Рішення № 31940297, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7588/13 17.06.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

до Відкритого акціонерного товариства Національна страхова компанія

"Оранта"

про стягнення 5480,64 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Павленко М.М. за довіреністю № Э.37.7.0.0/Д-433 від 28.11.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (відповідач) про стягнення 5480,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 р., змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" на підставі договору страхування наземного транспорту № ABZ7AN100030015 від 27.02.2008 р. внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв'язку з пошкодженням автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер ВТ 5670 АІ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «ПЕЖО 405», реєстраційний номер 17670 ХО, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВА/6735668), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.05.2013 р. об 11:20 год.

16.05.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, з огляду на те, що відповідач вважає, що дорожньо-транспортна пригода не є страховим випадком, оскільки згідно ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність застрахована за договором. Право визначення вини, яка тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності має лише суд. Постанова суду про притягнення до адміністративної відповідальності, яка була долучена позивачем до матеріалів позовної заяви не встановлює вину особи, а отже не підтверджує настання цивільно-правової відповідальності особи, яка застрахована відповідачем, а тому у відповідача немає підстав для відшкодування регресної вимоги.

18.05.2013 р. через відділ діловодства суду надійшов лист від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/12028 від 15.05.2013 р. з інформацією про страхове покриття за полісом № ВА/6735668.

В судове засідання, призначене на 20.05.2013 р. представники позивача та відповідача не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 19.04.2013 р. не виконали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.05.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. відкладено розгляд справи на 10.06.2013 р. о 10:50 год.

06.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву стосовно застосування строку позовної давності. У відзиві відповідач звернув увагу суду на пропушення позивачем строку позовної давності та наголосив на тому, що розгляд справи в інших судах, де відповідач виступав третьою особою, не є підставою для переривання перебігу позовної давності. Зазначеним відзивом відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 10.06.2013 р., представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду виконав не в повному обсязі, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: інформації з ЄДР стосовно позивача та відповідача; копії постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 03.07.2009 у справі № 3-3622/09.

Клопотання судом задоволене і передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість розгляду справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.06.2013 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. відкладено розгляд справи на 17.06.2013 р. о 10:40 год.

12.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, якою позивач просить суд витребувати з Суворовського районного суду м. Херсона цивільну справу № 22ц-2719/2011 за позовом ЗАТ «СК «Інгосстрах» до Бондинець Ілони Михайлівни про стягнення суми з метою дослідження типу полісу № ВА/6735668, оскільки позивач не може надати суду копію зазначеного полісу, а відповідач також не надав поліс № ВА/6735668.

13.06.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду від 17.06.2013 р., яким відповідач просив суд долучити до матеріалів справи копію полісу № ВА/6735668.

В судове засідання, призначене на 17.06.2013 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 17.06.2013 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.06.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

В судовому засіданні, призначеному на 17.06.2013 р., представник позивача подав пояснення по справі стосовно перебігу строку позовної давності, відповідно до яких звернув увагу суду на наступне.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "ИНГОССТРАХ" зверталося з позовом до особи, яка була визнана винною в ДТП до Суворівського суду м. Херсону про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу. Суворівським судом було задоволено позов ПрАТ "ИНГОССТРАХ" до Бондинець Ілони Михайлівни. В той же час, 22 червня 2011 р. рішення Суворівського райсуду було скасоване Апеляційним судом Херсонської області та винесено нове рішення, у відповідності до якого в позові було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначає, що, оскільки цивільно-правова відповідальність Бондинець І.М. була застрахована по полісу на умовах першого типу, то за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 червня 2009 року з вини відповідача, має відповідати страховик, тобто HACK "Оранта", а не сама Бондинець І.М.

Позивач вказує, що позов було подано саме до Бондинець І.М. як до особи, винної в скоєні ДТП, оскільки в довідці управління МВС в Херсонській області про ДТП не зазначалось будь-яких відомостей про наявність страхового полісу у Бондинець І.М.

Таким чином, позивач вважає, що ПрАТ "ІНГОССТРАХ" дізналася про особу, до якої могли бути пред'явлені регресні вимоги, з рішення Апеляційного суду м. Херсон, яке було прийнято 22 червня 2011 року, а тому строк позовної давності повинен почати перебіг саме з цієї дати. Зважаючи на те, що у відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то позовна давність по даній справі закінчується 22 червня 2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 17.06.2013 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав з урахуванням пояснень по справі, поданих 17.06.2013 р. в судовому засіданні.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 17.06.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.02.2008 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Інгосстрах», назву якого, відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 27.04.2011 р., змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" та Жицьким Віталієм Павловичем (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № ABZ7AN100030015 (надалі -договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер ВТ 5670 АІ. Строк дії договору страхування визначений з 27.02.2008 р. по 26.02.2009 р.

05.06.2009 р. в м. Херсоні на вулиці 40 років Жовтня сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер ВТ 5670 АІ під керуванням Жицького Віталія Павловича та автомобіля «ПЕЖО 405», реєстраційний номер 17670ХО, яким керувала Бондинець Ілона Михайлівна. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду Відділення оформлення ДТП Відділу Державтоінспекції Управління МВС В Херсонській області від 09.06.2009 р. № 9644.

ДТП сталася в результаті порушення Бондинець Ілоною Михайлівною п.п. 16.6 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 03.07.2009 р. у справі № 3-3622/09, відповідно до якої Бондинець Ілону Михайлівну визнано винною у вчиненні правопорушення та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «DAEWOO Nexia», реєстраційний номер ВТ 5670 АІ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Звіту № 001-2887 про проведення оцінки вартості збитку, завданого власнику транспортного засобу, що складений 22.06.2009 р. оцінювацем Нечипоруком О.О. (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 4486 від 22.07.2006 р.) становить 5 772,84 грн. (надалі - звіт № 001-2887 про проведення оцінки вартості збитку від 22.06.2009 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № И-9169 від 02.07.2009 р. по договору страхування, було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 5 480,64 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 10753 від 08.07.2009 р. та № 10754 від 08.07.2009 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 05.06.2009 р.) передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

В редакції Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 05.06.2009 р.) також передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

Відповідачем на вимогу ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. представлено договорі (поліс № ВА/6735668) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Матеріали справи також містять інформацію МТСБУ про страхове покриття за зазначеним полісом, надану на запит суду.

В ході розгляду справи по суті, судом встановлено, що поліс ВА/6735668 є договором І типу, зазначене не заперечується позивачем та відповідачем.

Відповідно до полісу № ВА/6735668, який є договором І типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначено Бондинця Олександра Степановича, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза -в сумі 0,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 12.07.2008 р. до 11.07.2009 р.

Отже, поліс № ВА/6735668 є договором І типу, при цьому відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що до І типу договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відносяться договори, укладені на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ВА/6735668, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов'язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 001-2887 про проведення оцінки вартості збитку від 22.06.2009 р., страховим актом № И-9169 від 02.07.2009 р. по договору страхування та платіжними дорученнями № 10753, № 10754 від 08.07.2009 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом, страховим актом та платіжними дорученнями.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 5 480,64 грн.

Згідно з п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставами вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів (у повному обсязі або частково) від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів (у повному обсязі або частково) згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з претензією про виплату страхового відшкодування на суму 5 480,64 грн. по полісу № ВА/6735668 (вих. № 01/02-2160 від 10.06.2011 р.) (надалі - регресна вимога).

Однак жодного рішення відповідачем по сплаті позивачу страхового відшкодування у розмірі 5 480,64 грн. прийнято не було і про результати розгляду регресної вимоги не повідомлялось.

В ході розгляду справи № 910/7588/13 відповідач вказав на пропуск позивачем строку позовної давності, у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчать матеріали справи, ПрАТ "ИНГОССТРАХ" зверталося з позовом до особи, яка була визнана винною в ДТП до Суворівського суду м. Херсону про стягнення суми страхового відшкодування. Суворівським судом було задоволено позов ПрАТ "ИНГОССТРАХ" до Бондинець Ілони Михайлівни. В той же час, 22 червня 2011 р. рішення Суворівського райсуду було скасоване Апеляційним судом Херсонської області та винесено нове рішення, у відповідності до якого в позові було відмовлено.

В мотивувальній частині рішення апеляційний суд зазначає, що, оскільки цивільно-правова відповідальність Бондинець І.М. була застрахована по полісу на умовах першого типу, то за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 червня 2009 року з вини відповідача, має відповідати страховик, тобто HACK "Оранта", а не сама Бондинець І.М.

Як зазначив позивач, позов було подано саме до Бондинець І.М. як до особи, винної в скоєні ДТП, оскільки в довідці управління МВС в Херсонській області про ДТП не зазначалось будь-яких відомостей про наявність страхового полісу у Бондинець І.М.

Матеріалами справи підтверджується, що в довідці про дорожньо-транспортну пригоду № 9644 від 09.06.2009 р., а рівно і в інших документах, наявних у позивача, дійсно були відсутні відомості про наявність у Бондинець І.М. страхового полісу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ПрАТ "ІНГОССТРАХ" дізналося про особу, до якої могли бути пред'явлені регресні вимоги, з рішення Апеляційного суду м. Херсон, яке було прийнято 22 червня 2011 року, а тому перебіг строку позовної давності почався саме з цієї дати. Зважаючи на те, що у відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, то позовна давність по даній справі закінчується 22 червня 2014 року.

Оскільки позивач звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва 17.04.2013 р., про що свідчить реєстраційний штамп про одержання позовної заяви відділом діловодства суду № 7588/13, то строк позовної давності не пропущено.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належних та допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не подав.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів здійснення виплати на користь позивача згідно регресної вимоги, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 5 480,64 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 1 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32; ідентифікаційний код 33248430) 5 480,64 грн. (п'ять тисяч чотириста вісімдесят гривень 64 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2013 р.

Суддя Гумега О.В.