Рішення № 31942915, 12.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8458/13 12.06.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія"

до Дочірнього підприємства "Ф.Формула"

про стягнення 60 843,48 грн.

Суддя Сташіків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Лисенко А.М. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 60 843,48 грн., а також відшкодування витрат по сплаті судового збору та витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 7 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.05.2013 було порушено провадження у справі № 910/8458/13, розгляд справи було призначено на 03.06.2013.

В судовому засіданні 03.06.2013 було оголошено перерву до 12.06.2013, про що присутніх представників позивача та відповідача повідомлено під розписку, яка наявна в матеріалах справи.

В судове засідання 12.06.2013 з'явився представник відповідача. Позивач в судове засідання 12.06.2013 представників не направив, про причини неявки представника суд не повідомив.

Враховуючи те, що в судовому засіданні 03.06.2013 присутній представник позивача надав пояснення по суті спору, в матеріалах справи наявний обсяг документів, який необхідний для вирішення спору, а тому з метою уникнення затягування розгляду справи та дотримання строків вирішення спору, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов укладеного з позивачем договору № 139 від 01.11.2011 не було здійснено у повному обсязі оплату отриманого товару на суму 60 843,48 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2013 надав суду пояснення по суті заявлених позивачем вимог. У письмовому відзиві на позов відповідач вказував на те, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за поставлений товар дійсно складає 60 843,48 грн. Щодо заявлених до відшкодування судових витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 7 000,00 грн. вказував на те, що заявлена до відшкодування сума не є співрозмірною відносно суми заборгованості.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши відповідність наявних в справі копій документів їх оригіналам, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2011 між відповідачем - ДП «Ф.Формула», як замовником, ТОВ «Захід ТМ», як виробником, та позивачем - ТОВ «Національна торгова компанія», як постачальником, було укладено Договір № 139 (далі - Договір № 139 від 01.11.2011), з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.11.2011, відповідно до умов якого виробник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити, відповідно до технічних умов товару, та передати постачальнику, а постачальник, в свою чергу, поставити товар замовнику під торговим знаком, для подальшого продажу замовником, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виготовлений та поставлений товар на умовах даного договору (п. 1.1).

Умовами Договору № 139 від 01.11.2011 сторони узгодили, що замовник оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікації (п. 4.1), ціна товару зазначається в видаткових накладних (п. 4.2), оплата за товар здійснюється постачальнику в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 40 днів з моменту приймання - передачі товару та підписання накладної про прийняття товару (п. 4.4).

Відповідно до видаткових накладних до Договору № 139 від 01.11.2011, а саме: № НТ-0027783 від 03.12.2012 на суму 8 280,00 грн., № НТ-0027809 від 10.12.2012 на суму 17 760,00 грн., № НТ-0029206 від 17.12.2012 на суму 34 440,00 грн., № НТ-0029274 на суму 8 280,00 грн., підписаних представниками позивача, як постачальником, та відповідача, як замовником, та посвідчених печатками обох сторін, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 68 760,00 грн.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку позовних вимог, позивач зазначав про те, що за Договором № 139 від 01.11.2011 ним було поставлено відповідачу за наведеними видатковими накладними товар загалом на суму 68 760,00 грн., з яких відповідачем оплачено лише 7 916,52 грн., у зв'язку з чим непогашена заборгованість відповідача перед позивачем складає 60 843,48 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення в судовому порядку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, як постачальником, на виконання умов Договору № 139 від 01.11.2011 було поставлено, а відповідачем, як замовником, прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар загалом на суму 68 760,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № НТ-0027783 від 03.12.2012 на суму 8 280,00 грн., № НТ-0027809 від 10.12.2012 на суму 17 760,00 грн., № НТ-0029206 від 17.12.2012 на суму 34 440,00 грн., № НТ-0029274 на суму 8 280,00 грн.

Але відповідач, всупереч умов Договору № 139 від 01.11.2011, свій обов'язок щодо оплати переданого йому позивачем товару у строк, встановлений п. 4.4. Договору № 139 від 01.11.2011 (40 днів з моменту приймання - передачі товару та підписання видаткових накладних про прийняття товару) - не виконав у повному обсязі, оскільки відповідачем було сплачено лише 7 916,52 грн., що сторонами по справі не заперечувалось, внаслідок чого станом на момент вирішення спору у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 60 843,48 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням наведеного, суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в сумі 60 843,48 грн. - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат, понесених на оплату послуг адвоката у розмірі 7000,00грн., що передбачено ст. 48, 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У пункті 12 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

Згідно пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права», у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Відповідно до п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами), витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5.ст.49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В підтвердження понесених витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 7000 грн. позивач надав Договір про надання юридичних (адвокатських) послуг та правове обслуговування № 01/11/11 від 01.01.2011, який укладений між позивачем та адвокатом Котис В.Я., Свідоцтво №511 про право на заняття адвокатською діяльністю Котиса В.Я. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 4 від 25.04.2013 на суму 7000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2013 на суму 7000 грн.

Також, 12.06.2013 позивачем на виконання вимог суду, через канцелярію Господарського суду міста Києва було подано розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу до акту приймання-передачі наданих послуг від 25.04.2013, дослідивши який суд встановив, що він складається з наступних стадій надання адвокатом послуг: попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин - вартість 1000 грн., вивчення та аналіз документів, що стосуються виконання доручення замовника - вартість 1000 грн., надання консультацій, рекомендацій, підготовка юридичних висновків та правових експертиз стосовно оптимальних шляхів поставленої мети - вартість 1000 грн., участь у досудовій процедурі вирішення спору - вартість 1000 грн., написання позовної заяви, підготовка та оформлення доданих до неї документів, проведення розрахунку позовних вимог - вартість 1000 грн., забезпечення представництва інтересів замовника при вирішенні питань, що стосуються виконання замовлення - вартість 2000 грн.

Отже, враховуючи приписи пункту 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973, п.10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. №02-5/78, виходячи з тих обставин, що станом на момент вирішення спору стадія надання адвокатом позивачу послуг з забезпечення представництва інтересів замовника при вирішенні питань, що стосуються виконання замовлення, вартість якої 2000 грн., - не настала, адвокат не був присутній в судовому засіданні 12.06.2013, що зафіксовано в протоколі відповідного судового засідання, з урахуванням принципу співмірності задоволених вимог, наданого обсягу послуг адвокатом та понесених витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу судових витрат по оплаті послуг адвоката частково, а саме: в сумі 5000 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Ф.Формула» (код ЄДРПОУ 32112642, місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 136, кімн. 34) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна торгова компанія" (код ЄДРПОУ 34950836, місцезнаходження: 46027, м. Тернопіль, вул. Громницького, 7-А) основний борг в сумі 60 843 (шістдесят тисяч вісімсот сорок три) грн. 48 коп., а також витрати по сплаті судового збору - 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. та витрати на оплату послуг адвоката - 5 000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2013

СуддяСташків Р.Б.