Постанова № 31943458, 13.06.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 р. Справа № 821/2189/13-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду із вказаним позовом до відділу Державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції Херсонської області (далі - відповідач, ВДВС Білозерського РУЮ), у якому просить захистити порушене право шляхом зобов'язання відповідача повернути вимогу про сплату боргу від 08 листопада 2010 року № 38 та закрити виконавче провадження.

Позивач до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач до суду не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу просив розглядати в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем прийнята оскаржена постанова від 03.12.2010 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги Управління Пенсійного фонду у м. Херсоні № 38 від 08 листопада 2010 року про сплату недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 695,46 грн.

Позивач посилається на те, що державний виконавець взагалі не мав права відкривати виконавче провадження, оскільки вимога Пенсійного фонду є документом самоврядної організації, а не державного органу влади.

Враховуючи наведене, позивач вважає, що ця постанова є незаконною, у зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Ознайомившись з правовою сторін до предмету спору, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить наступного: на виконання до відділу ВДВС Білозерського РУЮ надійшла заява стягувача разом з вимогою про сплату боргу № 38 від 08.11.2010 року, яка видана Управлінням Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Управління Пенсійного фонду України в Білозерському районі Херсонської області заборгованість зі сплати страхових внесків в розмірі 695,46 грн.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Пенсійний фонд набуває статусу юридичної особи з дня реєстрації статуту в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади. Крім того, Законом № 2464 на Пенсійний фонд покладено здійснення функцій щодо обліку платників єдиного внеску та збору єдиного внеску. Аналізуючи п. 12 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, суд дійшов висновку, що перетворення Пенсійного фонду у самоврядну неприбуткову організацію, набуття статусу юридичної особи та затвердження його статуту, повинно здійснюватись протягом п'яти років із дня набрання чинності Закону № 1058. При цьому, відповідно абз. 3 п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058 у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин), Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. п. 4 ст. 106 цього Закону передбачено, що Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.

Згідно п.6 ч.1 ст.1 Закону України № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом, яку подано з дотриманням вимог ст. ст. 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин).

Таким чином, прийнята УПФУ на підставі Закону України № 2464-VІ вимога про сплату єдиного соціального внеску за своїм правовим характером та з урахуванням положень Закону України № 606-ХIV є виконавчим документом, який виданий державним органом влади та підлягає виконанню органами державної виконавчої служби.

Крім того, суд вважає, що вимога УПФУ у Білозерському районі є виконавчим документом, який відповідає всім установленим законодавством вимогам, які пред'являються до виконавчого документа, і в результаті відповідач був зобов'язаний прийняти цю вимогу та відкрити за нею виконавче провадження, а тому суд не вбачає ознак протиправності у діях відповідача щодо відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги № 38.

Щодо вимоги позивача про закриття виконавчого провадження суд зазначає наступне: Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає такого виду виконавчих дій як закриття виконавчого провадження.

З огляду на обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та законних інтересів шляхом зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Білозерського районного управління юстиції повернути вимогу про сплату боргу, суд зазначає наступне: відповідачем прийнято виконавчий документ та відкрито виконавче провадження, оскільки вимога є законною, а тому рішення про відкриття виконавчого провадження прийняте на підставі та у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Не можна прийняти до уваги вимогу позивача про те, що суд повинен зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання вимоги УПФУ, оскільки приймаючи рішення про зобов'язання відповідача прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження, суд фактично візьме на себе повноваження, що надані лише органам виконавчої служби.

Також суд враховує те, що позивачем не наведено обставин, які б могли свідчити про протиправність рішення відповідача щодо відкриття виконавчого провадження і не надано відповідних доказів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо оскаржуваних правовідносин.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, вважає за необхідне відмовити позивачу в їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 128, 158-163 КАС України, суд -

постанови в:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 11.5