Рішення № 3193752, 12.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.09 Справа№ 24/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Міжрегіональні ресурси”, м.Луцьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів

Про стягнення 240 964,91грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача –Собковський С.М. - представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 222 467,43грн. боргу.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору №ТП-730 від 21.07.2008року, за період з 06.08.2008р. по 23.12.2008року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 485 467,43грн., який згідно із умовами договору підлягав оплаті упродовж 60 днів з моменту отримання товару. Проте, відповідач оплатив товар частково в сумі 263 000,00грн. Заборгованість відповідача становить 222 467,43грн., з вимогою про стягнення якої позивач звернувся з позовом до суду.

02.03.2009р. позивач подав заяву за № 48 від 23.02.2009 року про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить крім суми основного боргу, стягнути з відповідача:

- пеню в сумі 10418,93грн., яка нарахована за період з 06.10.08р. по 28.02.09р. на підставі п.6.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ;

- 6776,81грн. втрат від інфляції та 1302,37грн. 3% річних, які нараховані на підставі ст.625 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання з’явився, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, ніяких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 06.03.2009 року поштового відправлення за № 4064722.

В силу ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити позовні вимоги, а також вправі відмовитися від позову.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 222 467,43грн. основного боргу, 10 418,93грн. пені, 6776,81грн. втрат від інфляції та 1302,37грн. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

21.07.2008 року позивачем та відповідачем укладено договір №ТП-730, відповідно до умов якого позивач зобов’язується поставити відповідачеві товар, а останній зобов’язується його прийняти та оплатити.

На виконання умов договору за період з 06.08.2008 року по 23.12.2008р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 485 467,43грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, які додані до матеріалів справи.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на накладних та його штампами.

Строк оплати товару встановлено сторонами в п.3.3 договору –протягом 60 днів з моменту отримання товару.

Відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково, сплативши позивачеві 263 000,00грн., а саме:

23.10.2008 року –133 000,00грн.

24.11.2008 року –100 000,00грн.

22.12.2008 року –30 000,00грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 222467,43грн (485467,43 –263000,00). Доказів сплати вказаної суми боргу суду не подано.

За прострочення оплати товару на підставі п.6.2 договору позивачем заявлена до стягнення пеня в сумі 10418,93грн, яка нарахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 06.10.2008року по 28.02.2009року.

Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 6775,81грн. за період з 06 жовтня 2008р. по січень 2009року та 3% річних в сумі 1302,37грн. за період з 06.10.2008року по 28.02.2009року.

Розрахунки пені, втрат від інфляції та 3 % річних додані до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства та у встановлений строк.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

У разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції ( неустойку, пеню, штраф), що передбачено ст.230 ГК України.

Згідно із п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошового зобов”язання встановлюються у відсотках, розмір яких обліковується обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до частини 2 ст.343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені належними доказами та підлягають до задоволення.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85, 116-117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, ідентифікаційний код 13827416, юр. адреса: 79008, м.Львів, вул.Галицька,4, поштова адреса: 79040, м.Львів, вул.Городоцька,359, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Міжрегіональні ресурси”, ідентифікаційний код 35184264, адреса: 43005, м.Луцьк, вул. 8 Березня,1, - 222 467,43грн. основного боргу, 10 418,93грн. пені, 6776,81грн. втрат від інфляції, 1302,37грн. 3% річних, 2409,65грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Хабіб М.