Постанова № 31946801, 13.06.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/550/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

при секретарі: Копійчук О.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Джурбія В.М.,

представника відповідача: Мельника О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями "Едпол" до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю підприємство з іноземними інвестиціями «Едпол» звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001702342, №0001692342, №0001761742 від 13.09.2012 року та №0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45955933 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 13 березня 2013 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складений акт №1902/221/33168743 від 27.08.2012 року та винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0001702342 від 13.09.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення ПДВ в розмірі 193854 грн.;

- №0001712342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 308096,50 грн.;

- №0001722342 від 13.09.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 75823379 грн.;

- №0001692342 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 1621138,50 грн.;

- №0001761742 від 13.09.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 17322,80 грн.

За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДПС у Хмельницькій області №16416/10/10-218 від 21.11.2012 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0001692342, №0001702342, №0001761742 та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001712342, №0001722342 в частині зменшення витрат на від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду ІІ-IV кварталів 2011 року на суму 29596668 грн. та амортизаційні відрахування в частині невідповідності залишкової вартості лінії безперервного гарячого цинкування станом на 01.04.2011 року між даними підприємства та даними попередньої перевірки в розмірі 3215736 грн.

З врахування даного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002032342 від 28.11.2012 року, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 47528417 грн.

Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.3 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Пунктом 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України визначено класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Зазначеним пунктом передбачено групу основних засобів групи 4 - машини та обладнання, із мінімально допустимим строком корисного використання - 5 років.

Згідно з п.п. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу України нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації).

П. 146.2 ст. 146 Податкового кодексу України визначено, що амортизація об'єкта основних засобів нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, установленого платником податку, але не менше мінімально допустимого строку, встановленого пунктом 145.1 статті 145 цього Кодексу, помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію і зупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших видів поліпшення та консервації.

Відповідно до п. 146.3 ст. 146 Податкового кодексу України амортизаційні відрахування розрахункового кварталу за кожним об'єктом основних засобів визначаються як сума амортизаційних відрахувань за три місяці розрахункового кварталу, обчислених із застосуванням обраного платником податку методу нарахування амортизації відповідно до кожної групи основних засобів.

Як встановлено проведеною перевіркою згідно з даними інвентаризації основних фондів ТОВ ПзІІ «Едпол» станом на 01 квітня 2011 року, проведеної на підставі наказу від 30.03.2011 року №3 лінія безперервного гарячого цинкування (інвентарний номер 3-0001135) залишковою вартістю 73124074,35 грн. віднесена до групи 4 основних засобів, строк корисного використання об'єкта встановлено 5 років, сума амортизаційних відрахувань на місяць складає 1218734,57 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення позивачем амортизаційних відрахувань за період, що перевірявся та віднесення Лінії безперервного гарячого цинкування до групи 4 основних засобів є правомірними та обґрунтованим.

Крім того, в поданій відповідачем апеляційній скарзі не наведено доводів щодо незаконності чи необґрунтованості рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2009 року між ПАТ "Модуль" (орендар) та позивачем (орендодавець) укладено договір оренди № 13. Під час дії зазначеного договору виникла необхідність в ремонті покрівель головного корпусу, цеху фарбування рулонного металу, складу розчинів, в наслідок погіршення їх технічного стану. Підтвердженням незадовільного технічного стану покрівель слугують Акти обстеження, які були підготовлені комісією ПАТ "Модуль" та направленні позивачу.

За результатом розгляду наданих ПАТ "Модуль" пропозицій та документів, що підтверджують технічний стан покрівель, враховуючи об'єктивність проведеного тендеру по визначенню субпідрядної організації, позивач надав згоду на початок ремонту покрівель із залученням до виконання робіт субпідрядної організації TOB "Сіріус - Сервіс КІА" в рамках діючого договору генпідряду № 10 від 01.08.2005року.

На підтвердження фактичного виконання робіт з ремонту покрівель позивачем до матеріалів справи долучено договір ген підряду, укладений між ВАТ «Модуль» та ТОВ «Едпол» (том 1, а. с. 188-192), договір підряду, укладений між ПАТ «Модуль» та ТОВ «Сиріус-Сервіс КІА» (том 1, а. с. 159-162), кошторисну документацію (том 1, а. с. 132-148), акти прийому-передачі виконаних робіт (том 1, а. с. 149-157), ліцензію ТОВ «Сиріус-Сервіс КІА» на здійснення господарської діяльності із створення об'єктів архітектури (том 1, а. с. 158), платіжні доручення (том 1, а. с. 163-176, 179-186), податкову накладну (том 1, а. с. 177).

Вказаними первинним документами підтверджується реальність здійснення господарської операції зі здійснення ремонту покрівель та відповідно і правомірність формування позивачем валових витрат.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання органу державної податкової служби на акти перевірок ТОВ "Сиріус-Сервіс КІА", оскільки чинне на момент виникнення спірних правовідносин податкове законодавство не ставить в залежність отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування від підтвердження правомірності віднесення ним витрат до складу валових витрат , якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру своїх витрат.

Колегія суддів також відхиляє доводи органу державної податкової служби щодо наявності у ВАТ "Модуль" власної бригади будівельників як обґрунтування безпідставності залучення до виконання ремонтних робіт субпідрядника - ТОВ "Сиріус-Сервіс КІА".

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, суб'єкти господарювання є вільним в укладенні договорів та визначенні їх умов, а тому сам факт наявності у ВАТ "Модуль" власної бригади будівельників не може позбавляти його права на залучення до виконання ремонтних робіт субпідрядників.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Орган державної податкової служби в акті перевірки вказує, що на порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України позивачем до складу витрат операційної діяльності та інших витрат включено витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності підприємства та на порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит внаслідок не проведення його зменшення на суму податку з вартості основних засобів, використаних не в межах господарської діяльності підприємства, оскільки їх використання не призвело до отримання доходу внаслідок перевищення суми амортизаційних відрахувань над сумою доходів від надання послуг оренди основних засобів.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що основні засоби були використані позивачем в господарській діяльності шляхом надання їх в оренду, що не заперечується в акті перевірки.

Стосовно висновків органу державної податкової служби щодо не проведення зменшення суми податкового кредиту, Податковий кодекс України не містить обов'язку платника податку здійснювати коригування податкового кредиту виходячи із перевищень сум амортизаційних відрахувань над сумою доходу від господарської діяльності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001702342, №0001692342 від 13.09.2012 року та № 0002032342 від 28.11.2012 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 45955933 грн.

Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001761742 від 13 вересня 2012 року.

Так, 15.06.2009 року між позивачем та адвокатом ОСОБА_4 укладено договір доручення № 7-06/09, згідно з умовами якого останній зобов'язується надати клієнту (позивачу) послуги консультування з господарської діяльності підприємства, правової експертизи документів підприємства, що стосуються його господарської діяльності, а також правову експертизу документів, наданих контрагентами клієнту для надання правової експертизи відносин між юридичними особами, надання рекомендацій на підставі наданих клієнтом документів, складання договорів, що укладаються клієнтом з контрагентами, а також інших документів правого характеру за усним погодженням сторін, а клієнт зобов'язується прийняти дані послуги та сплатити їх вартість.

На підтвердження фактичного виконання умов укладеного договору позивачем до матеріалів справи долучено акт виконаних робіт № 1/7 -06/09 від 13.11.2009 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на наведені вище норми та зазначені фактичні обставини справи наданий позивачем акт виконаних робіт не може вважатися первинним документом, який підтверджує факт виконання умов договору доручення, оскільки не містить інформацію про конкретні роботи, які згідно з договором здійснювались адвокатом.

Зокрема, з наявного в справі акту приймання-передачі наданих послуг не можливо встановити які саме роботи та в якому обсязі були виконані. Види наданих послуг згідно з актом приймання-передачі носять загальний характер і фактично відтворюють умови договору доручення. При цьому, позивачем не надано жодних інших доказів, якими підтверджувалися б результати наданих адвокатом послуг.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами органу державної податкової служби про те, що позивачем виплачено кошти в сумі 100000 грн. фізичній особі ОСОБА_4 без факту надання ним послуг в якості самозайнятої особи, а тому позивач, виступаючи як податковий агент зобов'язаний був здійснити утримання податку з доходів фізичних осіб з ОСОБА_4 у відповідності до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України.

Таким чином, органом державної податкової служби було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0001761742 від 13 вересня 2012 року, а суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для його скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в частині з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001761742 від 13 вересня 2012 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001761742 від 13 вересня 2012 року відмовити.

В решті постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "17" червня 2013 р..

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.