Рішення № 31934271, 17.06.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.13 р. Справа № 914/1596/13

За позовом: Підприємства об'єднання громадян «Соломія» Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів-УСІ», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо», м. Пустомити

про: стягнення 40 872,32 грн.,

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Вашкевич Н.І.

За участю представників:

позивача: Заболотний Л.В. - директор,

відповідача: не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Підприємством об'єднання громадян «Соломія» Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів-УСІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо» про стягнення 40 872,32 грн. Ухвалою від 22.04.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.05.2013р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору від 01.11.2010 р. вчасно та згідно графіку не поставив позивачу товар, за який отримав передплату і внаслідок чого виникла в відповідача перед позивачем заборгованість у сумі 12 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 1 325,34 грн. - 3% річних, 1 371,98 грн. - інфляційних втрат та 26 175,00 грн. неустойки.

14.06.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, так як відповідачем станом на 05.06.2013 р. перераховано 12 000,00 грн. основної заборгованості(копії банківських виписок додано до заяви), таким чином сума позову станом на 05.06.2013р. складає 28 872,32 грн.

В судове засідання 17.06.2013 р. представник позивача з'явився, позов підтримав з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить його задоволити і стягнення з відповідача 28 872,32 грн., що включає в себе 26 175,00 грн. - неустойки, 1 325,34 грн. - 3% річних, 1 371,98 грн. інфляційних втрат.

В судове засідання 17.06.2013 р. відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із поштового конверту з написом „по закінченні терміну зберігання". Відзиву і витребовуваних судом документів не подав, з клопотаннями та заявами до суду не звертався. У визначеному законом порядку не заперечив проти позову.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення, в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку, може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвали суду надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців наявна в матеріалах справи), однак поштовим відділенням повернуто до суду поштовий конверт з написом „по закінченні терміну зберігання".

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 17.06.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Між сторонами укладено Договір від 01.11.2010 р. (надалі - договір). За умовами цього договору продавець (відповідач у справі) зобов'язується, поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товара, Покупець (позивач у справі) зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах Даного Договору.

Відповідно до п. 1.2. даного Договору, найменування товару: м'ясо яловичини і субпродукти 1 і 2 категорії.

Пунктом 2.1. Договору, ціна товару який постачається згідно цього Договору, встановлюється в національній валюті України та вказується у видатковій та податковій накладній, на кожну окрему партію товару. Загальна вартість цього Договору визначається кількістю та ціною Товару, які узгоджуються на кожну окрему партію Товару.

Згідно п.п.5.1.-5.4. Договору, Товар повинен бути поставлений покупцю окремими партіями, в строки згідно графіку поставки за усною домовленістю або після виставлення рахунку - фактури. Кількість товару кожної окремої партії може бути збільшена або зменшена по взаємній згоді сторін у кожному окремому випадку при відвантаженні Товару. Зміни повинні бути оформлені документально та підписані обома сторонами. Поставка здійснюється на умовах доставки Товару Продавцем на склад покупця. Перехід права власності на товар відбувається момент передачі документів згідно п.п.1.5. Договору.

Відповідно до п. 6.2. Договору, факт приймання покупцем кожної окремої партії товару оформлюється актом приймання, підписаними представниками покупця та продавця, який підтверджує прийняття товару по якості та кількості. Але, покупець зберігає за собою право, зафіксоване у п.п.3.3. та 4 даного Договору.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що покупець здійснює оплату кожної партії Товару по факту відвантаження Товару.

Відповідно до 7.2. Договору, по взаємній згоді сторін можлива попередня оплата кожної окремої партії. Остаточний термін оплати здійснюється по факту відвантаження партії, яка постачається.

Факт виконання зобов'язання позивачем за договором підтверджується платіжним дорученням №129 від 23.11.2010 р. на суму 52 000,00 грн., як попередня оплата товару.

Однак відповідачем в порушення умов Договору не поставлено позивачу товар на суму проведеної позивачем ним передоплати.

13.12.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу про повернення коштів. Відповіді на цю вимогу в матеріалах справи не має, сторони такої не надали. Однак 14.12.2010 р. платіжним дорученням №356 відповідачем повернуто позивачу кошти в сумі 5 000,00 грн., платіжним дорученням №361 від 20.12.2010 р. - 5 000,00 грн., платіжним дорученням №366 від 27.12.2010 р. - 5 000,00 грн., платіжним дорученням №2 від 28.12.2010 р. - 5 000,00 грн., платіжним дорученням №372 від 30.12.2010 р. - 3 000,00 грн., платіжним дорученням №8 від 04.02.2011 р .- 5 000,00 грн., платіжним дорученням №22 від 01.03.2011 р. - 2 000,00 грн., платіжним дорученням №33 від 12.03.2011 р. - 2 000,,00 грн., платіжним дорученням №90 від 17.08.2011 р.- 2 000,00 грн., платіжним дорученням №194 від 21.10.2011 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №60 від 22.02.2012 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №416 від 21.12.2012 р.- 1 000,00 грн. а всього 40 000,00 грн. Отже, основна заборгованість відповідача перед позивачем залишилась непогашена в сумі 12 000,00 грн. станом на 22.12.2012 р.

14.06.2013 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, так як відповідачем станом на 05.06.2013 р. перераховано 12 000,00 грн. основної заборгованості (копії банківських виписок додано до заяви), таким чином сума позову станом на 05.06.2013 р. складає 28 872,32 грн., в тому числі: 26 175,00 грн. - неустойки, 1 325,34 грн. - 3% річних, 1 371,98 грн. інфляційних втрат.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частина 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, вказує на те, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається із умов п. 7.2. Договору у даній справі, по взаємній згоді сторін можлива попередня оплата кожної окремої партії. Остаточний термін оплати здійснюється по факту відвантаження партії, яка постачається.

Платіжним дорученням №129 від 23.11.2010р. позивачем перераховано суму 52 000,00 грн., на розрахунковий рахунок відповідача, як попередня оплата товару. Однак, відповідачем в порушення умов Договору не поставлено позивачу товар на зазначену суму.

14.06.2013 р. через канцелярію суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, так як відповідачем станом на 05.06.2013 р. перераховано 12 000,00 грн. основної заборгованості (копії банківських виписок додано до заяви). Таким чином сума позову станом на 05.06.2013 р. складає 28 872,32 грн. в тому числі: 26 175,00 грн. - неустойки, 1 325,34 грн. - 3% річних, 1 371,98 грн. інфляційних втрат.

Суд встановив, що позовна заява відправлена позивачем до господарського суду Львівської області 16.04.2013 р., що вбачається із поштового штемпеля на описі вкладення, який є в матеріалах справи.

Як вбачається із поданих банківських виписок, як додатку до заяви про зменшення позовних вимог вх. №22657/13 від 14.06.2013 р., то в період до 16.04.2012 р. , тобто до подачі даного позову в суд, відповідач перерахував позивачу 6 000,00 грн. в тому числі: платіжним дорученням №75 від 29.01.2013 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №79 від 31.01.2013 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №484 від 04.02.2013 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №493 від 07.02.2013 р. - 1 000,00 грн., платіжним дорученням №567 від 05.04.2013 р. - 2 000,00 грн.

А отже, на час звернення з позовом до суду, непогашена основна заборгованість відповідача перед позивачем складала 6 000,00 грн., яку відповідач погасив уже після звернення позивача з позовом в суд, а саме платіжним дорученням №578 від 17.04.2013 р. - 1 000,00 грн., платіжне доручення №607 від 17.05.2013 р. - 4 000,00 грн. та платіжне доручення №642 від 03.06.2013 р. - 1 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 693 ЦК України, Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідач не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене вище, перевіривши розрахунки суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 371,98 грн. інфляційних втрат, 1 325,34 грн. - 3% річних, є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до п.9.1. вказаного Договору, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки, у тому числі неотриманий прибуток у порядку, передбаченому чинним законодавством. Пунктом 9.2. Договору передбачено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань у період дії Договору винна сторона сплачує неустойку в розмірі 0,5% від ціни поставки партії Товару. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача неустойки в сумі 26 175,00 грн. є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Пунктом 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується, у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Виходячи з п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» суд зазначає, що частиною 2 ст. 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи являється відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялась від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася, то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1 720,50 грн. слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України, так як позивач згідно ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, ст.527, ст. 530, ст.550, ст.610, ст. 612, ст. 625, ст.655, ст. 692, ст..693 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо» (адреса: 81100, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, ідентифікаційний код 34854137) на користь Підприємства об'єднання громадян «Соломія» Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка інвалідів-УСІ» (адреса: 79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 10/10, ідентифікаційний код 36316644) 26 175,00 грн. - неустойки, 1 371,98 грн. інфляційних збитків та 1 325,34 грн. - 3% річних,.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пустомити м'ясо» (адреса: 81100, м. Пустомити, вул. Лисенка, 29, ідентифікаційний код 34854137) в доход державного бюджету України 1 720,50 грн. судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено та підписано 20.06.2013 р.

Суддя Долінська О.З.