Постанова № 31943690, 17.06.2013, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

17 червня 2013 р. Справа № 802/2479/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Поливаної Катерини Павлівни

представника позивача: Полутіна О.М.

представника відповідача: Герасименка Д.А.

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Іжаковської Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Електромонтаж - 425"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

У травні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425» звернувся у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби. У позовній заяві позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача форми «Ш» від 27.03.2013 року № 0001081502.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач не погоджується з проведеним нарахуванням штрафних санкцій вважає їх незаконними і такими що порушують вимоги податкового законодавства з огляду на те, що обов'язок із сплати податкового зобов'язання ТОВ «Електромонтаж - 425» виконало у передбачені Податковим кодексом України строки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав зазначених у позовній заяві. Додатково пояснив, що платіжні доручення в оплату податкових зобов'язань Товариством направлялися у обслуговуючі банки до закінчення строків їх погашення, а тому податковий обов'язок позивачем виконано належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти вимог адміністративного позову заперечив посилаючись на дані облікової картки платника податку - Товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425» зазначив, що податкове зобов'язання сплачено Товариством із порушенням строків передбачених Податковим кодексом України, що є підставою для застосування штрафних санкцій.

Судом до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Вінницьке обласне відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» та Центральне відділення ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Представник Вінницького обласного відділення ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» у судовому засіданні пояснила, що операційний час банку це частина операційного дня банку із 09:00 до 16:00 год. При цьому зазначила, що платіжне доручення позивача надійшло після закінчення операційного часу проте прийняте до виконання банком 30.07.2013 р., так як прийняття платіжних доручень після закінчення операційного часу є правом банку.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19.03.2013 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем правил сплати (перерахування) суми самостійно визначеного податкового зобов'язання із податку на додану вартість відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року та вересень 2012 року. За наслідками проведеної перевірки складено Акт від 19.03.2013 року № 220/15-212/01417392, яким встановлено порушення позивачем граничного строку сплати податкового зобов'язання, яке самостійно узгоджено на підставі подання податкової декларації за червень 2012 року (граничний строк сплати - 30.07.2012 року) та за серпень 2012 року (граничний строк сплати 29.09.2012 року).

При цьому, податковий орган дійшов висновку, що позивачем затримано сплату грошового зобов'язання на 1 та 2 дні відповідно.

Вказаний Акт перевірки став підставою для прийняття податкового повідомлення рішення форми «Ш» від 27.03.2013 року № 0001081502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4419 грн. 42 коп. (10 % суми своєчасно не сплаченого податкового зобов'язання).

Роблячи висновок про порушення позивачем строків сплати податкового зобов'язання із податку на додану вартість, податковий орган виходив із того, що податковий обов'язок із його сплати вважається виконаним із моменту зарахування коштів на казначейський рахунок. Натомість дані облікової картки платника податку - позивача у справі свідчать про порушення строків надходження таких коштів, а тому і порушення строків сплати грошового зобов'язання.

Водночас, позивач, не погодившись із таким висновком відповідача, як на підставу для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення посилався на те, що його обов'язок із сплати податкового зобов'язання вважається виконаним з моменту направлення платіжного доручення для перерахування коштів в рахунок сплати податкового зобов'язання, банку, який обслуговує рахунки - Товариство з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж - 425».

Окрім вказаного позивач не оспорюючи зазначені у Акті перевірки від 19.03.2013 року № 220/15-212/01417392 граничні строки сплати грошового зобов'язання, зазначив, що таких Товариством дотримано, що підтверджують платіжні доручення № 137 від 30 липня 2012 року на суму 20195 грн. та від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 на суму 5000 грн. та 14000 грн. відповідно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що згідно ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5. ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

При цьому, пунктом 1 ст. 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Надаючи оцінку моменту, із якого податкове зобов'язання вважається сплаченим, неоднакове трактування якого стало підставою виникнення спору у справі, суд враховує, що згідно зі ст. 55 Закону України від 07.12.2000 р. N 2121-III «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України, банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України від 05.04.2001 р. № 2346-III ( 2346-14 ) «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон N 2346-III) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж зазначені, строки виконання доручень клієнтів.

Частиною 8.4. ст. 8 вказаного Закону передбачено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Судом встановлено, що сплата позивачем податкового зобов'язання, за порушення строків якої застосовано оспорювані штрафні санкції відбулася на підставі платіжних доручень № 137 від 30 липня 2012 року на суму 20195 грн. ( ПАТ «Промінвестбанк») та від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 на суму 5000 грн. та 14000 грн. (відділення «Центральне» ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») відповідно.

Судом надано оцінку договорам банківського рахунку позивача із вказаними фінансовими установами, на підставі чого встановлено, що операційний час банків встановлюється банком самостійно.

Згідно наданих пояснень представника ПАТ «Промінвестбанк», операційний час вказаного банку із 09 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.

При цьому, платіжне доручення позивача № 137 від 30 липня 2012 року на суму 20195 грн. із призначенням платежу «ПДВ за червень 2012 року» надійшло у ПАТ «Промінвестбанк» після закінчення операційного часу вказаного операційного дня, що і стало підставою для його повного виконання на наступний операційний день - 31.07.2012 року, що у свою чергу призвело до порушення строків сплати податкового зобов'язання із вини позивача.

Щодо узгодженого податкового зобов'язання позивача із податку на додану вартість за серпень 2012 року, яке виникло на підставі податкової декларації за № 9057079848 від 19.09.2012 року, то як вірно зазначив відповідач у Акті перевірки граничний строк його сплати 29.09.2012 року.

Водночас із даних облікової картки платника податку встановлено, що зарахування сум в часткову сплату вказаного зобов'язання (згідно платіжних доручень від 28 вересня 2012 року № № 2015 та 2013 на суму 5000 грн. та 14000 грн.) відбулося 01.10.2012 року.

При цьому суд встановив, що операція на підставі вказаних платіжних доручень відділенням «Центральне» ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» здійснена 28.09.2012 року об 20:04, тобто після закінчення операційного часу банку вказаного операційного дня, а зарахування коштів за призначенням відбулося 01.10.2012 року, що у свою чергу призвело до порушення строків сплати податкового зобов'язання із вини позивача, оскільки 29.09.2012 року та 30.09.2012 року були не операційними днями, так як припадали на вихідні.

Слід зазначити, що п. 1.24 ст. 1 Закону № 2346-III ( 2346-14 ) визначено, що переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі.

Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону № 2346-III (2346-14 ) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Тому, обов'язок платника податку (юридичної особи) щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку момент якої пов'язано із моментом завершення переказу, а саме із моментом зарахування суми переказу (коштів в рахунок погашення податкового зобов'язання) на рахунок отримувача.

При цьому суд критично оцінює позицію позивача, що момент виконання обов'язку зі сплати податку пов'язаний з моментом надання платни ком податків платіжного доручення. Так, зокрема нормою п. 3.4 Постанови Національного банку України від 21.01.2004 № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» передбачено, що платник до настання дати валютування може відкликати

кошти, які до зарахування на рахунок отримувача обліковуються в

банку, що обслуговує отримувача.

Зазначена норма додатково підтверджує те, що моментом сплати податкового зобов'язання слід вважати момент зарахування суми коштів, які призначені в рахунок погашення податкового зобов'язання на рахунок отримувача таких коштів у державному чи місцевому бюджеті, оскільки до цього часу платник, як зазначалося, вправі відкликати кошти.

В підтвердження вказаного висновку слід зазначити норму п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України, в силу якої, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. Так, хоча зазначена норма і врегульовує порядок нарахування пені, проте тлумачення її змісту дає суду підстави для висновку, що законодавець пов'язує момент виконання грошового зобов'язання із сплати суми податку з моментом зарахуванням коштів на відповідний рахунок, а не з датою реєстрації платіжного доручення у банку, яка є лише моментом ініціювання та початковою стадією здійснення переказу.

Спростовує доводи позивача і норма ч. 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України, в силу якої податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, беручи до уваги, що банки, які обслуговують рахунки позивача у справі обов'язок із виконання платіжних доручень у строк передбачений Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» виконали, суд доходить висновку, що податкове правопорушення у виді несвоєчасної сплати позивачем податкових зобов'язань мало місце внаслідок несвоєчасного подання в обслуговуючі банки платіжних доручень з метою сплати таких зобов'язань, що є підставою для застосування передбачених Податковим кодексом України штрафних санкцій саме до платника податку - позивача у справі. Тому, податкове повідомлення рішення форми «Ш» від 27.03.2013 року № 0001081502, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 4419 грн. 42 коп. прийнято за наявності для цього підстав, а отже у задоволенні вимог адміністративного позову про його скасування слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керуючись ст. 94 КАС України та беручи до уваги, що рішення у справі прийнято в користь суб'єкта владних повноважень, не вбачає підстав для присудження в користь позивача сплаченого при зверненні до суду судового збору. Інших документально підтверджених судових витрат сторонами у справі не понесено.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович