Постанова № 31932926, 19.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа№ 925/144/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Кондес Л.О.

Ропій Л.М.

при секретарі: Реуцькій Т.О.,

за участю представників:

від позивача Бонтлаб В.В., дов. від 19.06.13,

від відповідача Крупа Р.А., дов. від 11.02.13,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 (дата підписання - 01.04.13)

у справі №925/144/13-г (суддя Довгань К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі"

до Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка"

про стягнення 328096,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" (далі - відповідач) про стягнення 328096,34 грн. задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 230455,52 грн. основного боргу, 34348,92 грн. 30% річних, 4922,43 грн. пені, 46091,10 грн. штрафу, 4000,00 грн. витрат на адвокатські послуги та 6333,75 грн. судового збору.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; у випадку, якщо буде відмовлено у задоволенні апеляційної скарги - зменшити розмір пені та штрафу. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки у видаткових накладних немає посилання на спірний договір, то відсутні підстави стверджувати, що поставка відбулась згідно договору купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 12.08.11 №24-08-2011ЛБ. На думку відповідача, оскільки позивач не надіслав вимогу про сплату боргу, то відсутнє порушене право, яке можна захищати у судовому порядку. Також відповідач зазначає, що встановлений сторонами договору розмір річних - 30% є нерозумним та необґрунтованим, а одночасне стягнення пені та штрафу суперечить ст.61 Конституції України; порушення оплати з боку відповідача відбулось через те, що позивач невчасно поставив товар. Крім того, відповідач вважає, що суми пені та штрафу підлягають зменшенню.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.04.13 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий-суддя Рябуха В.І., судді Кондес Л.О., Ропій Л.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.13 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 12.06.13. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.04.13) позивачу - 29.04.12 та відповідачу - 30.04.13, долучені до матеріалів справи.

12.06.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідача надав письмові пояснення до апеляційної скарги, клопотання про залучення ПСП "Веселий хутір" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача (аналогічне клопотання було заявлено відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції та було відхилено) та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У судовому засіданні 12.06.13 оголошено перерву до 19.06.13.

13.06.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач надав відзив на апеляційну скаргу.

19.06.13 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав письмові пояснення Мірошника І.М. (уповноважена відповідачем особа на отримання товару).

У судовому засіданні 19.06.13 представник відповідача підтримав клопотання про залучення ПСП "Веселий хутір" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; у випадку, якщо буде відмовлено у задоволенні апеляційної скарги - зменшити розмір пені та штрафу.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотань відповідача, доводи апеляційної скарги визнав необґрунтованими, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про залучення ПСП "Веселий хутір" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, не вбачає підстав для його задоволення, оскільки згідно ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом. Крім того, суд апеляційної інстанції не вважає, що судове рішення у справі №925/144/13-г може вплинути на його права або обов'язки.

Враховуючи проплати відповідача за поставлений товар, з метою дотримання судом апеляційної інстанції ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи та вважає, що даних матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.11 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір №24-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу (далі - договір), відповідно до якого визначаються умови купівлі-продажу насіння на умовах відстрочення платежу. Предметом договору є товар, який належить продавцю на момент укладення договору або буде набутий продавцем в майбутньому (п.п.1.1, 1.2 договору).

За своєю правовою природою договір від 12.08.11 №24-08-2011ЛБ купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу є договором купівлі-продажу з елементами договору поставки.

У частині 1 ст. 694 ЦК України вказано, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

У пунктах 2.1, 2.2, 2.4 договору зазначено, що асортимент товару, його кількість, ціна визначаються у додатках до договору, які є його невід'ємною частиною. Всі рахунки та накладні документи, що виписані в період дії договору, є невід'ємною його частиною. Підписання видаткових накладних, що виписані в період дії договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї документації, що його стосується.

Згідно п.3 договору товар може передаватись покупцю партіями. Товар вважається переданим покупцю з моменту підписання видаткових накладних.

Право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця після передачі товару та підписання відповідних документів (накладних), що свідчать про прийом покупцем товару (п.4.6 договору).

Відповідно до п.5.1 договору покупець здійснює оплату партії товару за ціною, вказаною у додатках, що є невід'ємною частиною договору.

У пункті 5.3 договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 10.09.11; 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.08.12.

Згідно додатків №1, №2 до договору ціна товару (пшениця озима РУСІЯ, пшениця озима НС 124, ріпак озимий Еліт) складає 1029600,00 грн..

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 455208,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 25.08.11 №ЛБ/16-0036, від 02.09.11 №ЛБ-16/0037 та від 03.10.11 №ЛБ/16-0048.

Факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними підтверджується підписом уповноваженої особи у графі «Отримав(ла)», згідно довіреностей від 25.08.11 №583 та від 30.09.11 №606.

З банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідач перерахував позивачу всього 224752,48 грн., а саме: 25.08.11 - 9900,99 грн., вказавши в призначенні платежу "за озиму пшеницю зг. рах. №ЛБ/16/3-035", 01.09.11 - 14851,49 грн. "за озиму пшеницю зг. рах. від 12.08.11 №ЛБ/16/3-035" та 10.10.11 - 200000,00 грн. "часткова проплата за посівний матеріал (пшениця) по рах. від 12.08.11 №ЛБ/16/3-035".

В зв'язку з частковою оплатою відповідачем поставленого товару у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 230455,52 грн..

Факт порушення відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 230455,52 грн. позивачем доведений, підтверджений матеріалами справи та відповідачем належним чином не спростований.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про стягнення 230455,52 грн. основної заборгованості.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі, що відсутність посилання на договір у видаткових накладних не дає підстав вважати, що поставка відбулась згідно договору від 12.08.11 №24-08-2011ЛБ, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів укладання інших договорів поставок аналогічного товару у період дії спірного договору та здійснення поставок від 25.08.11, 02.09.11 та 03.10.11 за іншим договором.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що асортимент поставленого товару відповідає умова договору, додаткам №1 та №2 та довіреностям відповідача на отримання товару.

Стосовно поданих відповідачем письмових пояснень Мірошника І.М. (уповноважена відповідачем особа на отримання товару згідно довіреностей), необхідно зазначити, що вони не є належним доказом неотримання товару за видатковими накладними від 02.09.11 №ЛБ-16/0037 та від 03.10.11 №ЛБ/16-0048 в розумінні ст.34 ГПК України.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.1,2 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

У пункті 8.1 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За прострочення виконання зобов'язання покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення (п.8.2 договору).

Покупець, у випадку порушення умов оплати вартості товару, сплачує на користь продавця штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару (п.8.4 договору).

Сторони згідно ст.625 ЦК України дійшли згоди, що покупець у випадку прострочення оплати товару за користування коштами продавця сплачує на користь останнього 30% річних (п.8.6 договору).

Позивачем наведено розрахунок сум пені, штрафу та 30% річних, згідно якого він просить стягнути з відповідача 17200,80 грн. пені, 46091,10 грн. штрафу та 34348,92 грн. 30% річних.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум, суд першої інстанції частково задовольнив вимогу про стягнення 4922,43 грн. пені, вимоги про стягнення суми штрафу та 30% річних задовольнив повністю.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком суми пені місцевого господарського суду, оскільки позивач безпідставно здійснював нарахування пені під час дії мораторію (з 14.09.12 по 25.01.13) в зв'язку з розглядом справи про банкрутство ВАТ "Племінний завод "Велика Бурімка".

Таким чином, суд першої інстанції правомірно стягнув пеню в сумі 4922,43 грн. та задовольнив вимоги про стягнення 46091,10 грн. штрафу й 34348,92 грн. 30% річних.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність одночасного стягнення пені та штрафу, колегія суддів зазначає наступне.

Штраф, так само як і пеня, є різновидом неустойки, обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, є самостійною мірою відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та відрізняється від пені підставою застосування.

Аналіз ст.230 ГК України та 549 ЦК України свідчить про відсутність прямої заборони законодавцем одночасного застосування такого виду забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та штраф, що підтверджується також ч.2 ст.231 ГК України.

Таким чином, одночасне стягнення пені та штрафу за порушення господарського зобов'язання, не суперечить чинному законодавству, зокрема ст.627 ЦК України, та не є порушенням ст.61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Якщо платник необґрунтовано відмовився від оплати продукції (товарів), робіт (послуг) і згідно із законом чи договором зобов'язаний сплатити за це штраф, то пеня підлягає стягненню незалежно від сплати штрафу за ухилення від оплати (п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 № 02-5/293).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 09.04.12 у справі №3-88гс11 та від 27.04.12 у справі №3-24гс12.

Стосовно необґрунтованості встановленого сторонами у п.8.6 договору розміру процентів річних, а саме 30%, колегія суддів звертає увагу відповідача на ч. 1 ст. 627 ЦК України, де зазначено, що відповідно до ст. 6 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч.3 ст.6 ЦК України). Це не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 20.02.12 у справі № 6-51цс11).

Частина 2 ст.625 ЦК України надає сторонам право встановити у договорі інший розмір процентів.

З матеріалів справи вбачається, що договір від 12.08.11 №24-08-2011ЛБ вчинений особами, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, правочин вчинявся у формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідачем не надано доказів визнання п.8.6 договору недійсним або визнання недійсним договору в цілому, натомість рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.04.13 у справі №925/256/13-г (не оскаржене) відмовлено ПАТ "Велика Бурімка" у задоволенні позовних вимог про визнання договору від 12.08.11 №24-08-2011ЛБ недійсним.

Таким чином, позивач обґрунтовано здійснив розрахунок суми процентів річних, виходячи з розміру 30% на підставі п.8.6 договору.

Крім того, ч.2 ст.625 ЦК України регулює передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи проценти річних, що є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору (чужими грошовими коштами).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 16.10.12 у справі №5021/551/12.

Твердження відповідача, що позивач позбавлений права на судовий захист своїх прав та інтересів, оскільки ним не дотримано процедури досудового врегулювання спору, спростовуються рішенням Конституційного Суду України від 09.07.02 №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) у справі за конституційним зверненням ТОВ ТД "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), в якому зазначено, що можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, що не виключає права на звернення до суду. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, а встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням права на судовий захист.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про зменшення розміру пені та штрафу з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ч.1 ст.83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання , невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайного добровільного усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п.п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №18).

Зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними та водночас потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що підстави для зменшення розміру пені та штрафу відсутні.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги та не наведено обставин, які б звільнили його від сплати боргу за отриманий товар.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Велика Бурімка" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 28.03.13 у справі №925/144/13-г - без змін.

2. Матеріали справи №925/144/13-г повернути до Господарського суду Черкаської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Рябуха В.І.

Судді Кондес Л.О.

Ропій Л.М.