Ухвала суду № 31941415, 20.06.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

"20" червня 2013 р. № 820/487/13-а

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Горшкова О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Харкові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комінтернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про спонукання до проведення певних дій та виправлення помилки в свідоцтві про шлюб, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Комінтернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління, в якому просить суд: анулювати свідоцтво про одруження серії 1-ВЛ НОМЕР_2 від 29.12.2001 року у зв'язку з допущеною помилкою; зобов'язати відповідача видати нове свідоцтво про шлюб зі зміною у графі "прізвище після одруження дружини" з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" (у відповідності до паспорта ОСОБА_1 серії МК № НОМЕР_1).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року по справі №820/487/13-а позовну заяву ОСОБА_1 до Комінтернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції про спонукання до проведення певних дій та виправлення помилки в свідоцтві про шлюб було залишено без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.05.2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року по справі №820/487/13-а скасовано, а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 року адміністративну справу №820/487/13-а було прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

19.06.2013 року через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 звернулась до суду з письмовим клопотанням, відповідно до якого, позивач, серед іншого, просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (у зв'язку із крадіжкою правоустановчих документів на ім'я позивача сестрою позивача ОСОБА_2 та незаконним відстороненням позивача від вступу у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері позивача: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1).

Проаналізувавши зміст вказаного клопотання, суд дійшов висновку, що позивачем фактично ставиться питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, що визначені ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У судове засідання призначене на 20.06.2013 року позивач та представник відповідача не з'явились, своїми процесуальними правами, передбаченими ст.49 КАС України, не скористались, щодо причин неявки суд не повідомили, хоча про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку з огляду на скорочений термін розгляду справи, що передбачено ст.118 КАС України -телефонограмою.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд, з огляду на положення ч. 3 ст. 118 КАС України, дійшов висновку, що неприбуття у судове засідання позивача та уповноваженого представника відповідача, не перешкоджає розгляду вищевказаного клопотання в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи поданого клопотання, проаналізувавши зміст норм процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117,118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Для забезпечення адміністративного позову суд може:

1) зупинити дію всього рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються;

2) заборонити вчиняти певні дії.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 06.03.2008 р. застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, в позовній заяві ОСОБА_1 просить суд анулювати свідоцтво про одруження серії 1-ВЛ НОМЕР_2 від 29.12.2001 року у зв'язку з допущеною помилкою; зобов'язати відповідача видати нове свідоцтво про шлюб зі зміною у графі "прізвище після одруження дружини" з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1" (у відповідності до паспорта ОСОБА_1 серії МК № НОМЕР_1).

В свою чергу, у заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку по АДРЕСА_1 (у зв'язку із крадіжкою правоустановчих документів на ім'я позивача сестрою позивача ОСОБА_2 та незаконним відстороненням позивача від вступу у спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері позивача: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що, по - перше, вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок не є співмірними з позовними вимогами щодо анулювати свідоцтво про шлюб та зобов'язання видати нове, по - друге, позивачем не наведено та документального не підтверджено наявності існування реальних обставин, за яких на теперішній час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам держави, або захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів, а також позивачем не вказано обставин, що доводять можливість виникнення ускладнень при виконанні рішення суду, якщо воно буде ухвалене на його користь, без вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зважаючи на фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні клопотання ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки позивачем не доведені існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або те, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 118, 160, 165, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.

Копію даної ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Горшкова О.О.