Постанова № 31940554, 19.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 2/5007/1315/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гулова А.Г.

Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 від 24.12.2012 р. на рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.12 р. у справі № 2/5007/1315/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомлекс "Губин",с. Губин, Локачинський район, Волинська область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Коростень

про стягнення 11 854,35 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Іваницька І.В. - представник, довіреність в справі; Гапонюк С.В.- менеджер, довіреність в справі.

від відповідача - ОСОБА_3 - підприємець.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 р., у справі № 2/5007/1315/12, у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Гудак А.В., Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду справи № 2/5007/1315/12 колегію суддів у складі: головуюча суддя Сініцина Л.М., судді Гулова А.Г., Петухов М.Г.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2012 р. у справі № 2/5007/1315/12 (суддя Тимошенко О.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача на користь позивача 9 987, 15 грн. боргу, 696, 46 грн. пені, 1160, 75 грн. річних, 9,99 грн. інфляційних втрат. При прийняті рішення суд виходив з того що, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором поставки щодо оплати товару; позовні вимоги є обґрунтованими, сума основного боргу доведена матеріалами справи; розрахунки пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних є арифметично вірними, відповідно підлягають до стягнення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою від 24.12.2012 р., в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2012 р. у справі № 2/5007/1315/12 скасувати, а провадження у справі закрити посилаючись на те, що вказане рішення є незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими. Судове рішення містить невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. 14.05.2012 р. невідома особа внаслідок підроблення офіційних документів уклала від її імені договір поставки з ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" і отримала продукцію згідно видаткових накладних на загальну суму 9 987, 15 грн. Вона продукцію не отримувала, відповідно не повинна її оплачувати, оскільки не є її покупцем. Внаслідок таких дій невідомою особою вчинено злочин. Підпис на документах, що нібито засвідчує їх дійсність, не її, а підроблений. Висновки суду викладені в рішенні не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дійсно між скаржником і позивачем відсутні будь-які договірні відносини. Вона не була повідомлена про час та місце слухання даної справи в господарському суді Житомирської області, відповідно порушені процесуальні права як відповідача у справі та принципи судового розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" у запереченні на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на те, що доводи, наведені ОСОБА_3 в категоричній формі не містять під собою належного підтвердження. ОСОБА_3 добровільно надала копії паспорта та документів, що засвідчують право здійснення підприємницької діяльності невідомій особі і ухиляється від сплати заборгованості за отриману нею продукцію шляхом обману.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Представник відповідача (апелянта) в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав зазначених в ній, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; пояснила що, жодних завірених документів та довіреності нікому не давала, ніяких договорів з позивачем не укладала, товару не отримувала; зверталася до міліції, проте жодних точних результатів по даній справі не отримала; просила апеляційну скаргу - задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник позивача Іваницька І.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила в повному обсязі з підстав зазначених у запереченнях, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим; просила його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача Гапонюк С.В. в судовому засіданні підтримав представника Іваницьку І.В. в повному обсязі та додав, що в центрі міста він зустрівся з особою, яка представилася ОСОБА_3, власницею магазину і вони домовилися укласти договір на поставку товару, запропонувала укласти договір з продавцем магазину ОСОБА_3, яка є приватним підприємцем; копії всіх необхідних документів, які були засвідчені підписом ОСОБА_3 отримав в магазині, однак її самої не було і він її не бачив; оригіналами документів він не цікавився, оскільки при укладанні договору це не є обов'язковою процедурою, довіреності не було; просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін; розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2012 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (постачальник) укладено договір поставки № Ф-2-2/720, згідно пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставляти покупцеві товар, а покупець зобов'язувався приймати товар та своєчасно оплачувати його на умовах, передбачених даним договором. Товаром є продукти харчування з м'яса птиці (а.с. 7-9).

З боку постачальника договір укладено ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" в особі директора Соловки Ігоря Володимировича, що діє на підставі Статуту, з боку покупця СПД - ОСОБА_3, що діє на підставі свідоцтва (а.с.7). Кожен аркуш договору під текстом підписано постачальником та покупцем. Однак, у розділі "Реквізити сторін" даного договору підпис з боку покупця під реквізитами ОСОБА_3 - відсутній (а.с.7-9).

Відповідно до пункту 2.1. договору поставки, розрахунки по договору поставки здійснюються у безготівковій формі, з відстрочкою платежу шляхом перерахування вартості товару (партії товару) на розрахунковий рахунок постачальника. За взаємним погодженням сторін, можлива інша форма розрахунків, згідно діючого законодавства.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що термін оплати товару, згідно умов договору поставки, становить впродовж 3 (три) робочих дні з урахування дня виписки видаткової накладної. Кошти за отриману продукцію повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок постачальника до 15.00 години в останній день відтермінування платежу. Якщо останній день відтермінування платежу припадає на вихідний чи святковий день, то кошти повинні бути зараховані на розрахунковий рахунок постачальника до 15.00 години дня, що передує вихідним чи святковим дням.

Розділом 4 сторони визначили порядок замовлення товару та умови поставки.

Згідно пункту 4.2 договору для отримання кожної конкретної партії товару покупець зовов'язаний не пізніше ніж до 13.00 години дня, що передує відвантаженню узгодити з постачальником та передати йому остаточну заявку на кожне конкретне відвантаження. Остаточна заявка подається у письмовому вигляді з відбитком печатки покупця та за підписом його керівника (або уповноваженої особи) за допомогою факсимільного зв'язку у формі Додатку 2 до даного договору.

Пунктом 5.3 договору, сторони передбачили, що за прострочення терміну оплати поставленого товару, зазначеного в пункті 2.2 договору, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням встановленого індексу інфляції та 25 відсотків річних від простроченої суми за кожен день затримки платежу.

Відповідно до пункту 8.1 договору, він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2012 р., але в будь-якому випадку до проведення повного взаєморозрахунку між сторонами.

На підтвердження факту виконання умов договору з боку ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" на загальну суму 9987,15 грн., позивач надав суду видаткові накладні: № ПОБГУ016843 від 15.05.2012 на суму 1 787,40 грн.; № ПОБГУ016844 від 15.05.2012 р. на суму 1 136,10 грн.; № ПОБГУ017207 від 17.05.2012 р. на суму 2 423,70 грн.; № ПОБГУ017565 від 20.05.2012 р. на суму 2 423,70 грн.; № ПОБГУ018666 від 27.05.2012 р. на суму 2 216,25 грн. (а.с. 10-14).

26.06.2012 р. позивачем направлено повторну претензію відповідачу (докази направлення первинної претензії в матеріалах справи відсутні) про негайну сплату належних товариству коштів в розмірі 9 987,15 грн., що стверджується поштовою квитанцією (а.с.16).

22.11.2013 р. ТзОВ "Птахокомплекс "Губин" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення суми боргу та нарахувань за прострочення виконання зобов'язань - три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню, всього 11 854, 35 грн. (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2012 р. у даній справі позов задоволено, судом встановлено, що договірні зобов'язання відповідачем не виконано; позовні вимоги є обґрунтованими, сума основного боргу та розрахунки пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних доведені матеріалами справи.

Однак, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 в апеляційній скарзі від 24.12.2012 р. стверджує, що договір поставки, видаткові накладні підписані невідомою особою, у будь-які договірні відносини з позивачем не вступала, продукції від нього не отримувала, що документи підроблені невідомою особою та вчинено злочинні діяння (а.с. 38-41).

З метою з'ясування обставин справи, для повного та правильного вирішення даного спору, апеляційним господарським судом ухвалою від 06.03.2013 р. призначено по даній справі судову почеркознавчу експертизу, оскільки для вирішення питання щодо належності підписів на договорі та на видаткових накладних підприємцю ОСОБА_3, необхідні спеціальні знання.

Висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ в Рівненській області № 1-34, складеним 02.04.2013 р. встановлено, що підписи від імені покупця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в графах: "Покупець" в договорі № Ф-2-2/720 від 14.05.2012 р. - виконані не ОСОБА_3; підписи в графах: "Отримав(ла):" в видаткових накладних № ПОБГУ016843 від 15.05.2012, № ПОБГУ016844 від 15.05.2012, № ПОБГУ017207 від 17.05.2012, № ПОБГУ017565 від 20.05.2012, № ПОБГУ018666 від 27.05.2012 та зразки підпису ОСОБА_3 - мають різні неспівставимі між собою транскрипції (транскрипція досліджуваних підписів складається із нечитаємих безлітерних елементів, які виконані конструктивно простими та однотипними рухами, містять малий об'єм графічного матеріалу), що не дозволяє встановити ідентифікаційний комплекс ознак необхідний для будь-якого категорично позитивного, негативного або вірогідно позитивного, вірогідно негативного висновку про тотожність їх виконавця. Вирішити питання ким, ОСОБА_3 виконані підписи в графах: "Отримав(ла):" в видаткових накладних № ПОБГУ016843 від 15.05.2012, № ПОБГУ016844 від 15.05.2012, № ПОБГУ017207 від 17.05.2012, № ПОБГУ017565 від 20.05.2012, № ПОБГУ018666 від 27.05.2012 - не представляється можливим (а.с. 104-107).

Згідно статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України), яка кореспондується з приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтями 4, 10 та 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК України, 180 ГК України).

Частинами 1-3 статті 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічний припис містить стаття 638 ЦК України.

Згідно частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в частині 1 статті 181 ГК Україн, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Згідно абзацу 1 пункту 3.3 розділу 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах.

Як встановлено в судовому засіданні з пояснень представника позивача - менеджера з регіонального розвитку ТзОВ "Птахокомплекс "Губин", він в центрі міста зустрівся з особою, яка представилася ОСОБА_3, власницею магазину і запропонувала укласти договір з продавцем магазину - приватним підприємцем ОСОБА_3, оскільки сама не була підприємцем, при наступній зустрічі менеджер отримав копії всіх необхідних документів, які були засвідчені підписом ОСОБА_3 однак її самої не було і він її не бачив; оригіналами документів не цікавився, оскільки при укладанні договору це не є обов'язковою процедурою, довіреності на укладення договору від ОСОБА_3 йому не було надано.

Враховуючи вищевикладене та висновок експерта, колегія суддів прийшла до висновку, що договір поставки № Ф-2-2/720 від 14.05.2012 р. укладений з порушенням приписів чинного законодавства та підприємцем ОСОБА_3 не підписувався і є не укладеним, договірних правовідносин між сторонами не виникло, відповідно відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача про стягнення з ОСОБА_3 боргу згідно вказаного договору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що візування усіх аркушів спірного договору не має ніякого правового значення. Адже діючим законодавством України, що регулює відношення сторін, такої правової діє як візування умов договорів не встановлено. Наявність чи відсутність такого візування не має значення для визначення укладений чи не укладений відповідний договір. Візування сторінок договору не можна ототожнювати з підписанням цього договору. Візування сторінок договору є суто технічною дією з боку сторін та має застосовуватися ними на власний розсуд. Підписанням договору його стороною слід вважати підпис уповноваженої особи цієї сторони, що міститься наприкінці усього тексту договору, а ні тієї чи іншої його частини. А як вбачається з договору, саме наприкінці усього тексту, в розділі реквізити підпис покупця взагалі відсутній.

До того ж, ніяких заявок на виконання пункту 4.2 договору продавцю не передавалося і кожна партія товару не узгоджувалася.

За наведених обставин, висновок місцевого господарського суду про те, що договір поставки № Ф-2-2/720 від 14.05.2012 р. було укладено та між сторонами договору виникли господарські зобов'язання - договірні правовідносини, є помилковим та не ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному дослідженні усіх обставин справи.

Як встановлено матеріалами справи, договір не був підписаний відповідачем, довіреність на його укладення нею не видавалася і товар нею не угоджувався та не отримувався.

Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Статями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, позивачем не доведено обставин, на які він посилається, позовні вимоги позивача є безпідставними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В позові слід відмовити.

Пунктом 2 частини 1 статті 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи (пункти 1,2,3 частини 1 статті 104 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України з позивача на користь відповідача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 900 грн. 48 коп.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 від 24.12.2012 р. задоволити.

Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2012 р. у справі № 2/5007/1315/12 скасувати, прийняти нове рішення.

В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 11 854 грн. 35 коп. відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (юридична адреса: Волинська область, Локачинський район, с. Губин, вул. Лісова, 1; фактична адреса: 43000, м. Луцьк, вул. Єршова, 11, оф.801; код ЄДРПОУ 31603002) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (11500, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 грн. 75 коп. та витрати на проведення судової почеркознавчої експертизи в сумі 900 грн. 48 коп.

Господарському суду Житомирської області на виконання постанови видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.Г. Гулова

М.Г. Петухов