Постанова № 31938197, 19.06.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р. Справа № 818/4466/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/4466/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украдор"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання дій протиправними ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Украдор" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Украдор") звернулось до суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Шосткинської ОДПІ щодо складання в акті перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 р. висновків про порушення ТОВ «Украдор» ч. 1,5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216, ст.228 ЦК України по правочинах з придбання товарів у ТОВ «Конвалія-Ш» та продажу товарів ТОВ «Конвалія» за квітень 2012 р.;

- визнати протиправним дії Шосткинської ОДПІ щодо складання в акті перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 р. висновків про відсутність об'єктів оподаткування по операціях в квітні 2012 р. з придбання товарів у ТОВ «Конвалія-Ш» та по операціях з продажу цих товарів ТОВ «Конвалія» в розумінні п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок і податкове зобов'язання за квітень 2012 р. на адресу покупця ТОВ «Конвалія» на суму ПДВ 168445 грн. та про обсяги придбання та податковий кредит за квітень 2012 р. від продавця ТОВ «Конвалія-Ш» на суму ПДВ 166367 грн. є недійсними;

- відшкодувати ТОВ «Украдор» за рахунок Державного бюджету України судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 21.11.2012 р. по 29.11.2012 р. Шосткинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Украдор» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 р. У зазначеному акті відповідач зробив висновки щодо відсутності об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок і податкове зобов'язання за квітень 2012 р. на адресу покупця ТОВ «Конвалія» на суму ПДВ 168445 грн. та про обсяги придбання та податковий кредит за квітень 2012 р. від продавця ТОВ «Конвалія-Ш» на суму ПДВ 166367 грн. є недійсними.

Позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки, є безпідставними, не відповідають дійсним обставинам та суперечать нормам чинного законодавства, оскільки ґрунтуються виключно на припущеннях посадових осіб відповідача.

В ході перевірки відповідач начебто встановив відсутність поставок товарів між ТОВ «Украдор» та ТОВ «Конвалія» і ТОВ «Конвалія-Ш», що на його думку свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Відповідач вважає, що договори укладені між ТОВ «Украдор» та ТОВ «Конвалія» і ТОВ «Конвалія-Ш» відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.1,5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Однак,правочини, вчинені ТОВ «Украдор» при придбанні та продажу товарів, оформлені належним чином, придбання та продаж товарів підтверджується первинними документами, проте, відповідачем в акті було безпідставно складено висновок щодо нікчемності зазначених правочинів, що призвело до необґрунтованих висновків щодо відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ «Конвалія-Ш» та по операціях з продажу цих товарів ТОВ «Конвалія» за квітень 2012 року.

Відповідно до покладених на податкову інспекцію функцій та повноважень, передбачених ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, інспекціям не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності.

Згідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частина ч. 5 статті 203 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином для визнання правочину нікчемним повинні існувати наступні умови: наявність самого правочину; відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямованості на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені; наявність умислу на вчинення такого правочину.

Крім того, з 01.01.2011 р. набрали чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено ч. 1 ст. 203 у новій редакції та доповнено частиною 3 ст. 228.

На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України, ст. 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, поняття правочину, що порушує публічний порядок надано у Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Пункт 18 даної Постанови передбачає перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦКУ: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або законне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, підставами для визнання договору недійсним є недотримання сторонами при укладенні такого договору вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, недійсність такого договору прямо не передбачена законом, а одна із сторін або інша зацікавлена сторона вважає, що договір укладений з порушенням ст. 203 ЦКУ, то такий договір може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, висновки відповідача щодо недодержання ТОВ «Украдор» вимог ч. 1,5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Украдор» при придбанні та продажу товарів за квітень 2012 року, не ґрунтуються на системному аналізі первинних документів та не підтверджені допустимими і достатніми доказами, а тому не можуть вважатися об'єктивними та доведеними.

З огляду на зазначені обставини позивач вважає дії відповідача щодо складання висновків про недійсність угод в акті перевірки порушують права та законні інтереси ТОВ «Украдор».

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі .

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги заперечував.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, згідно ст.ст. 12, 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд даної справи здійснений в письмовому провадженні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 21.11.2012 р. по 29.11.2012 р. Шосткинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Украдор» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки №1686/22-005/34113391 від 06.12.2012 р. (а.с. 8-36).

У зазначеному акті відповідач зробив висновки щодо відсутності об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок і податкове зобов'язання за квітень 2012 р. на адресу покупця ТОВ «Конвалія» на суму ПДВ 168445 грн. та про обсяги придбання та податковий кредит за квітень 2012 р. від продавця ТОВ «Конвалія-Ш» на суму ПДВ 166367 грн. є недійсними.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.

Як встановлено з матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення його прав у зв'язку із визнанням в акті перевірки недійсними угодами позивача з його контрагентами .

Проте, суд не погоджується із такими висновками позивача, виходячи з наступного.

Поняття документальної перевірки платника податку та порядок її оформлення визначено статтею 86 Податкового кодексу України та відповідно до пункту 86.1 даної статті, результати перевірки (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Згідно Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 (далі -Порядок) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Згідно п.6 розділу 4 Порядку за результатами розгляду заперечень складається висновок довільної форми, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) перевірки висновки, факти та дані, відносно яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції органу державної податкової служби стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підводиться підсумок щодо обґрунтованості заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів перевірки, залишається в органі державної податкової служби та враховується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

Тобто, фактично в акті перевірки викладаються суб'єктивна думка перевіряючого його оціночні судження, щодо наявності з боку платника порушень податкового та іншого законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Тобто право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вище викладене, а також те, що зазначені дії жодним чином не спричинили негативних наслідків для позивача, суд прийшов до висновку, про відсутність порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ТОВ "Украдор" до Шосткинської ОДПІ про визнання дій протиправними необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Украдор" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області про визнання дій протиправними - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.А. Прилипчук

З оригіналом згідно

Суддя О.А. Прилипчук