Ухвала суду № 31930983, 20.06.2013, Роздільнянський районний суд Одеської області

Справа № 511/1632/13-ц

Номер провадження: 4-с/511/4/13

Роздільнянський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2013 р. Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Іванової О.В.

при секретарі Томчук Є.П.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Роздільна цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 до суб'єкта оскарження Відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції Одеської області - на рішення і дії державного виконавця відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції, за участю суб`єктів оскаржувальних дій - держвиконавця ОСОБА_2

В с т а н о в и в:

12.06.2013 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1, у якій заявник просить визнати рішення і дії державної виконавчої служби Роздільнянського МУЮ неправомірними та скасувати постанову держвиконавця про накладення арешту від 30.05.2013р.

Згідно скарги скаржник просить постановити судове рішення, яким визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу Дімової Х.І. та скасувати постанову про накладення арешту від 30.05.3013 року, якою накладено арешт по виконавчому провадженню № ВП 34546034.

В обгрунтування скарги зазначає, що він не відмовляється виконувати рішення суду та згодний добровільно сплачувати аліменти, але в порушення ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» він не отримував постанови держвиконавця про відкриття виконавчого провадження та пропозицій щодо добровільного сплачення аліментів.

В судове засідання заявник не з`явився, про час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надав на адресу суду заяву про підтримання скарги, просив скаргу розглянути без його участі.

Заінтересована особа - субєкт оскаржувальних дій держвиконавець ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, про час та місце розгляду справи сповіщена належним чином, надала суду лист, згідно якого просила в задоволенні скарги відмовити та просили розглянути скаргу без її участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки до судового засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі докази у їх сукупності, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав з огляду на наступне.

Судом встановлено, що на виконання заочного рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.07.2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів було видано 12.09.2012 року дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі ? частини усіх видів заробітків, який за заявою стягувача було направлено до Відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції Одеської області для виконання.

З дослідженої в судовому засіданні копії виконавчого провадження, номер за ЄДРВП: 34546034 вбачається:

26.09.2012 року заява стягувача ОСОБА_3 і дублікат виконавчого листа надійшли на виконання до відділу ДВС Роздільнянського МУЮ.

Постановою державного виконавця Дімової Х.І. від 26.09.2012р. було відкрито виконавче провадження ВП № 34546034 по виконавчому листу, виданому 14.07.2012р..

Згідно супровідного листа вказана постанова 26.09.2012р. надіслана боржнику простою кореспонденцією.

05.10.2012р. держвиконавцем зроблені запити до всіх відповідних органів з метою зясування належності боржнику будь-якого майна.

Простим листом від 30.11.2012 року ОСОБА_1 викликався до відділу ДВС на 27.11.2012 року для вирішення питання щодо подальшої сплати аліментів.

Постановою державного виконавця Дімової Х.І. від 30.05.2013р. по виконавчому листу, виданому 14.07.2012 року було накладено арешт на два автомобіля: ГАЗ-3307, реєстраційний номер НОМЕР_1 та ГАЗ-2705, реєстраційний номер ВН 2601СК та оголошено заборону на його відчуження.

Тогож дня держвиконавцем винесена постанова про розшук майна боржника.

Вказані постанови надіслана боржнику 30.05.2013 року простою кореспонденцією.

Крім того, судом досліджена Постанова начальника відділу ДВС Роздільнянського МРУЮ ОСОБА_4 від 19.06.2013 року про результати перевірки виконавчого провадження, згідно якої зобовязано держвиконавця здійснити перерахунок заборгованості боржника ОСОБА_1 по аліментам.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції Закону станом на 30.05.2013 року з наступними змінами (надалі Закон)), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Державний виконавець як працівник органу державної виконавчої служби за ст. 7 Закону України «Про виконавчу службу», зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати у своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України, а з огляду на ст. 7 Закону - використовувати надані йому права у точній відповідності до закону.

В силу ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на примусове виконання рішення, у спосіб і в порядку, що визначені виконавчим документом.

Відповідно до положень ст. 25 Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Зазначені вимоги також врегульовані ч.3 ст. 19 Закону, згідно якої у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Крім того, п. 3.6.3. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 з останніми змінами від 02.04.2012 року встановлено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження.

Відповідно до п.1 ст. 27. Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Пунктом 4.1.1. Інструкції передбачено, що державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що перед тим, як розпочати примусове виконання рішення, державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови.

Законом не встановлено вичерпний і обовязковий для державного виконавця перелік заходів по виявленню майна боржника в ході виконавчого провадження, в даному випадку саме державний виконавець в силу свого процесуального становища, як учасник виконавчого провадження визначає всі можливі заходи по встановленню майнового стану боржника.

В звязку з цим державний виконавець мав здійснити усі необхідні запити щодо зясування наявності у боржника коштів, достатніх для виконання рішення суду, а у разі відсутності таких щодо зясування наявності у боржника іншого рухомого і нерухомого майна, що відповідає вимогам ст. 52 Закону: звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Крім того, суд вважає, що дії держвиконавця не узгоджуються з будь-якими вимогами Закону та повинні бути визнані судом неправомірними, а відповідні постанови підлягають скасуванню та приведенню у відповідність, оскільки як встановлено в судовому засіданні на виконання до відділу ДВС надійшов дублікат виконавчого листа, виданий 12.09.2012 року, а всі постанови по ВП № 34546034 проводилися по виконавчому листу, виданому 14.07.2012р., крім того листом від 30.11.2012 року боржник визивався до відділу на 27.11.2012 року.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, не отримавши відповідей, щодо наявності чи відсутності у боржника достатніх коштів для виконання рішення суду, не пересвідчитись чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, без будь-яких підтверджень про отримання боржником викликів до ДВС з метою добровільної сплати заборгованості, не маючи в наявності заяви стягувача про накладення арешту на майно боржника, державний виконавець вчиняє зазначені дії, що суперечать вимогам закону.

Статтею 385 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод… Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

З оригіналу матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем Дімовою Х.І.. винесено ряд процесуальних документів, які підлягають оскарженню в десятиденний строк з часу їх одержання.

Положеннями ч.1 ст. 31 Закону передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією …

Наявність в матеріалах виконавчого провадження копій супровідних листів до відповідних процесуальних документів, не може свідчити та підтверджувати з достовірністю відправлення сторонам виконавчого провадження необхідних документів.

Згідно п.2.10. Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року N 2274/5, вихідна кореспонденція відправляється через діловода не пізніше наступного робочого дня після підписання (затвердження) документа (супровідного листа). Для реєстрації таких документів у Відділі ведеться Журнал реєстрації вихідної кореспонденції.

Субєкт оскаржуваних дій не скористався своїм правом та будь-яких доказів на спростування доводів викладених в скарзі не надав.

Таким чином, дії державного виконавця щодо не своєчасного отримання боржником ОСОБА_1 усіх процесуальних документів виконавчого провадження, які зобов'язаний він був довести до відома сторін є неправомірними, оскільки не доведено належними та допустими доказами, що усі процесуальні документи по виконавчому провадженню були своєчасно надіслані на адресу боржника для ознайомлення, не встановлено таких і в судовому засіданні під час розгляду скарги.

Вищевикладене дає суду підстави вважати, що боржником скарга подана без пропущення десятиденного строку, оскільки відсутні дані про отримання боржником оскаржувальної постанови держвиконавця про накладення арешту від 30.05.2013р., а зі скаргою до суду він звернувся 12.06.2013р.

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінює докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України.

Відповідно до ст.60 ч.1, ч. 4 ЦПК України, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст.61 ЦПК України. Доказування не повинно ґрунтуватися на припущеннях. Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановляються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

На підставі викладено, з урахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає скаргу ОСОБА_1 обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Крім того, судом звертається увага про необхідність виправлення виконавчого провадження та приведення його до порядку у відповідності до вимог Закону та з урахуванням ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 57, 60, 61, 212, 293, 294, 383-389 ЦПК України, ст.ст. 1, 7, 11, 13, 19, 20, 25, 27, 31, Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999 року зі змінами, ст. 7 Закону Укркаїни «Про виконавчу службу», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року № 74/5 з останніми змінами від 02.04.2012 року, Порядком роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року N 2274/5 зі змінами, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 ОСОБА_1 до суб'єкта оскарження Відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції Одеської області - на рішення і дії державного виконавця відділу ДВС Роздільнянського міськрайонного управління юстиції, за участю суб`єктів оскаржувальних дій - держвиконавця ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Роздільнянського міськрайонного управління юстиції Одеської області ОСОБА_2 неправомірними щодо винесення постанови про накладення арешту від 30.05.3013 року, ВП № 34546034.

Зобов'язати начальника ВДВС Роздільнянського МРУЮ ОСОБА_4, державного виконавця Дімову Х.І. скасувати вказану постанову.

Про виконання ухвали субєкту оскаржувальних дії повідомити суд та заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали апеляційної скарги, а особами, які не були присутні в судовому засіданні при оголошенні рішення протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_5