Рішення № 31932455, 17.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2609/13 17.06.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу

Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Національної спілки письменників Украйни (відповідач -1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська

телерадіокомпанія» (відповідач -2)

про визнання недійсним договору та зобов'язання припинити дії

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Домнічева І.О.

Представники:

Від прокуратури Ткаченко Т.М. - посвідчення №015644 від 14.03.2013р.

Від позивача Фрідман О.О. - по дов. №066/02-33 від 06.02.1013р.

Від відповідача -1 Кабалюк М.Б, - по дов. №33/*01-20 від 04.02.3013р.

Від відповідача -2 не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва переданий позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Національної спілки письменників Украйни (відповідач -1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (відповідач -2) про:

визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, укладеного 13.11.2008р. між Національною спілкою письменників Украйни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія», посвідченого 13.11.20098р. приватним нотаріусом Харченко Л.Вю та зареєстрованого в реєстрі за №3117;

зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» припинити користування нежилими приміщеннями площею 214, 40 кв.м., розташованими та 1- поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул.. Банкова, 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2609/13 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.03.2013р. за участю представників сторін.

В судове засідання 27.03.2013р. представники позивача та відповідачів не з»явилися.

Від представника відповідача -2 до суду надійшла телеграма про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що представник відповідача - 1 через складні погодні умови не може прибути в судове засідання 27.03.2013р.

Оскільки представники позивача та відповідачів не з'явилися, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 10.04.2013р.

Ухвалою від 10.04.2013р. розгляд справи було відкладено на 24.04.2013р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача -2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.06.2013р. та призначено колегіальний розгляд справи № 910/2609/13.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 24.04.2013 р. доручено розгляд справи № 910/2609/13 колегіально у складі: Трофименко Т.Ю. (головуюча), Домнічева І.О., Ващенко Т.М.

Ухвалою господарського суду від 25.04.2013р, колегією суддів Трофименко Т.Ю.(головуюча), Домнічева І.О. та Ващенко Т.М. прийнято справу № 910/2609/13 до свого провадження.

03.06.2013р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: нез'явлення в засідання представників сторін.

Оскільки нез'явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання ним вимог суду перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розгляд справи відкласти на 17.06.2013р.

В судовому засіданні представником прокуратури подана заява, відповідно до якої прокуратура просить:

визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, укладений 13.11.2008р. між Національною спілкою письменників Украйни та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія», посвідченого 13.11.20098р. приватним нотаріусом Харченко Л.Вю та зареєстрованого в реєстрі за №3117;

зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» припинити користування нежилими приміщеннями площею 214, 40 кв.м., розташованими та 1- поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул.. Банкова, 2 шляхом виселення.

Дану заяву в судовому засіданні представник позивача підтримав.

Представники прокуратури та позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримали.

Вимоги вмотивовані тим, що 13.11.2008р. між відповідачами укладено договір оренди нежилих приміщень площею 214, 4 кв.ми. за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 року будинок по вул. Орджонікідзе, 2 взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.

За змістом ч. З ст. 17 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (чинному на момент прийняття рішення від 21.01.1986 р. №49) перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Отже, Київською міською радою народних депутатів відповідно до наданих їй повноважень правомірно було включено будинок по вул. Орджонікідзе (Банкова), 2 в м. Києві до Переліку пам'ятників архітектури місцевого значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Оскільки при укладенні оспорюваного договору сторонами не було отримано погодження відповідного органу охорони культурною спадщини, тому договір підлягає визнанню недійсним.

Представником відповідача - 1 в судовому засіданні 24.04.2013р подана заява про визнання позову. Представник відповідача -1 в судовому засіданні 17.06.2013р. позовні вимоги в частині визнання договору недійсним визнав повністю, в іншій частині позовних вимог покладається на розсуд суду.

Від представника відповідача -2 до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач направив запит до Міністерства культури України про надання інформації щодо включення нежилого будинку за адресою:м. Київ, вул.. Банкова, 2 до Державного реєстру нерухомих пам»яток України. перебуває на лікарняному.

Представники прокуратури, позивача та відповідача -1 проти задоволення даного клопотання заперечували.

Розглянувши дане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню у зв'язку з його необґрунтованістю та з урахуванням приписів ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1 1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Крім того, при відмові в задоволенні клопотання судом приймається до уваги та обставина, що за клопотанням представника відповідача -2 розгляд справи уже відкладався, а також те, що суд обмежений строком вирішеннґя спору, що визначений в ст. 69 Господарського процесульного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача -1 Господарський суд міста Києва, суд-

ВСТАНОВИВ:

13.11.2008р. між Національною спілкою письменників Украйни (надалі відповідач -1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (надалі відповідач -2) було укладено договір оренди нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач -1 передав відповідачу -2 в строкове платне користування нежилі приміщення (в літ.А), розташовані на першому поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, загальною площею 214,4 кв.м.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку прокуратури оспорюваний договір суперечить приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 року №1804 будинок по вул. Орджонікідзе, 2 (на даний час Банкова,2) взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.

За змістом ч. З ст. 17 Закону УРСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" (чинному на момент прийняття рішення від 21.01.1986 р. №49) перелік пам'яток місцевого значення затверджуються виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів.

Отже, Київською міською радою народних депутатів відповідно до наданих їй повноважень правомірно було включено будинок по вул. Орджонікідзе (Банкова), 2 в м. Києві до Переліку пам'ятників архітектури місцевого значення.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про охорону культурної спадщини", який набрав чинності 12.07.2000 р., встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що пам'ятка - це об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

При цьому, за змістом Перехідних положень Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону.

Як свідчать матеріали справи, згідно із Законом Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 22.11.1982 року будинок по вул. Орджонікідзе, 2 (на даний час Банкова,2) взято на облік як пам'ятку архітектури місцевого значення.

Тобто, враховуючи вищевикладене, на вказаний вище об'єкт розповсюджується правовий статус та застосовуються обмеження щодо пам'яток місцевого значення, які встановлені Законом України "Про охорону культурної спадщини".

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками, можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст.ст. З, 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.

У місті Києві таким спеціально уповноваженим органом, який здійснює державне управління у сфері охорони культурної спадщини місцевого значення є Головне управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на яке відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» покладено повноваження щодо надання погодження відчуження або передачі пам'яток місцевого значення їхніми власниками чи уповноваженими ними органами іншим особам у володіння, користування або управління.

Об'єкти культурної спадщини, що є пам'ятками (за винятком пам'яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (Головного управління охорони культурної спадщини).

Особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам'яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам'ятку у володіння, користування чи управління іншій особі без погодження відповідного органу охорони культурної спадщини (Головного управління охорони культурної спадщини).

В судовому засіданні та поясненнях на позов позивач (Головное управління охорони культурної спадщини) зазначає, що у вказаного органу відсутня інформація щодо погодження договору оренди нерухомого майна від 13.11.2008р.

Відповідачем доказів погодження укладання спірного договору органом культурної спадщини в порядку норм ст.18 Закону України "Про охорону культурної спадщини" cуду не надано.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що оспорюваний договір укладено сторонами всупереч вимогам Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Згідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки договір від 13.11.2008р. про оренду нерухомого майна (в літ.А), що розташоване на першому поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Банкова, 2, загальною площею 214,4 кв.м. суперечить приписам Закону України «Про охорону культурної спадщини», а тому підлягає визнанню недійсним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Статтею 236 ЦК України встановлено, що недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення, але якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх в майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського Кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Матеріалами справи підтверджується, що договірні відносини між відповідачами по договору від 13.11.2008р. про оренду нерухомого майна продовжують існувати, що унеможливлює проведення між сторонами реституції, так як використання майна неможливо повернути, тому такий договір визнається судом недійсним і припиняється на майбутнє.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач належних доказів правомірності користування спірним приміщенням, крім оспорюваного договору оренди, суду не надав.

Зважаючи на вищевказане, вимоги прокуратури зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» припинити користування нежилими приміщеннями площею 214, 40 кв.м., розташованими та 1- поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул.. Банкова, 2 шляхом виселення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а згідно ч. 5 наведеної статті якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Заступник прокурора міста Києва посилається на те, що про існування спірних правовідносин йому стало відомо під час проведення перевірки законності використання спірного майна у 2013 році

Отже, враховуючи, що заступник прокурора міста Києва не був учасником спірних правовідносин, а доказів обізнаності його з наявністю порушень законодавства України щодо приватизації спірного майна матеріали справи не містять, то наведені обставини визнаються судом поважною причиною пропуску строку позовної давності, що зумовлює висновок про наявність підстав для захисту порушеного права.

Судовий збір по справі, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідачів в доход державного бюджету України.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір оренди нерухомого майна від 13.11.2009р., укладений між до Національною спілкою письменників Украйни (01024, м. Київ, вул.. Банкова. 2, код 00016018) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (95038, м. Сімферополь, вул.. Радіо, 4, код 22322589).

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (95038, м. Сімферополь, вул.. Радіо, 4, код 22322589) припинити користування нежилими приміщеннями площею 214, 40 кв.м., розташованими та 1- поверсі нежилого будинку (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул.. Банкова, 2 шляхом виселення.

Стягнути з Національної спілки письменників Украйни (01024, м. Київ, вул.. Банкова. 2, код 00016018) з в доход державного бюджету України 1147 грн. судового збору на спеціальний рахунок, що передбачений для зарахування судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморська телерадіокомпанія» (95038, м. Сімферополь, вул.. Радіо, 4, код 22322589) з в доход державного бюджету України 1147 грн. судового збору на спеціальний рахунок, що передбачений для зарахування судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.06.2012р.

Колегія суддів Трофименко Т.Ю. (головуюча)

Ващенко Т.М.

Домнічева І.О.