Ухвала суду № 31943699, 17.06.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Череповський Є.В.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року справа №805/894/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

Головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Гайдара А.В.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання: Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3 - особисто

ОСОБА_4 - за дог. від 3 травня 2013 року

від відповідача: Альбрехт Н.В. - за дов. від 4 січня 2013 року

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 21 травня 2013 року

по адміністративній справі № 805/894/13-а (суддя Череповський Є.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську

Донецької області

про скасування вимоги про сплату боргу № Ф 26 Увід 6 травня

2011 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі позивач) 25 січня 2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Докучаєвську Донецької області (надалі управління, відповідач) про скасування вимоги про сплату боргу № Ф 26 У від 6 травня 2011 року про стягнення з позивача на користь управління заборгованість по сплаті недоїмки зі страхових внесків, штрафних (фінансових) санкцій та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 978 грн. 28 коп., в тому числі недоїмка 808 грн. 28 коп. та штрафних (фінансових) санкцій 170 грн. (арк. справи 3-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про скасування вимоги про сплату боргу № Ф 26 У від 6 травня 2011 року відмовлено з мотивів правомірності дій відповідача, щодо прийняття вимоги № Ф 26 У від 6 травня 2011 року (арк. справи 87-90).

В апеляційній скарзі Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати постанову суду першої інстанції (арк. справи 92-94).

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем з 7 червня 2007 року, включений до ЄДРПОУ за номером НОМЕР_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Позивач є платником єдиного податку, перебуває на спрощеній системі оподаткування (арк. справи 72).

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області 30 березня 2011 року прийнято рішення про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та застосовано до позивача штраф на підставі пункту 5 частини дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на суму 170, 00 грн., яке позивач отримав 30 березня 2011 року, що підтверджується його підписом (арк. справи 78). Під час апеляційного провадження встановлено, що це рішення позивач не оскаржив.

Відповідач 6 травня 2011 року склав та скерував позивачу вимогу № Ф 26 У про сплату боргу, якою управління вимагає від позивача сплати 978 грн. 28 коп. (арк. справи 6). Предметом вимоги є штраф у розмірі 170 грн. та 808 грн. 28 коп. недоїмки.

Згідно статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV страхові внески це - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини 1 статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору у таких розмірах, серед іншого, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами першим і другим пункту 1 статті 2 цього Закону.

З 17 липня 2010 року набули чинності зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у позивача в липні-жовтні 2010 року зобов'язань зі сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, у сумі 808 грн. 28 коп.

Згідно статті 106 Закону № 1058 ( в редакції, що діяла до 1 січня 2011 року), у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка). Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з розрахунку суми страхових внесків з липня 2010 року по жовтень 2010 року та складання і направлення позивачу вимоги, оскільки позивач у визначений законом строк самостійно не визначив своїх зобов'язань і не сплатив страхових внесків.

Доводи апелянта про те, що Управління не мало правових підстав для винесення вимоги про сплату боргу у зв'язку з тим, що 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким були включені часини 1-9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які передбачали порядок прийняття та виконання вимог Пенсійного фонду, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI, що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що заборгованість у позивача зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, то відповідно до положень вищенаведеної норми відповідач мав правові підстави для винесення вимоги про сплату боргу.

Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, доводи апелянта про те, що на підставі положень Указу Президента України № 727 він звільнений від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування, в тому числі і від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, колегією суддів не приймаються, оскільки його положення суперечать нормам Закону України № 1058, а застосуванню підлягає закон, прийнятий пізніше у часі.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ухвалив постанову із дотриманням норм матеріального та процесуального права, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 24, 117,118, 167, 184, 195, 196, 198,199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі № 805/894/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі № 805/894/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 червня 2013 року. Ухвала у повному обсязі кладена та підписана у нарадчій кімнаті 17 червня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: А.В. Гайдар

М.М. Яковенко