Постанова № 31944231, 11.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 червня 2013 року 15:25 № 826/5409/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової службипро скасування рішення, за участю:

представника позивача: Коломойця Є.А.

відповідача: Оксененко К.П.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.06.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, у якій, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати повністю лист-рішення відповідача від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 та зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: вважати уточнений розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року прийнятим з 30.01.2013 у зв'язку з неправомірністю відмови у прийнятті цієї податкової декларації.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач не допускав порушень податкового законодавства при складанні уточнюючого розрахунку за грудень 2012 року, а тому вважає, що лист-рішення відповідача від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 про невизнання податкової звітності є протиправним та суперечить положенням Податкового кодексу України, у зв'язку з чим має бути скасоване.

Представник відповідача заперечив по суті заявлених позовних вимог. Зазначив, що уточнюючий розрахунок за грудень 2012 року, складений позивачем з порушенням вимог діючого законодавства, про що відповідач повідомив ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» оскаржуваним листом. Посилався на те, що лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 не є рішенням у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише повідомленням про невизнання податкової звітності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» 30.01.2013 подало до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва у електронному вигляді уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року (далі - уточнюючий розрахунок). До зазначеного уточнюючого розрахунку позивач подав додаток 1 та додаток 2.

Листом від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 податковий орган повідомив позивача про те, що поданий 30.01.2013 уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2012 року не визнано як податковий звіт через невідповідність вимогам діючого законодавства.

Позивач оскаржив зазначений лист до Державної податкової служби у місті Києві, яка рішенням від 01.04.2013 № 3003/10/12-4-09 залишила скаргу позивача без задоволення, а лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 - без змін.

Суд, дослідивши надані позивачем копії уточнюючого розрахунку з додатками, встановив, що позивач здійснював коригування податкових зобов'язань за грудень 2012 року. У додатку 1 до уточнюючого розрахунку відображено податкові накладні, на підставі яких здійснюється коригування кількісних і вартісних показників, видані у листопаді та грудні 2012 року. Водночас, у додатку 2 до уточнюючого розрахунку позивач відобразив суми податкового кредиту за періоди: вересень, листопад, грудень 2008 року, січень-березень 2009 року, січень, березень, серпень 2010 року, березень 2011 року, березень-червень 2012 року.

Отже, позивач включив до складу податкового кредиту за податковий звітний період грудень 2012 року суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних з періодом виписки понад 365 днів.

Відповідно до абз. 3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Пунктом 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

У відповідності до п. 46.5 ст. 46 Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого (далі - Порядок № 1492)

Пунктом 5 розділу І VІ Порядку № 1492 встановлено, що усі платники податку на додану вартість подають податкову декларацію з позначкою "0110", у якій відображаються розрахунки з бюджетом (далі - декларація 0110).

Відповідно до п. 13 розділу ІІІ Порядку № 1492, у складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) та копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.

Згідно з п. 8 розділу VІ Порядку № 1492, у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки податковим органом виявлено, що уточнюючий розрахунок подано позивачем з порушенням вимог діючого законодавства, така податкова звітність правомірно не визнана відповідачем як податкова.

Щодо посилання позивача на те, що лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-21 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби є рішенням податкового органу та те, що п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено його оскарження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Прядку № 1492, податкова звітність, надана платником або його представником (у паперовому вигляді, поштою, засобами електронного зв'язку) та заповнена з порушенням норм пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 розділу II Кодексу, вважається не поданою, про що платник повідомляється у порядку, визначеному пунктом 49.11 статті 49 розділу II Кодексу.

Пунктом 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Згідно з п. 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

У наведених вище нормах Податкового кодексу України йдеться про різні правові поняття, а саме: про невизнання податкової звітності поданою (49.11 ст. 49) та неприйняття податковим органом податкової декларації (п. 49.12 ст. 49), які не є тотожними.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, поданий позивачем уточнюючий розрахунок за грудень 2012 року був прийнятий відповідачем та зареєстрований за № 9003108839, додатки 1 та 2 до даного уточнюючого розрахунку зареєстровані за № 9003108833 і № 9003108840, що підтверджується квитанціями № 2, копії яких до матеріалів справи надав сам позивач.

Водночас, оскаржуваний лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 не є рішенням про відмову у прийнятті податкової декларації, а є повідомленням податкового органу про невизнання податкового звіту поданим та пропозицією подати новий податковий звіт.

Суд не бере до уваги посилання ТОВ «Компанія «Бізнесторгінвест» на те, що лист від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 є протиправним, оскільки позивач при поданні уточнюючого розрахунку не порушив вимоги п. 102.5 ст. 102, пп. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України, а також те, що, на думку позивача, він має право на бюджетне відшкодування, у зв'язку з тим, що уточнюючий розрахунок за грудень 2012 року був не визнаний відповідачем як податковий з інших підстав, про які було зазначено у оскаржуваному листі. При цьому у листі від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 не зазначено про порушення позивачем п. 102.5 ст. 102, пп. 200.1, п. 200.4, п. 200.6, п. 200.7, п. 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що лист Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 31.01.2013 № 2031/10/15-211 відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бізнесторгінвест» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складений 17.06.2013