше 30.08.2012р., а решта оплати проводиться поетапно згідно виставлених рахунків не пізніше 5-ти календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт. Оплата робіт замовником здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на р/р виконавця. Допускається форма розрахунку готівкою.

В п.6.4. договору сторонами узгоджено, що у випадку порушень замовником розділу 3 даного договору (щодо порядку проведення розрахунків), замовник проводить розрахунки з виконавцем в такій послідовності: перша черга - сплата пені сумарно за весь період просрочки платежу; друга черга - сплата штрафу; третя черга - сплата вартості отриманих послуг.

В силу п.7.3. договору об'єм робіт і термін їх виконання, зазначений в п.2.1. є орієнтовним, а фактичні - відображені в актах приймання-передачі робіт. При цьому відповідно до п.2.2. договору замовник зобов'язався забезпечити щоденний облік виконаних робі (по обліковій картці виконавця) та поетапно оформляти акти приймання-передачі робіт не пізніше двох днів з моменту їх отримання від виконавця. Акт приймання-передачі робіт вважається погоджений замовником, якщо протягом 5 днів з моменту отримання замовник не передав виконавцю погоджений акт приймання-передачі або мотивовану письмову відмову.

Відповідно до п.6.2. договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

За змістом п.7.7. договору договір має юридичну силу лише в випадку, коли він завірений підписами та печатками виконавця на кожній сторінці його тексту.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №9 від 10.08.2012р., останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, в тому числі завірений підписами та печатками виконавця на кожній сторінці його тексту, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності та наявності у вказаного документа юридичної сили, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.

Аналіз змісту договору №9 від 10.08.2012р., свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини підряду, які регулюються нормами §1 глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

На підтвердження факту виконання робіт по дискуванню землі на загальну суму 64900грн. позивачем надано суду акти приймання-передачі робіт №27 від 05.09.2012р. (а.с.14), №30 від 28.09.2012р. (а.с.15), №34 від 22.10.2012р. (а.с.16), підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно з ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

За змістом п.2.2. договору акт приймання-передачі робіт вважається погоджений замовником, якщо протягом 5 днів з моменту отримання замовник не передав виконавцю погоджений акт приймання-передачі або мотивовану письмову відмову.

Таким чином, підписання відповідачем актів приймання-передачі робіт №27 від 05.09.2012р., №30 від 28.09.2012р., №34 від 22.10.2012р. без застережень розцінюється судом як прийняття виконаних позивачем робіт, погодження з їх якістю, обсягом та вартістю, що, в свою чергу, підтверджує факт належного виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.

Відповідно до ст.854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Як встановлено судом вище, пунктом 3.4. договору передбачено, що оплата робіт проводиться поетапно наступним чином: замовник робить передоплату за перші 200га в розмірі 26000грн. не пізніше 30.08.2012р., а решта оплати проводиться поетапно згідно виставлених рахунків не пізніше 5-ти календарних днів з дати підписання акту виконаних робіт.

За тлумаченням вказаної умови договору позивачем відповідач мав сплатити йому попередню оплату у розмірі 26000грн. не пізніше 30.08.2012р., а решту оплати відповідач мав здійснювати згідно виставлених рахунків. Тобто, на думку позивача, для того, щоб у відповідача виникло зобов'язання сплатити певну грошову суму за виконанні роботи, окрім підписання сторонами акту прийняття виконаних робіт, відповідачу має бути також вручений позивачем рахунок з зазначенням конкретної суми, яка підлягає оплаті.

За повідомленням позивача, враховуючи, що в нього відсутні докази вручення відповідачу в період з 07.09.2012р. по 22.10.2012р. рахунків на оплату вартості робіт №27/1 від 07.09.2012р. (а.с.17), №31 від 28.09.2012р. (а.с.18), №33/1 від 22.10.2012р., ним були повторно направлені вказані рахунки як додаток до заяви №23 від 07.12.2012р. (а.с.20). Як свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с.21) вищевказана заява разом із рахунками отримана відповідачем 11.12.2012р.

Таким чином, позивач стверджує, що з 11 грудня 2012 року у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу за мінусом попередньої оплати решту вартості фактично виконаних робіт.

Незважаючи на те, що за змістом п.3.4. договору перебіг строку оплати робіт все ж таки пов'язується з підписанням акту виконаних робіт, в якому, за загальною практикою, відображається обсяг та вартість виконаних робіт, а виставлення рахунку є додатковим документом, що фіксує вартість виконаних робіт, суд приймає твердження позивача, оскільки таке тлумачення умов договору не звужує та не порушує права відповідача, а навпаки фактично продовжує строк оплати робіт.

Разом з тим, згідно із встановленими договором умовами оплати робіт та враховуючи, що вартість робіт, визначена в рахунках не співпадає з вартістю, зазначеною в актах, оскільки позивачем було враховано здійснену відповідачем попередню оплату, суд вважає, що замовник мав 5 днів після повідомлення йому остаточної вартості робіт на їх оплату. До того ж, у заяві від 07.12.12р., разом з якою позивач направив відповідачу рахунки на оплату (а.с.20), самим позивачем зазначено про сплату заборгованості у п'ятиденний строк з моменту отримання заяви. А тому суд не погоджується з позивачем та, враховуючи правила обчислення строків, встановлені ст.ст.253-254 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що виконані позивачем роботи мали бути оплачені відповідачем до 17 грудня 2012 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи, за прибутковими касовими ордерами №16 від 04.09.2012р. та №17 від 08.10.2012р. (а.с.13) відповідачем сплачено позивачу 20000грн. Незважаючи на те, що згідно з п.3.4. договору він мав до 30.08.2012р. здійснити попередню оплату у сумі 26000грн.

В п.4.2. договору сторони домовились, що у разі невиконання умов договору, винна сторона має сплатити штрафу у розмірі 5% від загальної суми заборгованості.

З огляду на наведені умови договору у зв'язку з несплатою відповідачем попередньої оплати у сумі 26000грн. до 30.08.2012р., як свідчить розрахунок ціни позову (а.с.34), позивач визначив вказані кошти як борг та нарахував на них штраф у розмірі 5%, що становить 1300грн. Таким чином, після надходження від відповідача 04.09.2012р. коштів у сумі 10000грн., позивач вирахував з них 1300грн. штрафу та решту суми направив в рахунок оплати робіт. Такі дії позивача відповідають умовам договору, зокрема, п 6.4. договору.

Отже, за повідомленням позивача за відповідачем на момент звернення з даним позовом до господарського суду рахується заборгованість у сумі 46200грн. (загальна вартість наданих послуг у сумі 64900грн. - 8700грн. (10000грн., сплачені за прибутковим касовим ордером №16 від 04.09.2012р. - 1300грн. штрафу) - 10000грн., сплачені за прибутковим касовим ордером №17 від 08.10.2012р.)).

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В ході вирішення даного спору відповідач доказів оплати вартості виконаних позивачем робіт по дискуванню землі у сумі 46200грн. суду не представив, а тому вказана сума є заборгованістю.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем робіт по дискуванню землі, на момент винесення рішення відповідач доказів оплати робіт суду не представив, а тому суд приходить до висновку, що вимога є правомірною, у зв'язку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі і з відповідача підлягає стягненню 46200грн. боргу.

Згідно із п.4.4. договору в разі несвоєчасності проведення розрахунку за виконанні роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від суми заборгованості.

З посиланням на наведену умову договору позивач просить стягнути з відповідача 3473грн.46коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2012р. по 12.06.2013р.

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже підставою для стягнення з боржника пені є невиконання або неналежне виконання останнім взятого на себе зобов'язання, зокрема з порушення встановленого договором строку.

В силу ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.251, 252 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

В розумінні норм чинного законодавства за своєю правовою природою період нарахування пені є строком.

Згідно із ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, період нарахування пені починається з наступного дня за днем, в який боржник мав виконати зобов'язання.

Як встановлено судом вище, відповідач мав оплатити виконані позивачем роботи до 17 грудня 2012 року включно, а тому період прострочення починає свій перебіг з 18.12.2012р. Саме з вказаної дати має обчислюватись пеня за несвоєчасну оплату робіт.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку ціни позову (а.с.34) позивач нараховує пеню з 11.12.2012р.

В судовому засіданні позивачем повідомлено, що фактично нарахування здійснені ним з 12.12.2012р.

Враховуючи визначену позивачем кількість днів у періоді прострочення суд приймає твердження позивача.

Разом з тим, нарахування пені навіть з 12.12.2012р. не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки, враховуючи, що відповідач мав оплатити роботи до 17.12.2012р. включно, до вказаної дати прострочення виконання не відбулось, а отже і відсутні підстави для нарахування та стягнення пені.

Розмір пені за період з 18.12.2012р. по 12.06.2013р. із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, становить 3359грн.85коп.

Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт підтверджується матеріалами справи, з в огляду на встановлений судом правильний період прострочення виконання відповідачем вказаного обов'язку, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 3359грн.85коп. пені, нарахованої за період з 18.12.2012р. по 12.06.2013р.

Відповідно до п.4.3. договору при затримці розрахунків на термін більше 30 календарних днів замовник сплачує виконавцю штраф у розмірі 15% від суми заборгованості.

З посиланням на наведену умову договору позивач просить стягнути з відповідача 6930грн. штрафу.

Одним із видів господарських санкцій, згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України, є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушень виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляд пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача за порушення строків оплати товару мір відповідальності у вигляді пені та штрафу одночасно відповідає нормам чинного законодавства та існуючій судовій практиці.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем штрафу судом встановлено, що розрахунок (а.с.34) даної санкції арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Оскільки, факт затримки відповідачем розрахунків за виконані позивачем роботи на термін більше 30 календарних днів підтверджується матеріалами справи, тому позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 15% від суми заборгованості, що становить 6930грн., який і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із п.4.5. договору «сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, на вимогу іншої сторони зг. ст.625 ЦКУ зобов'язана сплатити дванадцять процентів річних від суми боргу за користування чужими грошовими коштами».

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 3167грн.36коп. 12% процентів річних за прострочення сплати попередньої оплати та за прострочення оплати виконаних робіт, обчислених за період з 30.08.2012р. по 12.06.2013р.

Як встановлено судом вище, відповідач мав здійснити попередню оплату в розмірі 26000грн. до 30.08.2012р., а оплату виконаних позивачем робіт до 17.12.2012р. включно, а тому період прострочення сплати попередньої оплати починає свій перебіг з 31.08.2012р., а оплати виконаних робіт - з 18.12.2012р. Саме з вказаних дат мають обчислюватись 12% процентів річних за неналежне виконання зобов'язань.

Разом з тим, як вбачається із розрахунку ціни позову (а.с.34) позивач нараховує проценти річних за несвоєчасну сплату попередньої оплати з 30.08.2012р., а за несвоєчасну оплату виконаних робіт з 11.12.2012р.

В судовому засіданні позивачем повідомлено, що фактично нарахування процентів річних за несвоєчасну сплату попередньої оплати нараховані ним з 31.08.2012р., а за несвоєчасну оплату виконаних робіт - з 12.12.2012р.

Враховуючи визначену позивачем кількість днів у періоді прострочення суд приймає твердження позивача.

Разом з тим, нарахування процентів річних за несвоєчасну оплату виконаних робіт навіть з 12.12.2012р. не відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, оскільки, враховуючи, що відповідач мав оплатити роботи до 17.12.2012р. включно, до вказаної дати прострочення виконання не відбулось, а отже і відсутні підстави для нарахування та стягнення процентів річних.

Розмір 12% процентів річних за період з 31.08.2012р. по 12.06.2013р. становить 3076грн.52коп.

Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, з в огляду на встановлений судом правильний період прострочення виконання відповідачем вказаного обов'язку, суд приходить до висновку, що вимога позивача підлягає частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 3076грн.52коп. процентів річних, нарахованих за період з 31.08.2012р. по 12.06.2013р.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 46200грн. боргу, 3359грн.85коп. пені, 6930грн. штрафу та 3076грн.52коп. процентів річних.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.193, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.251, 252, 253, 254, 530, 549, 610, 611, 625, 627, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля», вул. Я.Лизогуба, 13, смт. Седнів, Чернігівський район, Чернігівська область, (ідентифікаційний код 00497377, р/р 26002000037089 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧЕРНІГІВ АГРО МТС», вул. Любецька, 191-А, м. Чернігів (ідентифікаційний код 37972611, р/р 26006000112973 Філія АТ «Укрексімбанк» у м. Чернігові, МФО 353649) 46200грн. боргу, 3359грн.85коп. пені, 6930грн. штрафу, 3076грн.52коп. процентів річних та 1714грн.61коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 20 червня 2013 року.

Суддя Т.Г. Оленич