Ухвала суду № 31930676, 04.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-7592/12/0170/25

04.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 05.10.12 у справі № 2а-7592/12/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" (просп. Перемоги 211-А, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна 22а, м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 року, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс" до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення винесене Державною податковою інспекцією у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби № 0002891503 від 25.09.2012 року.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 04.06.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 29.05.12 по 31.05.2012 року ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Автосервіс» з питань неподання податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) та визначення показників декларацій з плати за землю (земельний податок) за період з 01.06.2009 року по 31.12.2011 року, за результатами якої був складений акт № 145/15-3/32695162 від 06.06.2012 року (а.с. 8-12).

В ході цієї перевірки встановлено з листа прокуратури м. Алушта від 20.02.2012 року, що рішенням Ізобільненської сільської Ради від 23.05.2008 року № 38/71 передано в оренду ТОВ «Автосервіс» земельну ділянку площею 0,8711 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, 123-а, для розміщення автоцентру. Також, у листі прокуратури м. Алушти відображено, що земельна ділянка для розміщення автоцентру ТОВ «Автоцентр» використовується. Таким чином, ТОВ «Автосервіс» є землекористувачем даної земельної ділянки.

Відповідач зазначив, що ТОВ «Автосервіс» не надані до ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС податкові декларації плати за землю (земельний податок) на 2009 рік та 2010 рік, а у податковій декларації з плати за землю на 2011 рік нараховано земельного податку за земельну ділянку площею 0,2233 га, без урахування використаної прибудинкової території.

Згідно листа відділу Держкомзему від 01.03.2012 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,8711 га складає: у 2009 році - 6159025,44 гривень; у 2010 році - 6522448,36 гривень; у 2011 році - 6522448,36 гривень, отже податкові зобов'язання позивача, виходячи з 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки складають з 01.06.2009 року по 31.12.2009 рік - 35927,65 гривень; за 2010 рік - 65224,48 гривень; за 2011 рік - 65224,48 гривень.

На підставі встановлених під час перевірки обставин, податкова інспекція у м. Алушті дійшла висновку про порушення ТОВ «Автосервіс»:

- п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України щодо неподання податкових декларацій з плати за землю за період з 01.06.2009 року по 31.12.2010 року, у зв'язку з чим не нарахована згідно п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 ПКУ, сума податкових зобов'язань з земельного податку за 2009-2010 роки;

- п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при визначенні показників податкової декларації з плати за землю на 2011 рік.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у м. Алушті було винесене податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25 червня 2012 року, яким ТОВ «Автосервіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб в загальній сумі 187408,19 гривень, з яких 149654,55 гривень - основний платіж та 37753,64 гривень - штрафні санкції (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Автосервіс» є власником будівель та споруд станції техобслуговування АР Крим, розташованих в м. Алушта, вул. Леніна, буд. 123-а, на підставі рішення Господарського суду АР Крим від 091.10.2006 року; наказу Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року; ухвали Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року та рішення Господарського суду АР Крим від 20.11.2008 року. Дата прийняття рішення про реєстрацію права власності - 04.02.2009 року (а.с. 61).

Згідно Наказу Господарського суду АР Крим від 14.11.2006 року, загальна площа вказаних будівель та споруд становить 2233,3 кв. метрів.

Рішенням 38-ї сесії 5-го скликання Ізобільненської сільської Ради № 38/71 від 23.05.2008 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Автосервіс» для розміщення автоцентру, розташованої в м. Алушта, с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, 123-а та земельна ділянка площею 0,8711 га для розміщення автоцентру передана ТОВ «Автосервіс» в оренду строком на 10 років (а.с. 73).

Договір оренди вказаної земельної ділянки між ТОВ «Автосервіс» та Ізобільненською сільською Радою, на підставі рішення № 38/71 від 23.05.2008 року до цього часу не укладений (а.с. 68).

Проведеною відповідачем перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Автосервіс» вимог п. 286.2 ст. 286 ПКУ щодо неподання податкових декларацій з плати за землю за період з 01.06.2009 року по 31.12.2010 року та не нарахування згідно п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 ПКУ сум податкових зобов'язань з земельного податку за 2009-2010 роки.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші - нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатись згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень - рішень.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 59 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавались законом як правопорушення.

Податковий Кодекс України, порушення позивачем норм якого в 2009 та 2010 роках внаслідок неподання податкових декларацій з плати за землю було встановлено відповідачем, - набув чинності 01 січня 2011 року, а тому позивач не повинен був та не міг дотримуватись врегульованих ним норм податкового законодавства до набрання цим Кодексом чинності.

До 01 січня 2011 року розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку було врегульовано Законом України «Про плату за землю».

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» було передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю», підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Договір оренди земельної ділянки площею 0,8711 га за адресою: с. Нижня Кутузовка, вул. Леніна, 123-а ТОВ «Автосервіс», на підставі рішення Ізобільненської сільської Ради № 38/71 від 23.05.2008 року не укладався, державну реєстрацію не проходив, а отже у позивача не виникло права користування зазначеною ділянкою.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 13.04.2011 року ТОВ «Автосервіс» було подано до ДПІ у м. Алушті податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) на 2011 рік, якою самостійно визначено до сплати земельний податок на суму 16772,06 гривень виходячи з розміру земельної ділянки, - 0,2233 га, яка фактично знаходиться під будівлями та спорудами автоцентру, що перебуває у власності позивача (а.с. 16-21).

Відповідач, здійснюючи перевірку позивача зазначив, що позивачем у податковій декларації на 2011 рік нараховано земельного податку без урахування використаної прибудинковою території, чим порушено п. 274.1 ст. 274 та п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України та занижено зобов'язання на 48502,42 гривень.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Часттиною 1 ст. 120 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

04.02.2009 року було прийняте рішення про державну реєстрацію права власності позивача на будівлі і споруди станції техобслуговування, розташовані в м. Алушта, вул. Леніна, буд. 123-а загальною площею 2233,3 кв. метрів, а отже фактично в користування позивача перейшла також і земельна ділянка цієї ж площі, на якій ці будівлі та споруди розташовані, а отже й обов'язок відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України сплачувати податок за користування вказаною земельною ділянкою.

Поняття прибудинкової території наведено в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету з питань житлово - комунального господарства № 76 від 17.05.2005 року, яким визначено, що це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Земельного кодексу України (в редакції на час спірних правовідносин), розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Згідно ст. 1 Закону України «Про землеустрій», межування земель визначається як комплекс робіт зі встановленням або відновленням в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок власників і землекористувачів із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка, тобто розмежування земель вимагає спеціальних знань, а також повноважень по проведенню зазначеного комплексу робіт.

Статтями 25, 26 Закону України «Про землеустрій» визначено, що проекти землеустрою по впорядкуванню існуючих землеволодінь і землекористувань є видом документації по землеустрою; розробниками цієї документації є юридичні і фізичні особи, які одержали ліцензії на проведення робіт по землеустрою.

Таким чином, для встановлення меж земельної ділянки, в тому числі прибудинкової території встановлений особливий порядок, визначені спеціальні суб'єкти, що мають право на виконання даного виду робіт.

В обґрунтування прийнятого рішення ДПІ у м. Алушті посилається на те, що позивач в 2011 році сплачував земельний податок без врахування прибудинкової території, загальний розмір якої складає 0,8711 га.

Отже, перехід права власності на будівлі та споруди станції техобслуговування загальною площею 2233,3 кв. метрів до позивача відбувся на підставі рішень Господарського суду АР Крим та ніяких доказів того, що в користуванні їх попереднього власника знаходилась прибудинкова територія цієї станції, яка була площа цієї прибудинкової території, наявності встановлених меж цієї прибудинкової території відповідно до діючого законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позивач в 2011 році належним чином декларував свої податкові зобов'язання з земельного податку, виходячи з розміру земельної ділянки, яка перебуває в його фактичному використанні, а отже податкове повідомлення - рішення № 0002891503 від 25.06.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 05.10.12 у справі № 2а-7592/12/0170/25 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кононова Ю. С.) від 05.10.12 у справі № 2а-7592/12/0170/25 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян