Постанова № 31936988, 10.06.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 червня 2013 р. 12:56 Справа №801/5661/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латинін Ю.А., за участю секретаря Захарової М.В.,

за участю представника відповідача: Мороз В.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Відділу державної виконавчої служби Чорноморського районного управління юстиції

про визнання протиправною бездіяльності, стягнення шкоди,

Суть спору: ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Відділу державної виконавчої служби Чорноморського РУЮ АР Крим з вимогами про визнання протиправною бездіяльності у не розгляді та ненаданні відповіді на звернення від 08.01.13, стягнення моральної шкоди у сумі 20000 грн.

Позов мотивовано недотриманням відповідачем положень Закону України «Про звернення громадян» та проявленою бездіяльністю при розгляді звернення про вжиття заходів щодо своєчасного виконання виконавчого листа №2-1251 виданого Жовтневим райсудом м. Маріуполя про виплату аліментів ОСОБА_3 У зв'язку з допущеною бездіяльністю відповідача, позивач просить стягнути на свою користь 20000 грн., як заподіяну матеріальну шкоду органом влади.

Позивач до суду не прибула, направила клопотання про розгляд справи за її відсутністю, на задоволенні позову наполягала.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, з підстав правомірної поведінки при наданні відповіді та проведенні виконавчих дії по стягненню аліментів у рамках відкритого виконавчого провадження. Підстав для задоволення позову на вбачав, клопотав про відмову у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши викладенні доводи та заперечення сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні Відділу ДВС Чорноморського району перебуває виконавче провадження за виконавчим листом №2-1251 виданий 30.04.99 Жовтневим райсудом м. Маріуполя про стягнення з ОСОБА_3 ј частки аліментів на користь ОСОБА_2, на підставі постанови про відкриття провадження від 07.12.12.

ОСОБА_2 листом від 08.01.13 звернулася до відповідача з заявою про направлення подання до суду відносно розшуку боржника, вирішення питання про порушення кримінального провадження за ухилення від сплати аліментів та надання документів виконавчого провадження.

Позивач не отримала відповіді на своє звернення, а тому вважає бездіяльність відповідача такою, що порушує її права на належне виконання судового рішення, що є підставою для стягнення моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 20000 грн.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог суд зобов'язаний перевірити, чи діяв відповідач у правовідносинах з позивачем на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо, добросовісно та у спосіб визначений законом.

Так, позивач свою заяву обґрунтовує положеннями Закону України «Про звернення громадян», нормами ст. 1 якого визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Стаття 15 цього Закону передбачає, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

За даним Законом встановлена відповідальність посадових осіб за порушення законодавства про звернення громадян, які несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України (ст.24).

Крім того, слід зазначити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

Права та обов'язки державних виконавців встановлені статтею 11 цього Закону, відповідно до якої державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно до положень ч.1 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як свідчать матеріали справи, з 07.12.12 у провадженні Відділу ДВС Чорноморського району знаходиться виконавче провадження відносно ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини на користь ОСОБА_2, на підставі виконавчого листа №2-1251, який видав 30.04.99 Жовтневий райсуд м. Маріуполя.

Відповідач отримав 14.01.13 заяву позивача про вжиття заходів щодо розшуку божника та порушення кримінального провадження відносно боржника, з наданням документів виконавчого провадження.

Листом від 29.01.13 Відділ ДВС повідом позивача про відкриття виконавчого провадження, встановлення фактичного місця перебування боржника у АДРЕСА_1 та підготовку необхідних матеріалів для вирішення питання про притягнення його до відповідальності. Копії виконавчого провадження направлено.

З дослідженого під час розгляду справи журналу вихідної кореспонденції відповідача на 2013р. слідує, що 29.01.13 зазначений лист (з додатками) про надання інформації та документів був направлений на адресу позивача.

Отже, Відділ ДВС здійснив розгляд звернення ОСОБА_2 отриманого 14.01.13 у строки, спосіб та у межах повноважень передбачених Законами України «Про звернення громадян» та «Про виконавче провадження», а тому знаходить підтвердженими доводи відповідача щодо правомірної поведінки та відсутності ознак його бездіяльності у правовідносинах з позивачем.

Таким чином, зазначені позовні вимоги ОСОБА_2 про допущену бездіяльність Відділу ДВС при розгляд її звернення від 08.01.13, не знайшли свого підтвердження у суді.

Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди на суму 20000 грн., суд зазначає.

Відповідно до статей 56, 62 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування шкоди провадиться з державного бюджету лише у випадках, що прямо передбачені статтями 1167, 1174 ЦК України.

Згідно з пунктом 3 постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року N 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п.4 постанови Пленуму).

Позивач просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду в 20000 грн., однак жодних доказів на підтвердження даних вимог суду не надав, не обґрунтував розмір суми шкоди.

В свою чергу, протиправної поведінки з боку відповідача відносно позивача під час розгляду справи не встановлено, що у сукупності з наведеним вище є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.

Стаття 71 КАС України передбачає обовязок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, а також враховуючи викладенні вище висновки суду стосовно безпідставності заявлених позовних вимог ОСОБА_2 до Відділу ДВС Чорноморського РУЮ АР Крим про визнання бездіяльності протиправною та стягнення, суд не знаходить підстав для задоволення позову.

За таких обставин у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

У судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено 14.06.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.