Постанова № 31943569, 12.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2013 року Справа № 803/1272/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевич С.Ф.,

при секретарі судового засідання Кравчик В.В.,

за участю представника позивача Міщук Т.Ф.,

представника відповідача Ярошика Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Тиверія" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Тиверія" (далі - ПП "Тиверія") звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, про що складено акт № 7274/15-2/33971436 від 20.12.2012 року. Перевіркою, зокрема, встановлено порушення вимог пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (ПК України), а саме завищено суми податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за звітний (поточний) період, заявленого у податковій декларації за жовтень 2012 року.

На підставі акту перевірки № 7274/15-2/33971436 від 20.12.2012 року Луцькою ОДПІ 28.01.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000041601, яким ПП "Тиверія" збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 17608,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4402,00 грн., а всього на загальну суму 22010,00 грн.

Позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, з огляду на наступне.

ПП «Тиверія» за жовтень 2012 року подано декларацію по ПДВ на суму 17608,00 грн., в якій помилково було включено суму однією накладною, а згодом виправлено шляхом включення вищевказаної суми двома накладними. Так, на усунення даної помилки підприємством було подано декларацію за листопад 2012 року в якій було знято неіснуючу накладну зі складу податкового кредиту і замінено на відповідні дві.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28.01.2013 року № 0000041601.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, наведених в запереченнях.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із частиною другою статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України, передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Судом встановлено, що 22.04.2013 року старшим державним податковим інспектором Луцької ОДПІ проведена камеральна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року ПП "Тиверія" за результатами якої складено акт № 7274/15-2/33971436 від 20.12.2012 (а.с. 7-8), яким встановлено порушення пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України (ПК України), а саме: зазначено завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за звітний (поточний) період, заявленого у податковій декларації за жовтень 2012 року. До такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року ПП "Тиверія" придбало у контрагента ПП "ТД "Тиверія" товар на суму 17608,29 грн. згідно виписаної контрагентом ПН № 145, яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі вищеназваного акта перевірки Луцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000041601 (а.с. 9), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 22010,00 грн., з яких: за основним платежем - 17608,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 4402,00 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Луцька ОДПІ як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду беззаперечних доказів та не довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 28.01.2013 року № 0000041601, з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2012 року в сумі 17608,29 грн. стало те, що до складу податкового кредиту була включена податкова накладна № 145 від 31.10.2012 року, яка не була зареєстрована ПП "Торговий дім "Тиверія" в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, суд не погоджується із такими висновками Луцької ОДПІ, з огляду на таке.

Як вбачається з акту перевірки, ПП "Тиверія" придбавало товар у контрагента ПП "ТД "Тиверія" згідно виписаної контрагентом податкової накладної № 145 від 31.10.2012 року на суму 17608,29 грн.

19.11.2012 року ПП "Тиверія" подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2012 року за № 9072528715, додаток 5 до декларації та реєстр отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року, в якому в отриманих податкових накладних в рядку 2 зазначена податкова накладна за № 145 від 31.10.2012 року на суму ПДВ 17608,29 грн. Як встановлено в судовому засіданні, дана податкова накладна була включена помилково.

Тому, ПП "Тиверія" 14.12.2012 року було подано до Луцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2012 року, згідно з якою в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних було виправлено самостійно виявлену помилку, а саме: сума ПДВ в розмірі 17608,29 грн. від постачальника ПП "Торговий дім "Тиверія" згідно податкової накладної № 145 від 31.10.2012 року була знята зі складу податкового кредиту та включено податкові накладні від вказаного контрагента № 147 від 31.10.2012 року на суму ПДВ 4481,08 грн. та № 146 від 31.10.2012 року на суму ПДВ - 13127,20 грн., а всього на загальну суму 17608,29 грн.

При цьому, податковий орган при проведенні перевірки і складанні акту не взяв за основу вищезазначені обставини та прийняв спірне податкове рішення-повідомлення.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням для продавця про те, що прийнята його податкова накладна та/або розрахунок коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно п. 11 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 р. № 1246, квитанція, що підтверджує факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, надсилається протягом операційного дня продавцеві. Якщо протягом операційного дня продавцеві не надіслано квитанцію, що підтверджує прийняття (підтвердження реєстрації) або неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування, такі податкова накладна та/або розрахунок коригування вважаються зареєстрованими.

Оскільки позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ по податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства і які вважаються зареєстрованими в Реєстрі податкових накладних, при перевірці не виявлено фактів безтоварності операції чи невикористання придбаного товару в господарській діяльності позивача, суд вважає, що Луцькою ОДПІ невірно встановлено порушення товариством вимог п. 201.10 ст. 201ПК України.

Судом не приймаються до уваги доводи Луцької ОДПІ щодо недотримання позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України. Відповідно до п. 201.10 ст. 201ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (пункт 46.1 статті 46 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 49.1. статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

В даному випадку 14.12.2012 року ПП "Тиверія" подало до Луцької ОДПІ Волинської області ДПС податкову декларацію та реєстр виданих та отриманих податкових накладних у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, звітний (податковий) період, за який виправляються помилки жовтень 2012 року, згідно з якою в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних було виправлено самостійно виявлену помилку, а саме: податкова накладна № 145 від 31.10.2012 року на суму 17608,29 грн. була знята зі складу податкового кредиту та включено накладі за №№ 146,147 на загальну суму 17608,29 грн., однак відповідачем не було взято до уваги дані обставини при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Такий же порядок виправлення самостійно виявлених помилок передбачено і в листі ДПА України № 12024 від 11.11.2010 року (а.с.108) та пунктом 1 наказу ДПА України № 1002 від 24.12.2010 року "Порядок ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних".

За таких обставин усі податкові накладні були включені позивачем до податкового кредиту з дотриманням передбаченого ст. 198 ПК України строку, тобто протягом 365 календарних днів з дати виписки.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема це може бути або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту в силу пункту 201.10 статті 201 ПК України є видача платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, податкової накладної.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (ф. № 1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Пунктами 11.5-11.10 Правил № 363 регламентовано, що ТТН виписує замовник (вантажовідправник). ТТН виписується в кількості не менше чотирьох екземплярів, і кожен з цих екземплярів засвідчується підписом і при необхідності печаткою (штампом) вантажовідправника.

При дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку, зокрема: товарно-транспортних накладних №№ ТИ-0016171, ТИ-0016154 від 31.10.2012 року (а.с.52-53) на підставі яких ПП "Тиверія" отримувало товар (молочну продукцію) від контрагентів-постачальників; товарно-транспортних накладних за період з 01.11.2012 року по 30.11 2012 року (а.с.54-105), на підставі яких позивач здійснював поставку контрагентам-покупцям товар (молочну продукцію в тому ж асортименті та в межах придбаної кількості), з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, судом встановлено, що останні оформленні відповідно до вимог зазначених норм та підтверджують реальність здійснення господарських операцій з придбання товару та, в подальшому, реалізації цього ж товару позивачем.

Крім того, відповідно до пункту 86.8. статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що податковим органом пропущено 10 робочих днів для винесення податкового повідомлення-рішення, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, акт про проведення перевірки позивачем отримано, поштове повідомлення про його вручення позивачу до податкової інспекції повернулось 23.01.2013 року, а податкове повідомлення-рішення винесено 28.01.2013 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на прийняте податкове повідомлення-рішення 28.01.2013 року, самою ж Луцькою ОДПІ 19.02.2013 року та 13.05.2013 року видано дві довідки за № 364 та № 810 (а. с. 106,107), які оглянуті в судовому засіданні, з яких слідує, що у позивача станом на 19.02.2013 року та станом на 13.05.2013 року заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються Луцькою ОДПІ Волинської області, відсутня.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Отже, виходячи із наданих частиною другою статті 162 КАС України суду повноважень, з наведених вище підстав адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 28.01.2013 року № 0000041601.

Враховуючи те, що представник позивача в судовому засіданні відмовився від стягнення сплаченого судового збору, тому сплачений ним судовий збір у сумі 221,00 грн. згідно квитанції № 64 від 31.05.2013 року стягненню з Державного бюджету України не підлягає.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статей 1, 2, 44, 49, 50, 193, 198, 200 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 28.01.2013 року № 0000041601.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 17 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич