Постанова № 31932640, 18.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа № 902/199/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Савченко Г.І.

судді Мельник О.В. ,

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Новак Р.А.

за участю представників сторін:

Від позивача (за первісним позовом) - представник Бобко Т.Є (дов. в матеріалах справи);

Від відповідача (за первісним позовом) - представник Вовк Ю.І. (дов. в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (за первісним позовом) Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" на рішення господарського суду Вінницької області від 18.04.13 р. у справі №902/199/13-г (суддя Тварковський А.А. )

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів"

про стягнення 106199 грн. заборгованості за природний газ,

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

про визнання додаткової угоди та двостороннього акта недійсними

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року у справі №902/199/13-г - первісний позов задоволено повністю.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" (22400, Вінницька область, смт. Калинівка, вул. Промислова, 50, код ЄДРПОУ 05412693) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код ЄДРПОУ 03338649) 106199 грн. заборгованості за спожитий природний газ та 2123 грн. 98 коп. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Відповідач (за первісним позовом) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Вінницької обл. від 18.04.13 року по даній справі в частині задоволення первісного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити Позивачу за первісним позовом в задоволені позовних вимог. Рішення Господарського суду Вінницької обл. від 18.04.13 року в частині відмови задоволення зустрічного позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити повністю.

Вважає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, були не вірно застосовані норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що:

Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції в своєму рішенні встановив, що ПАТ «Вінницягаз» правомірно здійснено перерахунок об'єму спожитого газу на підставі п. 5.13.2 Правил по номінальній потужності приладів, що і було зроблено актом проведення перерахунку (а.с. 127).

Зазначає, що місцевий господарський суд на його посилання про те, що об'єм спожитого газу повинен визначатися за дублюючим лічильником уваги не звернув, так як в силу п. 5.2.1. Правил використання результатів вимірювань об'єму газу дубльованим вимірювальним комплексом регламентується договором. Натомість, умовами Договору використання дублюючого лічильника не регламентовано та не передбачено. Апелянт вважає, що думка суду в даному випадку є помилковою.

Апелянт свої припущення, щодо невірності рішення обгрунтовує тим, що відповідно до п.5.2 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими Наказом Мінпаливенерго України від 27.12.2005 №618, надалі - Правила, для визначення об'єму протранспортованого, поставленого та реалізованого споживачу газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу облікової організації. У разі відсутності вузла обліку газу в облікової організації приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача. Для підвищення надійності та достовірності вимірювань об'єму газу сторони договору можуть встановлювати на комерційних вузлах обліку газу дублювальні вимірювальні комплекси.

Скаржник зазначає, що відповідно до Акта від 26.04.12 року, йому 28.03.12 року було проведено перерахунок обсягів спожитого природного газу в кількості 35 000 м3, за різницю між показниками комерційного вузла обліку та дублюючого, в зв'язку з чим, він 28.03.12 року сплатив згідно рахунку №Кл-00056 від 26.03.12р. 139 723,50 грн., що підтверджується платіжним дорученнями №319 на суму 100 000 грн. та №637 на суму 39 723,50 грн. Тобто за період з моменту встановлення дублюючого лічильника, в тому числі з 01.02.12р. по 18.02.12р. облік спожитого газу здійснювався через дублюючий лічильник.

Відповідно до п. 5.2.3 договору №Кл-12-15П від 01.03.12р. про постачання природного газу за регульованим тарифом, надалі - Договір постачальник має право удосконалювати облік газу, який здійснюється при постачанні газу, для точності його виміру, у тому числі встановлювати дублюючі вузли обліку.

Крім того скаржник зазначає, що в судовому засіданні суду першої інстанції, що підтверджується звукозаписом судового засідання, представник Позивача за первісним позовом підтвердив, що останній, для перевірки точності виміру комерційного вузла обліку Відповідача, встановлював на газотранспортній системі відповідний лічильник, хоча дублюючим називати його відмовився, але встановлення Позивачем за первісним позовом дублюючого лічильника підтверджується актом проведення перерахунку спожитого газу від 26.04.12р. рахунком №Кл-00056 від 26.03.12р. та платіжним дорученнями №319 на суму 100 000 грн. та №637 на суму 39 723,50 грн., відповідно до яких Відповідач за первісним позовом оплатив вартість спожитого газу на суму 139 723,50 грн., як різницю між показниками комерційного вузла обліку та дублюючого, виставивши рахунок №Кл-00056 від 26.03.12р. на оплату його вартості. Позивач за первісним позовом фактично своїми діями підтвердив, що облік споживання газу за період з 01.02.12р. по 18.02.2012 року здійснювався в тому числі за показниками дублюючого лічильника.

Апелянт доводить той факт, що між сторонами Договору на його виконання був укладений правочин відповідно до якого сторони погодили встановлення дублюючого лічильника обліку газу, визначення різниці між показниками комерційного вузла обліку та дублюючого в розмірі 35 000 м3, а також порядок їх оплати - згідно рахунку №Кл-00056 від 26.03.12р. на суму 139 723.50 грн.

Скаржник вважає, що висновки суду першої інстанції, щодо відсутності в умовах договору умов щодо використання дублюючого лічильника, не відповідають фактичним обставинам справи, так як відповідно до вищенаведеного Постачальнику за Договором відповідно до п. 5.2.3 надано право встановлювати дублюючі вузли обліку газу, а також його встановлення підтверджується діями сторін, щодо визначення об'єму спожитого за ними газу та факту його оплати, згідно вищевказаних документів.

Також скаржник вважає, що в своєму рішенні суд першої інстанції неправильно встановив ту обставину, що Позивачем за первісним позовом виявлено у Відповідача відсутність пломб на відповідних вимірювальних приладах, тому на підставі п. 5.13.2 Правил, перерахунок газу за номінальною потужністю приладів згідно акта від 26.04.12р. було здійснено правомірно, Але випадок - «відсутність пломб на відповідних вимірювальних приладах» не є підставою для перерахунку об'єму протранспортованого газу згідно п. 5.13.2 Правил.

Що стосується зустрічного позову, то апелянт зазначає, що відповідно до рішення суду було зазначено, що вимога в частині визнання акта прийому-передачі газу недійсним, не відповідає належним способам захисту прав, передбачених чинним законодавством, так як даний акт за своєю правовою природою є документом, що підтверджує настання події (підтвердження факту), що має певне юридичне значення та не є нормативно-правовим документом.

Крім цього зазначає, що суд першої інстанції встановив, що не знайшли свого підтвердження зустрічні позовні вимоги, щодо визнання додаткової угоди від 26.04.12р. недійсною. Оскільки додаткова угода укладена з порушенням ст.215 ЦК України, не уповноваженою особою.

Свої твердження стосовно укладення додаткової угоди не уповноваженою особою, апелянт доводить тим, що від імені Відповідача дану угоду було укладено не уповноваженою особою, так як в преамбулі даної угоди уповноваженою особою на складання даної угоди є Бевз О.В., який діє на підставі положення та довіреності, а фактично дану угоду підписав Дзісь Н.В., повноваження на укладення якої у нього не було. Тобто особа, яка вчиняла правочин не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. В свою чергу суд в своєму рішенні вказав, що додаткову угоду було укладено фактично Бевзом О.В., а не Дзісь Н.В..

Крім цього зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що оскаржувана угода не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею.

В судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник Скаржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" підтримує доводи апеляційної скарги з підстав викладених в ній.

Представник позивача (за первісним позовом) Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" заперечує доводи апеляційної з підстав викладених в рішенні місцевого господарського суду та відзиві на апеляційну скаргу. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши докази у справі, вислухавши доводи сторін, Рівненський апеляційний господарський суд встановив:

01 березня 2012 року між ПАТ «Вінницягаз» в особі Козятинського управління газового господарства (постачальник) та ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» (споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №Кл-12-13П (надалі - Договір) (а.с.9-13).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.4.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб.м природного газу з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу, тарифів на постачання природного газу та транспортування розподільчими і магістральними трубопроводами складає 3999.1 грн.

Додатком 1 до Договору його сторони погодили перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання (а.с.14).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, власником вузла комерційного обліку газу є ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів».

На підставі Договору відповідачу за первісним позовом поставлено в 2012 році природний газ в кількості 145508 куб.м, а саме: в квітні -111520 куб.м; в травні - 29993 куб.м та в червні 547 куб.м, що підтверджується актами прийому-передачі за квітень-червень 2012 року (а.с.17-19).

26 квітня 2012 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору постачання природного газу за регульованим тарифом №Кл-12-13П від 01.03.2012р. ( надалі - Додаткова угода), відповідно до умов якої споживач зобов'язався сплачувати заборгованість в сумі 445198,99 грн. згідно із взаємоузгодженим графіком (а.с.16).

Враховуючи часткову оплату відповідачем за первісним позовом за спожитий в квітні-червні 2012 року, що стверджується відповідними банківськими виписками, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у останнього наявна заборгованість в сумі 106199 грн.

21.01.2013р. на адресу ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів» направлялася вимога про стягнення 106199 грн. (а.с.42), однак вона залишилася без виконання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за поставлений природний газ згідно договору поставки, зокрема, за несанкціоновано спожитий у квітні 2012 року природний газ.

За твердженнями представника апелянта ТОВ «Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів», товариством як споживачем не було отримано у квітні 2012 року газ в об'ємі 111520 куб.м., а складений акт прийому-передачі не є доказом такого отримання. Зокрема, на його думку, акт складено не на підставі показників ЗВТ, чого вимагає Договір, а акт підписаний з боку товариства неповноважною особою. Більше того, до уваги слід брати показники дублюючого лічильника, про який йдеться в акті проведення перерахунку обсягів спожитого природного газу згідно рішення комісії ПАТ «Вінницягаз» (а.с.128), котрий зафіксував споживання 35000 куб.м, що оплачені споживачем в повному обсязі.

Судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з доводами апелянта, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджено отримання споживачем від постачальника природного газу протягом квітня-червня 2012 року, про даний факт беззаперечно свідчать вказані вище акти прийому-передачі за відповідний період. Факт отримання газу за травень-червень 2012 року у розмірах, зазначених в актах, не заперечувався представником відповідача за первісним позовом.

Натомість, спір виник навколо акту на постачання газу за квітень 2012 року, який було складено на підставі акту перерахунку у зв'язку із несанкціонованим використанням споживачем газу.

Досліджуючи підставність складеного акту у квітні 2012 року та правомірність здійснення перерахунку обсягів спожитого природного газу, суд першої інстанції враховував слідуюче.

Відповідно до п.3.2 Договору облік газу, що постачається на умовах Договору, здійснюється згідно з Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618.

Відповідно до п.12.10 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання, споживання», затверджених наказом Мінпаливенерго від 27.12.2005р. № 618 (далі - Правила), за будь-яких перевірок у разі виявлення недоліків, що впливають на результати вимірювань об'єму газу (помилки в розрахунках об'єму протранспортованого газу, відсутність чи вихід з ладу вимірювальних перетворювачів параметрів газу і перепаду тиску, витоки газу в імпульсних лініях до перетворювачів тиску газу та перепаду тиску, виявлення факту несанкціонованого втручання в конструкцію чи в роботу вузла обліку, використання конфігурації обчислювача, яка не відповідає документації на комерційний вузол обліку газу та інше), представник сторони, яка здійснює перевірку комерційного вузла обліку газу, разом з відповідальною особою за його технічний стан складає двосторонній акт про виявлені недоліки (форма акта довільна).

За вимогами цього ж пункту Правил, тільки акт, підписаний представником сторін, може бути підставою для проведення перерахунків об'ємів прийнятого - переданого газу. Перерахунки здійснюються в порядку, передбаченому у пункті 5.13 цих Правил або умов договору у випадках виявлення недоліків, які не передбачені цими Правилами.

Пунктом 5.13 Правил визначено, що перерахунки об'єму протранспортованого газу проводяться у випадках (даний перелік є вичерпним): тимчасової відсутності ЗВТ (зняття ЗВТ на періодичну, позачергову, експертну провірку та ремонт); непридатності до застосування (несправності) ЗВТ за результатами перевірки технічного стану комерційного вузла обліку газу; наявності аварійних ситуацій, що зареєстровані у роздрукованих звітах обчислювачів та обчислювачів коректорів (несправність ЗВТ).

Відповідно до п.5.13.2. якщо власником комерційного вузла обліку газу є споживач, перерахунки об'єму протранспортованого газу за період відсутності (несправності) ЗВТ здійснюються обліковою організацією за проектною номінальною потужністю неопломбованого газового обладнання з урахуванням кількості годин роботи газового обладнання споживача.

Системний аналіз положень названих вище Правил свідчить про те, що ПАТ «Вінницягаз» правомірно складено акт проведення перевірки стану обліку газифікованого об'єкту від 18.02.2012р. (а.с.128-129), оскільки ним виявлено відсутність пломб на відповідних вимірювальних приладах, що в подальшому стало цілком правомірною підставою для здійснення перерахунку об'єму газу на підставі п.5.13.2 Правил по номінальний потужності приладів, що і було зроблено актом проведення перерахунку (а.с.127).

Також судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду не погоджується з посиланнями скаржника на дублюючий лічильник, оскільки в силу 5.2.1. Правил використання результатів вимірювань об'єму газу дублювальним вимірювальним комплексом регламентується договором. Натомість, умовами Договору використання дублюючого лічильника не регламентовано та не передбачено, окрім того, жодного доказу на підтвердження встановлення та існування такого лічильника сторонами суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, матеріалами справи та судом першої інстанції підтверджено обґрунтованість заявлених в первісному позові вимог, що стало підставою для їх задоволення в повному обсязі

Що стосується зустрічних позовних вимог в частині визнання акту прийому-передачі природного газу недійсним, то судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду повністю підтримує висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача.

Тобто, за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Тоді як, оскаржуваний акт за своєю правовою природою є документом, що підтверджує настання події (підтвердження факту), що має певне юридичне значення та не є нормативно правовим документом.

Таким чином, судова колегія, вважає, що позовні вимоги в частині визнання акту прийому-передачі та реалізації газу за квітень 2012 року недійсним не відповідає належним способам захисту прав, передбачених чинним господарським законодавством України, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в їх задоволенні.

Крім того, судова колегія погоджується з місцевим господарським судом в тому, що не знайшли свого підтвердження зустрічні позовні вимоги відносно того, що Додаткова угода укладена з порушенням ст.215 ЦК України, оскільки укладена неповноважною особою.

Відповідно до ч.1. ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це. Для уникнення можливих проблем з метою захисту інтересів представника і третьої особи - сторони правочину бажано оформляти заяву письмово. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину.

Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Виконання спірної угоди ТОВ «Калинівський експериментальних завод деревинних матеріалів» шляхом часткового погашення заборгованості, що стверджується матеріалами справи, зокрема, відповідними банківським виписками (а.с.31-41), свідчить про її схвалення, а відтак вона не може бути визнана недійною з цієї підстави.

Водночас, ст. 92 ЦК України визначає презумпцію наявності у керівника повноваження на здійснення дієздатності юридичної особи та передбачає, що орган або особа, яка виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. А як встановлено судом першої інстанції, позивачем також не доведено, що позивачу було відомо про нібито відсутність повноважень у Бевза О.В. на укладення спірної угоди.

На підставі вищевикладеного колегія суддів прийшла до висновку, що доводи Відповідача (за первісним позовом) викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими такими, що не підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі відповідач (за первісним позовом) (скаржник) не навів будь-яких заперечень по суті спору.

Таким чином, місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів" на рішення господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року у справі №902/199/13-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 квітня 2013 року у справі №902/199/13-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №902/199/13-г повернути до господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.