Рішення № 31932774, 19.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 901/1139/13 19.06.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»

про стягнення 14 554,80 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Петренко Р.О. - представник за довіреністю № 6 від 02.01.13.

від відповідача: Мельник О.П. - представник за довіреністю № 52 від 10.01.13.

В судовому засіданні 19.06.13, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» про стягнення 14 554,80 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ЗАТ «АСК «Інго Україна» на підставі договору страхування наземних транспортних засобів № 620594258 від 11.09.09, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 1191, 1166, 1172 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки ПАТ «СК Уніка», яке є страховиком власника автомобіля «ВАЗ 21013», державний номер Е 6722 КР, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, не відшкодувало заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 14554, 80 грн.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.04.2013 було порушено провадження по справі № 901/1139/13, розгляд призначено на 16.04.2013.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року, керуючись ст. 15, 17 ГПК України, вирішено передати справу № 901/1139/13 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

Відповідно до вимог ст. 2-1 ГПК України справу № 901/1139/13 передано для подальшого розгляду судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.04.2013 прийнято справу № 901/1139/13 до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 15.05.2013.

У судове засідання 15.05.2013 представник позивача не з'явився, про причини неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Вимоги ухвали суду від 24.04.2013 позивачем не виконані.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, однак вимоги ухвали суду не виконав.

Керуючись ст. 77 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 29.05.13 у зв'язку з неявкою представника позивача в судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 24.04.2013.

Ухвалою суду від 29.05.13 розгляд справи відкладався до 19.06.13 за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні 19.06.13 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, згідного якого проти позову заперечує, з огляду на таке. Відповідач стверджує, що позивач не звертався до нього з претензією та відповідним переліком документів, необхідних для виплати стразового відшкодування до подачі позовної заяви до суду, а відтак, на думку відповідача відсутній предмет спору. Крім цього, відповідач зазначає, що не погоджується із сумою,яку заявлено позивачем, так як виплата страхового відшкодування проводилась без вирахування зносу, тобто в порушення ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

За договором страхування засобів наземного транспорту № 620594258 від 11.09.2009р. ЗАТ «АСК «Інго Україна» було застраховано автомобіль «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, страхувальником та вигодонабувачем за договором є Чупрін Олексій Анатолійович, строк дії страхового полісу з 12.09.09 по 11.09.10.

Згідно довідки відділу ДАІ м. Сімферополя та АТІ при УДАІ ГУМВС України в АР Крим № 8567519, 05.02.2010р. у н/п Центральний Сімферопольського району на вул. Ремесленная, 9 мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля ВАЗ 21013, державний номер Е 6722 КР, що належить Петрову Олексію Федоровичу, яким керував Петров Олег Олексійович, з автомобілем «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, що належить Чуприну Олексію Анатолійовичу, під керуванням водія Чуприна Олексія Анатолійовича.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Петровим О.О. вимог Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Центрального районного суду м. Сімферополь АРК.

Згідно Звіту серії SL № 12529 про оцінку автомобіля від 23.02.10, що проведена Приватним підприємством «Експертна компанія «Укравтоекспертиза» (сертифікат № 8042/08 від 28.11.2008), матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, в результаті його пошкодження при ДТП складає 14171, 32 грн.

05.03.2010 р. власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

За страховим випадком - ДТП що сталась 05.02.2010р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 1073 від 05.02.2010р. по договору страхування № 620594258 від 11.09.2009р. визначено суму страхового відшкодування в межах фактичних затрат на ремонт автомобіля на підставі рахунку-договору № ДМ - СФ 000001109 від 11.02.10 в загальному розмірі 14 554, 80 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 2260 від 30.03.2010р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу, відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобов'язанні, отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9.07.2002 № 15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, позивач не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі № 23/279, яка згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкова до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

Таким чином, відсутність в матеріалах справи доказів направлення позивачем на адресу відповідача регресної вимоги про сплату страхового відшкодування, не є підставою для відмови у позові.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія, який керував автомобілем ВАЗ 21013, державний номер Е 6722 КР, підтверджується постановою Центрального районного суду м. Сімферополь АРК від 29.03.2010р.

В матеріалах справи наявна інформація МТСБУ щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21013, державний номер Е 6722 КР, відповідно до якої згідно Полісу серії ВС № 8006833 між відповідачем, як страховиком, та громадянином Петровим Олексієм Федоровичем як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який діяв на момент страхового випадку, забезпечений транспортний засіб - ВАЗ 21013, державний номер Е 6722 КР, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 25500,00 грн., розмір франшизи 0 %.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до ПрАТ «АСК «Інго Україна» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування № 620594258 від 11.09.09р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), яка згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкова до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК.

В розумінні положень Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач набув право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як було зазначено раніше, загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «Toyota Corolla», державний номер АК 7876 ВК, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту серії SL № 12529 про оцінку автомобіля від 23.02.10, складає 14 171, 32 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС № 8006833) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 0 грн.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 14 171, 32 грн.

В частині позовних вимог 383,48 грн слід відмовити.

Судові витрати позивача про сплату судового збору в розмірі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01103 м. Київ, вул.. Кіквідзе, 14-В, ідентифікаційний код 20033533) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (01054 м. Київ, вул. Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) 14 171 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят одну) грн. 32 коп. страхового відшкодування, 1 675 (одну тисячу шістсот сімдесят п'ять) грн. 17 коп. судових витрат.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.