Рішення № 31939049, 19.06.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1622/10642/12

Номер провадження 22-ц/786/2393/2013

Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О.

Доповідач Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Лобова О.А.,

Суддів: Акопян В.І., Петренка В.М.

при секретарі: Лутицькій Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 18 лютого 2013 року

по справі за позовом Кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 18 лютого 2013 року позов Кредитної спілки "Аккорд" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь кредитної спілки «Аккорд», а саме: 03055, м. Київ, вул. В. Ярмоли, 38, корп. 75-А, п/р 26503052600260 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, ЄДРПОУ 22871103, суму боргу за депозитними договорами № П4265оф від 24 листопада 2007 року в розмірі 10 029 грн. 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса: АДРЕСА_1, на користь кредитної спілки «Аккорд», а саме: 03055, м. Київ, вул. В. Ярмоли, 38, корп. 75-А, п/р 26503052600260 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649, ЄДРПОУ 22871103, судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що ОСОБА_1 сплатила суму боргу в розмірі 4541,12 грн. Крім того, вказує, що позивачем у 2008 році змінено адресу та реквізити для сплати, чим позбавлено її можливості своєчасно погашати заборгованість за кредитним договором.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:

Відповідно до п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі змінити рішення у разі порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 листопада 2007 року між КС «Аккорд» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № П4265оф, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3 300 грн. для ремонту житла під 0,14795 % за кожен день користування кредитом на фактичний залишок суми кредиту зі строком погашення згідно з умовами рекомендованого графіку платежів - 25.11.2008 року (а. с. 10).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором відповідно до рекомендованого графіку платежів вчасно не виконувала, а саме: починаючи з рекомендованої дати внесення коштів - 25.04.2008 року (п. 5 Додатку № 1 ) позивачка припинила вносити кошти на рахунок КС. Наступний платіж був внесений нею лише 20.09.2010 року.

Рішенням кредитного комітету від 05.07.2012 року сума нарахованої пені за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1, що становить 28 214 грн. 47 коп. зменшена до 1 249 грн. 88 коп., припинено її нарахування, а залишок пені списано (а. с. 7).

Суд першої інстанції правильно не погодився з твердженням відповідача про пропущення позивачем строку позовної давності виходячи з наступного.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Частиною 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У той же час ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала платежі по погашенню заборгованості за кредитним договором після останньої рекомендованої дати внесення платежів -25.11.2008 року і до закінчення строку позовної давності - 25.11.2011 року, зокрема, нею було здійснено платіж по погашенню боргу 20.09.2010 року на суму 400 грн. В подальшому вона також продовжила сплачувати борг: 09.11.2010 року на суму 150 грн.; 08.12.2010 на суму 150 грн.; 20.01.2011 року на суму 150 грн.; 25.03.2011 року на суму 200 грн., 12.05.2011 року на суму 200 грн., 24.06.2011 року на суму 200 грн., 22.07.2011 року на суму 200 грн., та поза строками позовної давності - 31.01.2012 року на суму 500 грн., 29.02.2012 року на суму 150 грн., 21.03.2012 року на суму 200 грн., 25.05.2012 року на суму 100 грн.

Зазначені обставини підтверджуються наданими відповідачем копіями квитанцій та детальним розрахунком платежів по гривневому кредиту, що був наданий позивачем на виконання ухвали суду від 17 січня 2013 року про витребування доказів.

Вказані дії відповідача свідчать про визнання нею боргу за кредитним договором та переривання перебігу позовної давності, а тому позивачем строк позовної давності не пропущений.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відповідач, здійснюючи проплати з порушенням строків та сум, передбачених рекомендованим графіком платежів, частково виконувала свої зобов'язання, внаслідок чого був змінений порядок погашення заборгованості та утворилась заборгованість.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 сплачено на рахунок позивача суму в розмірі 4541,12 грн. судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановленого договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також вказує, що позивачем у 2008 році змінено адресу та реквізити для сплати, чим позбавлено її можливості своєчасно погашати заборгованість за кредитним договором. Вказані доводи також не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи, про зміну адреси та реквізитів для сплати ОСОБА_1 в суді першої інстанції не заявляла, а згідно ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, а бо в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. ОСОБА_1 не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги про зміну адреси та реквізитів для сплати.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідачки інфляційної складової та 3% річних - 3 202 грн. 71 коп. з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Норми ст.625 ЦК України є загальними та застосовуються до правовідносин, що виникають з грошових зобов'язань. якщо інше не передбачено спеціальними нормами чи договором.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 2.3 ч.2 договору № П4265оф від 24 листопада 2007 року, укладеного між КС «Аккорд» та ОСОБА_1 встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються Спілкою на фактичний залишок суми кредиту, виходячи з розрахунку 0.14795 % за кожний день користування кредитом. Пунктом 3.2 ч.2 вказаного Договору при порушенні строків сплати кредиту Спілка має право нарахувати пеню, а позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі 0.5 % від суми остаточної заборгованості за кожний день прострочення.

Отже, укладеним договором передбачені способи захисту майнового права та інтересу кредитора від знецінення грошових коштів за час користування ними боржником, у тому числі і за час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції слід змінити в частині задоволення позовних вимог КС «Аккорд», а саме: відмовити КС «Аккорд» в задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 інфляційної складової та 3% річних - 3 202 грн. 71 коп. , зменшивши суму що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з 10 029, 97 грн до 7 227,26 грн.

Керуючись ст. 303, ст. 307 ч. 1 п. 1, ст. 309 п.4, ст. 314 ч. 1 п. 1, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 18 лютого 2013 року - змінити, зменшивши задоволену суму позову з 10 029, 97 грн. до 7 227,26 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: О.А. Лобов

Судді: В.І. Акопян

В.М. Петренко

Копія згідно: суддя О.А. Лобов