Ухвала суду № 31933354, 13.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-6995/12/0170/29

13.06.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Пакет Т.В. ) від 15.08.2012 по справі № 2а-6995/12/0170/29

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кірова" (вул. Шкільна, буд.2, с. Кормове, Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96331)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15 серпня 2012 року у справі № 2а-6995/12/0170/29 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Кірова» до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби № 0000042202 від 21 червня 2012 року в частині застосування до Публічного акціонерного товариства «Кірова» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15640 грн. Судом також вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 15 серпня 2012 року, прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права. Заявник апеляційної скарги посилається на порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та незаконну діяльність КП «Альянс», що надало позивачу касовий документ.

У судове засідання представники сторін не з'явились. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони сповіщені належним чином.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 18640 грн. за порушення п.2.6,2.11 та п.7.41 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та на підставі абз.3, абз.6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 червня 2012 року № 0000042202.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акту (довідки) від 14.06.2012 року № 0055/01/07/22/00853932 «Перевірки за дотриманням суб'єктами господарської діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій».

Позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 15640 грн., які застосовані податковою інспекцією на підставі абз.6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» - за недостовірність підтверджених документів, що були додані до звітів про використання коштів у розмірі сплачених коштів.

З акту перевірки вбачається, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 15640 грн. сталися висновки податкової інспекції про те, що квитанція до прибуткового касового ордеру № 42 від 27.02.2010 року, що була додана до звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 27.02.2010 року № 27/02 - не є дійсним розрахунковим документом, оскільки видана фіктивним підприємством КП «Альянс». У підтвердження своїх висновків податкова інспекція посилається на постанову про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об'єднання справ в одне провадження від 12.03.2012 року, протоколи допиту обвинуваченого та постанову про оголошення обвинуваченого в розшук.

Відповідно до п.75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З акту перевірки вбачається, що відповідач здійснив фактичну перевірку.

Але, під час здійснення фактичної перевірки податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочину між позивачем та КП «Альянс» щодо придбання у останнього насіння гірчиці жовтої сорту «Світлана» у кількості 920 кг. на суму 15640,01 грн. у т.ч. ПДВ 2606,67 грн.

Наявність у позивача видаткової накладної № 391 від 26.02.3010 року, податкової накладної від 26.02.2010 року за № 391, квитанції до прибуткового касового ордеру за № 42 від 27.02.2010 року щодо покупки у КП «Альянс» насіння гірчиці жовтої сорту «Світлана» у кількості 920 кг. на суму 15640,01 грн. та Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт за № 27/02 від 27.02.2010 року податковою інспекцією не спростовується.

Податкова інспекція вважає нікчемним правочин між позивачем та КП «Альянс» щодо придбання вказаного товару оскільки вважає, що КП «Альянс» є фіктивним підприємством, а тому не визнає квитанцію до прибуткового касового ордеру № 42 від 27.02.2010 року у якості належного касового розрахункового документу.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками податкової інспекції з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до частин 1 та 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

В контексті зазначених положень Кодексу судова колегія вважає, що належним та допустимим доказом щодо фіктивності діяльності КП «Альянс» під час здійснення фінансово-господарських операцій із позивачем повинен бути відповідний вирок суду. Але суду не надано відповідний вирок суду щодо фіктивності діяльності КП «Альянс». При цьому судова колегія зазначає, що матеріали досудового слідства не можуть бути визнані належними та допустимим доказами здійснення КП «Альянс» фіктивної діяльності.

Відтак твердження податкової інспекції щодо недійсності квитанції КП «Альянс» до прибуткового касового ордеру № 42 від 27.02.2010 року у якості належного касового розрахункового документу є недоведеними.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України « Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину» зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За наявними у матеріалах справи доказами судова колегія не вбачає підстав до висновку про те, що правочин між позивачем та КП «Альянс» суперечить інтересам держави та суспільства, недійсність правочину прямо не встановлена законом, а тому згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є оспорюваним, тобто підлягає визнанню судом недійсним у порядку, встановленому законом. Але, у судовому порядку не оспорено дійсність вказаного правочину.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, вказаною нормою Кодексу чітко визначено, що правочини, що не відповідають інтересам держави і суспільства є не нікчемними а недійсними, що визнається в судовому порядку.

Як слідує з постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Жодних доказів щодо наміру позивачем та його контрагентом порушити публічний порядок під час здійснення правочину із куплі-продажу насіння гірчиці жовтої сорту «Світлана» у кількості 920 кг. суду не наведено.

Термін "господарська діяльність" суд застосовує у значенні, наведеному у пункті 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: "будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи".

Судовою колегією враховується, що на формування показників податкового кредиту та валових витрат впливають операції з закупівлі товарів (робіт, послуг), а також подальша їх реалізація за ціною не нижче вартості.

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-14 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків є обов'язковою ознакою господарської операції. Господарська операція, яка була проведена, спричинила реальні зміни майнового стану позивача - вказаний факт підтверджується матеріалами справи.

Але, під час здійснення перевірки позивача, податковою інспекцією не досліджувалося питання щодо реального виконання умов правочину між позивачем та КП «Альянс» та використання позивачем у власній господарській діяльності насіння гірчиці. В той же час матеріалами справи підтверджується, що придбане насіння гірчиці у наступному було використано позивачем у власній господарській діяльності, основним видом діяльності якого є вирощування зернових та технічних культур. Так посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2010 року згідно даних Державного статистичного спостереження під технічну культуру - гірчицю складають 100 га. Відповідно до даних Сільгоспобліку за формою № 119 на землях ПАТ «Кірова» було висіяно гірчицю «Світлана» у кількості 920 кг. Згідно Підсумку збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду на 1 грудня 2010 року позивачем було отримано та задекларовано врожай гірчиці з посівної площі 100 га в кількості 1,011 центнерів.

Судова колегія зазначає, що податкова відповідальність має індивідуальний характер. Чинним законодавством України не передбачено обов'язок контрагента, а також не надано йому права, перевіряти достовірність даних, які вказуються іншим контрагентом в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його Контрагентом. Якщо Контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків, а не для його Контрагентів.

Вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес АД проти Болгарії"№ 3991/03.

До того ж судова колегія зазначає, що відповідно до абзацу 6 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Тобто за вказаними положеннями Указу штрафні санкції застосовуються саме до одержувачів коштів, які не надали покупцю платіжного документу за проведення готівкових розрахунків.

Позивач по фінансово-господарським відносинам із КП «Альянс» є покупцем товару, позивач сплатив грошові кошти та отримав відповідний документ у підтвердження готівкових розрахунків.

При таких обставинах справи судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення суду першої інстанці.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2012 по справі № 2а-6995/12/0170/29 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська