Рішення № 31931743, 12.06.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/1684/13- ц

2/569/336/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі - Музичук Н.Ю.

при секретарі - Швець А.Л.

за участю представника позивача - ОСОБА_2

позивача - ОСОБА_3

представників відповідача - Дзеніка А.М., Масюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» про поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,

встановив:

30 Січня 2013 року в суд надійшла і в ході розгляду справи уточнена позовна заява ОСОБА_3 до Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» про поновлення на роботу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 січня 2013 року по день винесення рішення про поновлення на роботу, стягнення моральної шкоди на суму 10 000 грн.

За змістом позову зазначено, що позивач тривалий час безперервно перебувала в трудових стосунках із відповідачем, згідно рішення Рівненського міського суду від 10 жовтня 2012 року поновлена на роботу на посаду бухгалтера наказом №96 від 22.10.2012 року. 31 Жовтня 2012 року директор відповідача без попередження, в порушення ч.3 ст. 32 КЗпП України, змінив істотні умови праці та вимагав поставити підпис про ознайомлення із новою інструкцією, на що вона відмовилась, а наказом №100 від 29.10.2012 року «Про скорочення штату працівників» вона була попереджена про наступне звільнення із 31 грудня 2012 року, в зв'язку із скороченням чисельності працівників. Наказом №142 від 31.12.2012 року вона була звільнена з роботи з посади бухгалтера із 31.12.2012 року, згідно ч.1 п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників. Звільнення вважає незаконним з наступних причин: Відповідач не надав доказів того, що в товаристві відбулися зміни в організації виробництва і праці, не був затверджений новий штатний розпис, тим же наказом №100 відповідач визначає скорочувані посади та працівників, які підлягають звільненню; при звільненні, в порушення п.3 ст.42 КЗпП України відповідач не врахував її переважне право залишення на роботі; в порушення вимог ч.3 ст. 252 КЗпП України, ч.3 ст.41 Закону України «Про професійні спілки, їх гарантії та права діяльності», при звільненні відповідач не отримав попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та вищого виборного органу цієї профспілки. У зв'язку із повторним незаконним звільненням та після звільнення вона перебуває у стресовому стані, оскільки після 35 років бездоганної роботи її звільнили в перед пенсійному віці, директором необґрунтовано і безпідставно занижено її ділову репутацію в очах працівників товариства, підірвано її віру в справедливість, завдано душевного болю і страждань, що у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінює на 10 000 грн.

Згідно заперечень відповідача на позовну заяву ОСОБА_3, позовні вимоги вважаються безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав: звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату працівників є правомірним, оскільки скорочення штату працівників товаристві дійсно мало місце, при цьому дотримані всі вимоги законодавства, задокументовані всі дії, а позивач в порядку ст. 49-2 КЗпП України не пізніше ніж за два місяці 31.10.2012 року була персонально попереджена про наступне звільнення, про що є її підпис в наказі №100 від 29.10.2012 року; при вирішенні питання звільнення було враховано в порядку ст. 42 КЗпП України переважне право залишення на роботі для працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, зокрема враховані складені щодо ОСОБА_3 4 акти про порушення трудової дисципліни /відмову її підпису в документах від 22.10, 22.10, 25.10, 29.10 2012 року/, які свідчать про відсутність в неї бажання працювати; позивачем не надано доказів перебування її в членах первинної профспілкової організації та членах профспілкового комітету, оскільки протоколом №5 від 24.09.2012 року було обрано новий профспілковий комітет, до якого позивачку не було обрано, а зборами первинної профспілкової організації від 01.11.2013 року /протокол №3/ позивачку виключено із членів первинної профспілкової організації ТОВ «УММ», від ознайомлення з таким протоколом вона відмовилась. Вимоги в частині моральної шкоди не доведені, а її розмір не обґрунтований.

Позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги в судовому засіданні. По суті позову додатково пояснили, що відповідач не довів необхідності скорочення чисельності працівників підприємства, яке не відноситься до переліку сезонних робіт, на що повинен був підготувати техніко-економічне обґрунтування на скорочення чисельності працівників та обов'язково погодити його із профспілковим комітетом у відповідності до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Твердження відповідача про тяжкий майновий стан підприємства спростовується щомісячними наказами на преміювання всіх працівників в розмірі 100% тарифних ставок і окладів. Твердження відповідача про порушення позивачкою трудової дисципліни спростовані показаннями численних свідків, які підтвердили що позивачка сиділа в сторожці, а підготовлені щодо неї акти та доповідну пропонував підписати директор, чим підтверджується упереджене ставлення до неї і навмисне створення несприятливих умов праці. В порушення ст.ст. 43,532 КЗпП України відповідач не отримав згоди профспілкових органів на звільнення позивачки. Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, поновивши позивачку на роботу, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу із 01.01.2013 року по 12.06.2013 року в сумі 5 148,07 грн., згідно доданого розрахунку, стягнути моральну шкоду в зазначеному позовом розмірі, судові витрати покласти на відповідача.

Представники відповідача заперечують позовні вимоги і доводи сторони позивача, повністю підтримали надані заперечення. Додатково пояснили, що роботодавцем об'єктивно при скороченні штату і чисельності бухгалтерів враховані переваги іншого працівника, оскільки ОСОБА_3 не хотіла і не могла виконувати обов'язки, а щодо згоди на звільнення, така була надана профспілковою організацією ТОВ «УММ» в складі 12 чоловік, яка не зареєстрована обкомом профспілки працівників галузі будівництва та будівельних матеріалів, проте в січні 2013 року на підстав рішення Головного управління юстиції про її реєстрацію внесена до Єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій, керівником якої є ОСОБА_6, у вигляді виключення ОСОБА_3 із членів профспілкової організації 01.11.2012 року. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважають безпідставними, не доведеними, завищеними в розмірі. З огляду на викладене, позовні вимоги вважає безпідставними, просить відмовити в їх задоволенні.

Оцінюючи пояснення позивача і представників сторін, дослідженні надані в справі докази, в тому числі покази свідків, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Встановлено на підставі досліджених в справі доказів, зокрема наказів і трудової книжки позивача, що ОСОБА_3 із 26.12.1978 року перебуває в трудових відносинах із відповідачем, працювала на посаді бухгалтера Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації». 12.12.2011 Року позивачка була звільнена із посади, у зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України /запис №7/, 22.12.2012 року поновлена на попередню роботу бухгалтером на підставі наказу № 96 від 22.10.2012 року на виконання рішення Рівненського міського суду від 10.10.2012 року /запис №10/, 31.12.2012 року позивач повторно звільнена з роботи, у зв'язку із скороченням штату працівників, п.1 ст.40 КЗпП України, відповідно наказу №142 від 31.12.2012 року /запис №11/.

Відповідно Наказу №100 від 29.10.2012 року „Про скорочення штату працівників", у зв'язку із сезонною роботою, відсутністю обсягів будівельно-монтажних робіт від замовників оренди малої механізації та автотранспорту, кризою в Україні, тяжким фінансовим станом, необхідністю проведення заходів по оздоровленню фінансового стану, раціоналізацією штатної структури посад і кількості працівників підприємства, затверджений із 31.01.2013 року новий штатний розпис, скорочена чисельність працівників на 3 одиниці, попереджені про наступне звільнення працівники ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, тобто попередньо звільнені та поновлені судовим рішенням працівники товариства. Підстави прийняття такого наказу за змістом наказу не передбачені.

Будучи попередженою під розписку з написом «не згідна» в наказі 31 жовтня 2012 року про наступне скорочення, відповідно наказу №100 від 26.08.2009 року, позивач звільнена з роботи із 31 грудня 2012 року за ст. 40 п.1 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату, підстави наказу не зазначені, а позивач ознайомлена із наказом під розписку із висловленою незгодою .

Звільнення позивача з ініціативи власника за доводами відповідача проведене без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації підприємства згідно до ч.1 ст. 43-1 КЗпП України як такого, що виключена і не являється членом первинної профспілкової організації товариства.

Не погоджуючись із вищенаведеним звільненням, ОСОБА_3 в порядку та строки встановлені ст.ст. 232,233 КЗпП України 30 січня 2013 року звернулася в суд із даним позовом.

Відповідно положень ч.3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» №1045-ХІУ від 15.09.1999 року з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причини економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв'язку із ліквідацією, реорганізацією чи зміною власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категоріях працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Дослідженням наказу №100 від 29.10.2012 року вбачається відсутність будь яких погоджень, повідомлень, консультацій із профспілковою організацією з приводу намічуваних звільнень працівників за скороченням штату з причин економічного характеру, вимоги вищенаведеної норми закону відповідачем ігноровані, відповідних доказів не надано. Крім того, економічна необхідність проведення передбаченого наказом №100 скорочення спростовується тим, що нормативними актами не передбачено віднесення будівельної галузі до сезонних робіт, також дослідженими судом та підтвердженими представниками відповідача наказами №103 від 05.11.1012 року та №122 від 05.12.2012 року «Про преміювання працівників ТзОВ УММ за жовтень-листопад 2012 року», якими за виробничі результати роботи передбачена 100% премія всім працівникам товариства.

У відповідності до положень п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

У відповідності до положень ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених п.п.1,2-5,7 статті 40 цього Кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу /профспілкового представника/ первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У відповідності до положень ст. 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах кваліфікації і продуктивності праці перевага в залишенні на роботі надається працівникам з урахуванням дев'яти пунктів сімейного, майнового стану працівника, які навчаються без відриву від виробництва, учасникам бойових дій та ін.

Судом безпосередньо досліджені докази щодо підстав та порядку звільнення позивачки ОСОБА_3

Із наданих та досліджених судом протоколів загальних зборів первинної профспілкової організації ТзОВ «УММ» №1 від 26.06.2012 року, №2 від 24.09.2012 року, №3 від 01.11.2012 року видно, що такою організацією вирішувалось на подання суду 24.09.2012 року питання про надання згоди на звільнення ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_10, також повісткою дня кожного протоколу значиться питання виключення вказаних осіб із членів профспілки, та зафіксовано вирішення питання про їх виключення протоколами 24 вересня та від 01 листопада 2012 року, що вказує, на перебування позивачки членом профспілкової організації вказаного товариства. Дослідженням вказаних протоколів в частині виключення її із членів профспілкової організації оцінюється судом критично за відсутністю вказаних причин, підстав, згоди самої ОСОБА_3 на таке виключення її із членів профспілки. Із пояснень представника відповідача слідує, що первинна профспілкова організація в такому складі та з виборним органом, як це значиться протоколом від 01.11.2012 року, дійсно зареєстрована в ТОВ «УММ» в січні 2013 року.

Згідно досліджених судом показів допитаного в якості свідка ОСОБА_11, голови обласної організації профспілки промисловості будівництва та промбудматеріалів Рівненського ОК Профспілок, вбачається, що позивачка ОСОБА_3 по даний час перебуває на обліку в первинній профспілковій організації ТзОВ «УММ», систематично по даний час сплачує профспілкові внески, із 2000 року вона обрана та переобиралася скарбником такої профспілкової організації, що на підставі Статуту визначена виборною профспілковою посадою, на що наявні протоколи, без зауважень справлялась із обов'язками. Під час розгляду першої цивільної справи про поновлення на роботу позивача ОСОБА_3 в жовтні 2012 році ОК профспілки отримував від суду запит про надання згоди на звільнення ОСОБА_3, на що обкомом питання розглянуте і відмовлено в наданні такої згоди із обґрунтуванням. На час повторного звільнення із листопада 2012 року по теперішній час до виборного органу обкому профспілки подання про дачу згоди на повторне звільнення ОСОБА_3 за скороченням штату, в порушення ст. 34 Закону України №1045-ХІУ від 15.09.1999 року, не надходило і не розглядалось. Рішенням обкому профспілки в січні 2013 року продовжено членство ОСОБА_3 в первинній профспілковій організації ТзОВ «УММ», де на обліку рахується 7 членів організації, на період судового розгляду справи.

На підставі оцінки вищенаведених доказів та показів свідка ОСОБА_11 суд приходить до висновку, що звільнення позивачки ОСОБА_3 за наказом №142 від 31.12.2012 року проведене в порушення положень ст. 43 КЗпП України, без попередньої згоди виборного органу /профспілкового представника/ первинної профспілкової організації, членом якої вона є, на звільнення за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, в спосіб імітації подвійного виключення її із членів первинної профспілкової організації.

Згідно ч.ч.2,3 ст.252КЗпП України, звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації /в тому числі структурних підрозділів/, його керівників, профспілкового представника /там де не обирається виборний орган професійної спілки/, крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки /об'єднання професійних спілок/. Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

Відповідні гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів передбачені ч.ч. 3,4 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» №1045-ХІУ від 15.09.1999 року.

Таким чином, членство позивачки в виборному профспілковому органі ППО ТзОВ «УММ» підтверджується дослідженими в справі доказами та витікає із рішення Рівненського міського суду від 10.10.2012 року в справі №1715/407/12 за позовом ОСОБА_3 до ТзОВ «УММ» про поновлення на роботу, що відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України не потребує додаткового доказування, відповідно обумовлює право на її звільнення, згідно ст.252 КЗпП України, за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вона є, а також вищого виборного органу цієї профспілки /об'єднання професійних спілок/, та не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад.

Доводи представників відповідача про врахування при звільненні позивачки переважного права на залишення на роботі іншого працівника із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, відповідно ст. 42 КЗпП України, спростовується дослідженими в судовому засіданні показаннями допитаних в якості свідків членів трудового колективу ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, із показів яких вбачається, що ОСОБА_3 після поновлення її на роботу 22.10.2012 року фактично не була допущена до виконання трудових обов'язків, що унеможливлює фактично врахування її кваліфікації та продуктивності праці за означений відповідачем період. Покликання на складені акти про відмову від підпису нею тих чи інших документів оцінюються критично, оскільки такі не є доказом дисциплінарного проступку. Так, відповідачем не надано доказів об'єктивної необхідності підписання позивачем Правил внутрішнього трудового розпорядку товариства за 2006 рік, договору про повну матеріальну відповідальність та ін., як незаконно звільненим та поновленим на підставі судового рішення працівником.

Відповідно керівних роз'яснень п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «про практику розгляду судами трудових спорів», передбачено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п.1 ст.40 КЗпП України, суди повинні з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо зміни організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу в тому ж підприємстві, чи не користувався вивільнений працівник переважним правом на залишення на роботі, та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Оцінкою досліджених доказів судом встановлено, що відповідачем не надано доказів об'єктивної необхідності скорочення чисельності або штату працівників та дотримання вимог чинного законодавства, які регулюють порядок скорочення чисельності або штату працівників, а також порядку вивільнення працівника ОСОБА_3 у цьому зв'язку, при винесенні наказів № 100 від 29.10.2012 року та №142 від 31.12.2012 року.

Так, переконливих доказів дослідження передбаченого ст. 42 КЗпП України переважного права на залишення позивача на роботі не встановлено, позивачка звільнена повторно після поновлення її на роботу на підставі рішення суду в порушення вимог ст.ст. 43,252 КЗпП України. Таким чином суд приходить до висновку, що звільнення позивача за ст. 40 п.1 КЗпП України згідно наказу №142 від 31.12.2012 року проведено відповідачем незаконно, по надуманих власником або уповноваженим ним органом підставах.

Враховуючи наведені обставини суд прийшов до висновку, що звільнення проведено з порушенням встановленого трудовим законодавством порядку та з порушенням прав позивача.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення працівника без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір, який при винесенні рішення одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У відповідності до абзацу 3 п.2 розділу ІІ Постанови КМ України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Таким чином, з урахуванням середньоденного заробітку позивача за листопад - грудень 2012 року, відповідно довідки відповідача, та вимушеного прогулу позивача з 01 січня 2013 року по 12 червня 2013 року включно, розрахунок середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу, що підлягає видачі на руки за мінусом обов'язкових відрахувань, складає в загальній сумі 4232.80 грн.

Відповідно до положень ст.237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди власником чи уповноваженим ним органом працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Оцінюючи доводи та докази позивача в частині стягнення відшкодування моральної шкоди, суд прийшов до висновку про доведеність неправомірних дій відповідача у вигляді незаконного повторного звільнення, порушення трудових прав і законних інтересів позивачки, з урахуванням відповідних зазначених позовною заявою негативних наслідків вказаних протиправних дій у вигляді моральних і душевних страждань, нервових потрясінь, що вимагало додаткових зусиль позивачки для організації свого життя.

Оцінюючи надані докази і встановлені обставини, суд вважає розумним співрозмірним заподіяним стражданням і достатнім для поновлення попереднього стану стягнення відшкодування моральної шкоди, завданої моральними стражданнями через незаконні дії відповідача, в розмірі 500 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають до часткового задоволення.

Судові витрати в справі по трудовому спору на підставі ч.ч.1-3 ст.88 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, на підставі п.1ч.1ст.40, ст.ст. 42,43,252, 232, 233,235 КЗпП України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» №1045-ХІУ від 15.09.1999 року, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,79,88,208,209,212-215,218,223,292,294,367 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на роботу на посаду бухгалтера Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» із 31 грудня 2012 року.

Стягнути із Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації», код за ЄДРПОУ 01274053, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01 січня 2013 року по 12 червня 2013 року, що підлягає видачі на руки за мінусом обов'язкових відрахувань, в розмірі 4232.80 грн.

Стягнути із Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації», код за ЄДРПОУ 01274053, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, кошти в сумі 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботу ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, допустити до негайного виконання.

Стягнути із Товариства із обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації», код за ЄДРПОУ 01274053, судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп. на рахунок 31217206700002 в УДК в м. Рівне, Код ЄДРПОУ 26406128, МФО 833017, код класифікації доходів бюджету 22030001, код отримувача /код з ЄДРПОУ/ 38012714.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук