Постанова № 31936429, 17.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2013 р. Справа№ 910/6597/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Кропивної Л.В.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

від позивача: Симончук О.М.;

від відповідача: Швець В.Р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Консул"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 22.04.2013р.

у справі №910/6597/13 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкурс-

експерт"

до Акціонерного товариства закритого типу „Консул"

про визнання договору дійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Конкурс-експерт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства закритого типу „Консул" (далі - відповідач) про визнання дійсним договору від 16.07.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем, купівлі-продажу нерухомості - нежилого будинку загальною площею 2 565,3 кв. м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), а також визнання за позивачем права власності в цілому на вищевказаний об'єкт.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору і уклали його у простій письмовій формі, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, чим порушує права та інтереси позивача.

Відповідач заперечував проти позову, наголошуючи на необґрунтованості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- укладання договору купівлі-продажу між сторонами в простій письмовій формі не може свідчити про перехід права власності від відповідача до позивача;

- визнання позивача переможцем аукціону з продажу спірного майна не має своїм наслідком виникнення у відповідача обов'язку по укладенню договору купівлі-продажу такого майна саме з позивачем;

- укладений між сторонами договір купівлі-продажу підлягає державній реєстрації, а тому на нього не поширюються положення ст. 220 Цивільного кодексу України. Аналогічна позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі 3-28гс11.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2013р. у справі №910/6597/13 позов було задоволено, а саме: визнано дійсним договір купівлі-продажу нежилого будинку загальною площею 2 565,3 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), укладений 16.07.2012р. між позивачем та відповідачем, в редакції, що підписана ліквідатором відповідача Капелюшним І.В. та директором позивача Свєташева А.Ю.; визнано за позивачем право власності на нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв. м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А); присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 47 322,40 грн.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2013р. у справі №910/6597/13 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2013р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2013р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Кропивної Л.В., Мартюк А.І.

В судовому засіданні 17.06.2013р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2013р. у справі №910/6597/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні 17.06.2013р. представник позивача заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, підтримав клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з припиненням юридичної особи позивача.

В судовому засіданні 17.06.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.02.2002р. між Головним управлінням з питань майна Київської міської державної адміністрації, як розпорядником, КП „Київжитлоспецексплуатація", як балансоутримувачем, та відповідачем, як інвестором, було укладено інвестиційний договір №37 про передачу частини нежилого будинку комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал для реконструкції (том справи - 1, аркуші справи - 49-53). За умовами названого договору (п.п.1.1, 2.2.1, 2.3.1) предметом останнього є вкладення інвестицій в реконструкцію нежилого будинку №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал загальною площею 1 781,7 кв. м., частина якого площею 937,9 кв. м. належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та частина якого площею 843,8 кв. м. належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста з метою досягнення соціального ефекту для власника будинку та створення прибутку (доходу) для інвестора. Інвестор зобов'язаний прийняти частину будинку комунальної власності Подільського району міста Києва площею 937,9 кв. м. під реконструкцію по акту приймання-передачі, який оформляється одночасно з підписанням цього договору. Розпорядник і балансоутримувач повинні передати частину будинку площею 937,9 кв. м. №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал інвестору у власність згідно з розпорядженням представника Президента України у м. Києві від 03.06.1994р. №471 із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997р. №81 та від 03.11.1997р. №1769 по Акту одночасно із підписанням цього договору.

На виконання умов інвестиційного договору №37 від 25.02.2002р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією передано, а відповідачем прийнято частину нежилого будинку площею 937,9 кв. м., розташовану в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), про що було складено та підписано відповідний Акт від 25.02.2002р. прийому-передачі частини нежилого будинку №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал з комунальної власності територіальної громади м. Києва у власність відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 55).

12.06.2002р. між Управлінням з питань майна Подільської районної у м. Києві адміністрації, як розпорядником, Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства, як балансоутримувачем, та відповідачем, як інвестором, було укладено інвестиційний договір №1 про передачу частини нежилого будинку комунальної власності територіальної громади Подільського району міста Києва №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал для реконструкції (том справи - 1, аркуші справи - 56-62), згідно з умовами вказаного договору (п.п.1.1, 2.2.1, 2.3.1) предметом останнього є вкладання інвестицій в реконструкцію нежилого будинку №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал загальною площею 1 781,7 кв. м., частина якого площею 937,7 кв. м. належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та частина якого площею 843,8 кв. м. належить до комунальної власності територіальної громади Подільського району міста з метою досягнення соціального ефекту для власника будинку та створення прибутку (доходу) для інвестора. Інвестор зобов'язаний прийняти частину будинку комунальної власності Подільського району міста Києва площею 843,8 кв. м. під реконструкцію по акту приймання-передачі, який оформляється одночасно з підписанням цього договору. Розпорядник, балансоутримувач повинні передати частину будинку площею 843,8 кв. м. №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал інвестору у власність згідно з розпорядженням Представника Президента України у м. Києві від 03.06.1994р. №471 із змінами та доповненнями, внесеними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997р. №81 та від 03.11.1997р. №1769 по акту одночасно із підписанням цього договору.

На виконання умов інвестиційного договору №1 від 12.06.2002р. Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією передано, а відповідачем прийнято частину нежилого будинку площею 843,8 кв. м., розташовану в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), про що було складено та підписано відповідний Акт від 02.07.2002р. прийому-передачі частини нежилого будинку №28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал з комунальної власності територіальної громади м. Києва у власність відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 64).

З наведеного вище вбачається, що у власність відповідачу було передано нежилий будинок, розташований в м. Києві, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), загальною площею 1 781,7 кв. м.

05.04.2006р. між відповідачем, як орендарем, та Київською міською радою, як орендодавцем, було укладено договір оренди земельної ділянки (том справи - 1, аркуші справи - 66-70), за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 3) орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 06.10.2005р. №82/3546 „Про передачу акціонерному товариству закритого типу „Консул" земельної ділянки для будівництва (реконструкції), обслуговування та експлуатації будівлі торговельного та офісного призначення на вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва", за Актом приймання-передачі передає, а орендодавець приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим Договором. Об'єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва;

- розмір - 1403 кв. м.;

- цільове призначення - для будівництва (реконструкції), обслуговування та експлуатації будівлі торговельного та офісного призначення;

- кадастровий номер 8000000000:85:419:0005.

Договір укладено строком на 15 років.

18.04.2008р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано відповідачу дозвіл №0283-Пд на виконання наступних будівельних робіт: реконструкція нежилого будинку під торгівельні та офісні приміщення за адресою: вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у Подільському районі м. Києва (том справи - 1, аркуш справи - 65).

Київським міським Бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна було виготовлено технічний паспорт від 14.05.2004р. на нежитловий будинок по вул. Верхній Вал, буд. 28/12 літера „А", згідно з яким, враховуючи здійснені відповідачем заходи з реконструкції, загальна площа приміщень в названому будинку становила 2 565,3 кв.м.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.02.2011р. у справі №50/624-6 відповідача (Акціонерне товариство закритого типу „Консул") було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та зобов'язано ліквідатора провести ліквідаційну процедуру.

19.04.2012р. було проведено засідання комітету кредиторів відповідача у справі про банкрутство №50/624-б (том справи - 1, аркуші справи - 89-92), до порядку денного якого включено питання: про обрання голови комітету кредиторів; звіт ліквідатора про проведену роботу; визначення умов оплати послуг арбітражного керуючого; прийняття рішень, віднесених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до компетенції комітету кредиторів.

За результатами засідання було прийнято рішення про затвердження порядку продажу майна відповідача (том справи - 1, аркуш справи - 92), який, зокрема, передбачав наступне:

1) продаж майна банкрута - АТЗТ „Консул" здійснюється шляхом проведення аукціону (з урахуванням положень Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" на нижче встановлених комітетом кредиторів у справі №50/624-б умовах, за результатами якого право власності на майно банкрута переходить до покупця, що запропонує у ході торгів найвищу ціну. У випадках, встановлених чинним законодавством або діючими договорами, відчуження майна банкрута та умови його подальшого використання погоджуються ліквідатором та/або переможцем торгів із відповідними уповноваженими органами чи установами;

2) продажу в ліквідаційній процедурі підлягають активи банкрута - АТЗТ „Консул": будівля енергоцеху по вул. Виборзькій в м. Києві, будівля по вул. Верхній Вал, 28/12 в м. Києві, а також інші активи банкрута, виявлені в процедурі ліквідації та включені до складу ліквідаційної маси. Продаж активів банкрута здійснюється окремими лотами, до складу кожного з яких входить один об'єкт продажу, які формуються товарною біржею за погодженням із ліквідатором;

3) продаж майнових активів АТЗТ „Консул" відбувається на умовах відкритих торгів у формі аукціону, що проводиться на спеціалізованому підприємстві - товарній біржі „Універсальна земельна товарна біржа „Придніпровська", шляхом виставлення на торги окремих лотів з майном банкрута.

11.07.2012р. Товарною біржею „Універсальна земельна товарна біржа „Придніпровська" було проведено прилюдні біржові торги (аукціон) з реалізації майна відповідача в процесі ліквідаційної процедури (протокол №1 від 11.07.2012р. - том справи - 1, аркуш справи - 42).

На продаж було виставлено нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв. м., розташований на земельній ділянці площею 1403 кв. м., початковою вартістю 2 308 770,00 грн. без ПДВ, що знаходиться по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у м. Києві.

Переможцем біржових торгів (аукціону) було визнано позивача, який запропонував ціну купівлі об'єкта у розмірі 2 308 770,00 грн. без ПДВ.

16.07.2012р. між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, було укладено договір-купівлі продажу нерухомості (далі - Договір купівлі-продажу) (том справи - 1, аркуші справи - 28-30), за умовами якого (розділ 1) продавець зобов'язався передати у власність покупця нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв. м., який розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) в м. Києві на земельній ділянці площею 1 403,0 кв. м. з кадастровим номером 8000000000:85:419:0005 (що перебуває в оренді до 05.04.2021р.) (далі - об'єкт нерухомості), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт нерухомості і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі. Підставою для укладання договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості є протокол біржових торгів №1 від 11.07.2012р., затверджений Товарною біржею „Універсальна земельна товарна біржа „Придніпровська", про визнання переможцем біржових торгів щодо продажу нежилого будинку площею 2565,3 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) за 2 308 770,00 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю „Конкурс-експерт".

Порядок розрахунків погоджений сторонами в розділі 2 Договору купівлі-продажу, згідно з яким покупець зобов'язаний перерахувати повну вартість об'єкта нерухомості в сумі 2 308 770,00 грн. на поточний рахунок Товарної біржи „Універсальна земельна товарна біржа „Придніпровська" протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору купівлі-продажу. Сплачений покупцем для участі в аукціоні 10% гарантійний (заставний) внесок від початкової вартості майна, а саме 2 308 770,00 грн. зараховується в якості проведеної покупцем часткової оплати за придбаний об'єкт нерухомості.

Відповідно до п.6.2 Договору купівлі-продажу продавець зобов'язаний за письмовою вимогою покупця забезпечити нотаріальне посвідчення цього договору.

Сплата позивачем 230 877,00 грн. гарантійного внеску від початкової вартості майна для участі в аукціоні підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (том справи - 1, аркуші справи - 31-33).

Позивач у вимогах від 26.07.2012р. та від 04.03.2013р. просив відповідача з'явитися до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мазурчука В.В. для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Відповідач листом №12-08/1 від 03.08.2012р. повідомив позивача про недоцільність нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, оскільки останній укладено на підставі затвердженого Товарною біржею „Універсальна земельна товарна біржа „Придніпровська" біржового протоколу №1 від 11.07.2012р., а тому укладений договір є біржовою угодою і не потребує посвідчення у нотаріуса.

Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, позивач на підставі ст. 220 Цивільного кодексу України просив суд визнати Договір купівлі-продажу дійсним та визнати за позивачем право власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В ст. 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі ст. 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, підставою для набуття позивачем права власності слугував Договір купівлі-продажу, укладений між сторонами в простій письмовій формі за результатами проведення біржових торгів (аукціону) з реалізації належного відповідачу майна.

Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно з положеннями ч.2 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

З наведеного вище випливає, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, необхідно перевіряти, чи підлягав правочин нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно ухилялася сторона від його посвідчення і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства). У кожному конкретному випадку підлягає встановленню, який правочин вчинено та яка форма передбачена саме для цього правочину законом, що діяв на момент вчинення (аналогічна правова позиція наведена п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 16.11.2009р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Отже, наявність правових підстав для визнання договору, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним в судовому порядку обумовлено одночасною наявністю певних обставин, а саме: встановлена законом або домовленістю сторін обов'язковість нотаріального посвідчення правочину; наявність факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину; погодження сторонами правочину усіх його істотних умов; наявність факту повного або часткового виконання правочину.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі ст. 656 Цивільного кодексу України однією із істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна є умова про предмет такого правочину.

З тексту спірного Договору купівлі-продажу вбачається, що предметом останнього є об'єкт незавершеного будівництва - нежилий будинок загальною площею 2 565,3 кв. м., розташований по вул. Верхній Вал, 28/12 (літ. А) у м. Києві на земельній ділянці площею 1 403,0 кв. м. з кадастровим №8000000000:85:419:0005.

Зібрані у справі докази, зокрема, інвестиційні договори №37 від 25.02.2002р. та №1 від 12.06.2002р., акти прийому-передачі частин нежилого будинку № 28/12 (літ. А) на вул. Верхній Вал з комунальної власності територіальної громади міста у власність відповідача до названих інвестиційних договорів, договір оренди земельної ділянки від 13.04.2006р., дозвіл на виконання будівельних робіт №0283-Пд від 18.04.2008р., технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення) в м. Києві по вул. Верхній Вал, буд. 28/12, літера „А", складений 14.05.2004р. свідчать про те, що на момент укладення Договору купівлі-продажу відповідач був власником нежилого будинку загальною площею 2 565,3 кв. м., який розташований по вул.. Верхній Вал, 28/12 (літ. А), який виступав предметом спірного Договору купівлі-продажу. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Договір купівлі-продажу було підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень (протоколу розбіжностей), що свідчить про досягнення між сторонами згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ст. 657 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент складення та підписання сторонами Договору) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

В п.6.2 Договору купівлі-продажу встановлено обов'язок відповідача (продавця), за письмовою вимогою позивача (покупця) забезпечити нотаріальне посвідчення договору.

Позивач двічі звертався до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу, але відповідач ухиляється від вчинення необхідних для цього дій.

Посилання відповідача на те, що позивачем не проведено повну оплату об'єкту нерухомості не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в п.2.1 Договору купівлі-продажу сторони погодили, що позивач зобов'язаний перерахувати повну вартість об'єкта нерухомості протягом 30 календарних днів з дня нотаріального посвідчення цього договору.

Таким чином, нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна передбачене як законодавчими нормами, так і обумовлене сторонами в самому договорі.

Наявні в матеріалах справи платіжні доручення №1 від 06.07.2012р., №2 від 06.07.2012р. та №3 від 06.07.2012р. на загальну суму 230 894,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 31-33) свідчать про часткове виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу.

Посилання відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-28гс11 не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Дійсно, в ч.1 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Проте, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, з постанови Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-28гс11 вбачається, що при перегляді судового рішення Верховний Суд України застосовував норми ст. ст. 640, 657 Цивільного кодексу України в редакціях, які були чинними до 01.01.2012р. Однак 01.01.2012р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів", у відповідності до якого ч.3 ст. 640 Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, яка передбачає, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. Названим Законом також було виключено з ч.2 ст. 657 Цивільного кодексу України слова „та державної реєстрації". Наведене свідчить про те, що з 01.01.2012р. скасовується обов'язок здійснювати державну реєстрацію відповідного договору купівлі-продажу після його нотаріального посвідчення (аналогічний висновок наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 21.11.2011р. №01-06/1624/2011 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Таким чином, постанова Верховного Суду України від 18.04.2011р. у справі №3-28гс11 не може бути застосована до спірних правовідносин у зв'язку зі зміною норми права.

Підсумовуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному конкретному випадку наявні всі правові підстави для визнання Договору купівлі-продажу дійсним відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України у зв'язку з чим в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відмова відповідача від нотаріального посвідчення Договору купівлі-продажу свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Оскільки вимога про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна по суті є похідною від вимоги позивача про визнання Договору купівлі-продажу дійсним, вона правомірно визнана місцевим господарським судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу „Консул" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2013р. у справі №910/6597/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/6597/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Кропивна Л.В.

Мартюк А.І.