Рішення № 31947245, 12.06.2013, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2013 р. Справа № 918/612/13

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Інжинірингові технології"

до Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод"

про стягнення 50 005 грн. 15 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Самойленко А.О. (довіреність № 13-05/01 від 13.05.2013 року).

від відповідача: Веремчук С.Л. (19-дов/2012 від 04.09.2012 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне підприємство "Інжинірингові технології" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" про стягнення 50 005 грн. 15 коп., в т. ч. 41 165 грн. 32 коп. заборгованості, 3 164 грн. 09 коп. пені; 2 593 грн. 42 коп. - інфляційних, 3 082 грн. 32 коп. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.04.2013 року порушено провадження у справі № 918/612/13 та призначено справу до розгляду на 15.05.2013 року.

Ухвалою суду від 15.05.2013 року в зв'язку з нез'явленням у судове засідання відповідача розгляд справи відкладено на 12 червня 2013 року.

12.06.2013 року до канцелярії господарського суду Рівненської області від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, відповідно до якої останній просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, просив у позові відмовити.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02 листопада 2001 року між ТОВ "Енерготехпостач" (продавець) та ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Любомирський вапняно - силікатний завод") (покупець) укладено Договір № 02-11/2001 (далі - Договір) (а.с. 10-11) за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність (повне господарське володіння) покупця продукцію, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити її на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).

02.02.2004 року між ТОВ "Енерготехпостач" (кредитор) та ПП "Крафт - Інжиніринг" (правонаступником якого є Приватне підприємство "Інжинірингові технології") (набувач) укладено угоду № 02/02 про уступку вимоги боргу (а.с. 13-14), за умовами якої кредитор уступає, а набувач приймає на себе право вимоги боргу, який виник у ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (надалі боржник) перед кредитором за зварювальні генератори в 2001 р., згідно договору купівлі - продажу № 02-11/2001 від 02.11.2001 року на суму 500 000, 00 грн., в подальшому "сума уступки" (п. 1 Угоди).

Пунктом 2 вищезазначеної Угоди передбачено, що за цією угодою набувач одержує право (взамін кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов'язань на "суму уступки".

11.02.2004 року між ПП "Крафт - Інжиніринг" (набувач) та ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (боржник) підписано протокол узгодження розрахунків за договором про уступку права вимоги боргу № 02/02 від 02.02.2004 року між ПП "Крафт - Інжиніринг" та ТОВ "Енерготехпостач" (а. с. 15), відповідно до якого боржник проводить розрахунки з набувачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок набувача згідно графіка розрахунків.

Додатковою угодою від 27.06.2008 року до договору уступки вимоги боргу № 02/02 від 02.02.2004 року (а. с. 16) ПП "Інжинірингові технології" (кредитор) та ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (боржник) узгодили погашення заборгованості в сумі 333 183 грн. 77 коп., яка виникла згідно договору уступки вимоги боргу № 02/02 від 02.02.2004 року боржник здійснює наступним чином: 50 % заборгованості сплачуються боржником на розрахунковий рахунок кредитора, згідно підписаного графіку платежів (додаток № 1 (а.с. 17)); 50 % заборгованості - іншими способами незабороненими чинним законодавством України.

27 червня 2008 року між ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (постачальник) та ПП "Інжинірингові технології" (покупець) укладено договір поставки (а.с. 18-20), за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити і передати у власність продукцію ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод", а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити таку продукцію (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 1.2. Договору поставки, загальна вартість продукції, що є предметом поставки за цим Договором, складає 166 591 грн. 89 коп., в т. ч. ПДВ - 27 765 грн. 32 коп.

Розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника чи/та іншими способами незабороненими чинним законодавством України. Розрахунки між сторонами здійснюються покупцем на наступних умовах: - розрахунок - до 10 числа місяця, що слідує за місяцем отримання продукції (п.п. 5.1., 5.2. Договору поставки).

11.05.2010 року додатковою угодою до договору поставки від 27.06.2008 року сторони узгодили, що на умовах визначених цією додатковою угодою постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити вапно будівельне грудкове негашене на загальну суму 166 591, 88 грн. за ціною 910 грн. за одну тону в тому числі ПДВ, а покупець прийняти та провести повний розрахунок за поставлений товар.

Зібраними у справі доказами підтверджується, що в період з 21.05.2010 року по 27.08.2010 рік ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" за видатковими накладними поставлено, а ПП "Інжинірингові технології" прийнято товар на загальну суму 181 566 грн. 45 коп.

Так зокрема, отримання товару позивачем підтверджується наступними видатковими накладними, залученими до матеріалів справи (а.с 22-27):

Видаткова накладна № ЛЗ-0001397 від 21.05.2010 року на суму - 30621,36 грн.;

Видаткова накладна № ЛЗ-0001596 від 04.06.2010 року на суму - 29984,36 грн.;

Видаткова накладна № ЛЗ-0001748 від 14.06.2010 року на суму - 29665,87 грн.;

Видаткова накладна № ЛЗ-0001811 від 16.06.2010 року на суму - 31030,86 грн.;

Видаткова накладна № ЛЗ-0002903 від 19.08.2010 року на суму - 31978,80 грн.;

Видаткова накладна № ЛЗ-0003023 від 27.08.2010 року на суму - 28285,20 грн..

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, без будь-яких застережень з боку одержувача стосовно кількості переданого товару чи його ціни.

30.04.2010 року сторони зафіксували наявність заборгованості у ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" перед ПП "Інжинірингові технології" за 27.06.2008 р. - 30.04.2010 р. в сумі 258 183,77 грн. про що складено відповідний акт, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

01.10.2010 року між ПП "Інжинірингові технології" (сторона-1) та ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (сторона-2) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких вони є сторонами (а.с. 28).

П. 1.1. вказаної угоди сторони узгодили, що за договорами: а) уступки вимоги боргу № 02/02 від 02.02.2004 року з урахуванням додаткової угоди від 27.06.2008 року - сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 181 566,45 грн.; б) поставки від 27.06.2008 року з урахуванням додаткової угоди від 11.05.2010 року - сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 181 566,45 грн.. Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Разом з тим, ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" за видатковою накладною № ЛЗ-0001959 від 25.06.2010 року поставлено, а ПП "Інжинірингові технології" прийнято товар на суму 25 452 грн. 00 коп.

Водночас, 01.10.2010 року між ПП "Інжинірингові технології" (сторона-1) та ВАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" (сторона-2) уклали угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої, сторони маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижчевказаних договорів, у яких вони є сторонами (а.с. 30).

П. 1.1. вказаної угоди сторони узгодили, що за договорами: а) уступки вимоги боргу № 02/02 від 02.02.2004 року з урахуванням додаткової угоди від 27.06.2008 року - сторона-1 є кредитором, а сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 25 452,00 грн.; б) видаткова накладна № ЛЗ-0001959 від 25.06.2010 року - сторона-1 є боржником, а сторона-2 є кредитором при виконанні грошового зобов'язання в сумі 25 452,00 грн.. Вказані вище зобов'язання за вищезазначеними договорами припиняються у повному обсязі, оскільки зустрічні вимоги є рівними.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, залишок заборгованості ПАТ "Любомирський вапняно - силікатний завод" перед ПП "Інжинірингові технології" складає 41 165 грн. 32 коп. (500000,00 грн. - 166816,23 грн. - 181566,45 грн. - 25452,00 грн. - 85000,00 грн. = 41165,32 грн.)

Доказів сплати заборгованості в сумі 41 165 грн. 32 коп. відповідачем суду не подано.

15 квітня 2013 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з проханням сплатити заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, коли існування у відповідача зобов'язання по сплаті коштів підтверджується зібраними у справі матеріалами (листуванням, актами звірки, двосторонніми угодами та перерахуванням коштів на їх виконання), а розмір заборгованості у сумі 41 165 грн. підтверджено належними доказами, дослідженими судом під час розгляду справи та не спростовано доводами відповідача, позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими.

Крім того, враховуючи, що відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, позивачем на суму боргу в розмірі 41 165,32 грн. нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розмір якої за підрахунками останнього складає 3 164,09 грн.

Відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, письмового застереження про нарахування пені за порушення зобов'язання, сторони в укладених угодах не встановили, а відтак нарахування та стягнення пені, судом визнається безпідставним.

Крім того, враховуючи, що покупець припустився прострочення виконання зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні та 3 % річних, розмір яких за підрахунками останнього складає 2 593 грн. 42 коп. та 3 082 грн. 32 коп., відповідно.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки, судом встановлено невідповідність нарахування інфляційних за спірний період вимогам чинного законодавства. Так зокрема, у визначеному позивачем періоді (01.10.2010 р. по 31.03.2013р.) інфляційне збільшення суми боргу складає 2 511 грн. 08 коп., а отже обгрунтованою судом визнається саме ця сума.

Що стосується заперечення відповідача та посилання на договірний характер спірних правовідносин і, відповідно, сплив строку позовної давності, то суд зазначає наступне.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Пунктом 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред'явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

За таких обставин, враховуючи, що останнім в часі двостороннім документом (актом звіряння взаєморозрахунків від 30.04.2010р.) відповідач засвідчив визнання боргу, а позов позивачем заявлено 22.04.2013р. (згідно відмітки поштового відділення), тобто в межах строків позовної давності визначених ст. 257 ЦК України, посилання відповідача про пропуск строку позовної давності як на підставу для відмови у позові, судом визнається безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, коли наявність заборгованості та її розмір підтверджується зібраними у справі доказами, а нарахування інфляційних та трьох процентів річних (з урахуванням здійсненого судом перерахунку інфляційних) не суперечить вимогам чинного законодавства, суд визнає позовні вимоги про стягнення 41 165 грн. 32 коп. заборгованості, 2 511 грн. 08 коп. інфляційних та 3 082 грн. 32 коп. - 3 % річних такими, що підлягають задоволенню, з покладенням судових витрат на відповідача у справі. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

З огляду на зазначене, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Любомирський вапняно-силікатний завод" (35321, Рівненська область, с. Нова Любомирка, вул. Промислова, 1, код ЄДРПОУ 05467240) на користь Приватного підприємства "Інжинірингові технології" (03151, м. Київ, вул. Волинська, 60, код ЄДРПОУ 30116797) 41 165 грн. 32 коп. заборгованості, 2 511 грн. 08 коп. інфляційних, 3 082 грн. 32 коп. 3 % річних та 1 720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "17" червня 2013 року.

Суддя Романюк Р.В.