Постанова № 31929907, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 16651/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Савицької Н.В.,

при секретарі судового засідання - Губач Х.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. в адміністративній справі за позовом Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю та вартості наданих соціальних послуг, -

В С Т А Н О В И Л А:

10.11.2010р. позивач Рівненський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 2265 грн. 36 коп., зобов'язавши сплатити такі кошти на відповідний казначейський рахунок (а.с.2-4).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача суму виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 952 грн. 26 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.100-104).

Частково не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач Рівненський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов у цій частині задоволити, в решті постанову суду залишити без змін (а.с.106-109).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що судом помилково відмовлено у задоволенні вимог щодо стягнення коштів, виплачених за участь в організації виплачуваних громадських робіт, при цьому останнім невірно застосовані приписи абз.1 ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; видами забезпечення безробітних є допомога по безробіттю, серед видів соціальних послуг наявне фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних. Організація оплачуваних громадських робіт за рахунок апелянта є соціальною послугою, яка надається виключно для безробітних громадян, без такого статусу особа не може брати участі в таких роботах.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, 13.04.2009р. відповідач ОСОБА_2 зареєструвалася, а 21.04.2009р. звернулася за сприянням у працевлаштуванні до Рівненського районного центру зайнятості із заявою щодо працевлаштування та надання статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю (а.с.5).

20.04.2009р. відповідачу надано статус безробітного із виплатою допомоги по безробіттю (а.с.55-65).

Також у рамках договору про організацію та проведення оплачуваних громадських робіт № 171209031200027 від 12.03.2009р. ОСОБА_2 було направлено на громадські роботи; згідно наказу Територіального центру з обслуговування одиноких непрацездатних громадян та інвалідів Рівненського району № 91-К від 29.04.2009р. останню прийнято на роботу на посаду соціального робітника з 30.04.2009р. (а.с.14).

Разом з тим, позивачем виявлено, що ОСОБА_2 надавала на підставі укладеного цивільно-правового договору послуги по виконанню розрахунково-касових операцій та отримувала дохід від ТзОВ «Квіза-Трейд» протягом 30.07.2008р.-24.06.2009р. (а.с.8-9, 10-12), про наведену обставину безробітна не повідомила центр зайнятості (а.с.47).

23.09.2010р. Рівненським міським центром зайнятості винесено наказ № 143, яким передбачено вжиття заходів по поверненню отриманих незаконним шляхом коштів у розмірі 2265 грн. 36 коп. через подання недостовірних відомостей (а.с.48), а 23.09.2010р. останнім направлено на адресу ОСОБА_2 лист-повідомлення № 1768 про повернення незаконно отриманих коштів (а.с.51-52).

По причині наведеного та на підставі абз.9 пп.1 п.20 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000р., наказом позивача № НТ 091008 від 08.10.2009р. відповідача знято з обліку у центрі зайнятості (а.с.56, 57).

За період з 19.07.2009р. по 08.10.2009р. відповідачу були нараховані та виплачені допомога по безробіттю у розмірі 952 грн. 26 коп. та заробітна плата за час виконання громадських робіт на суму 1313 грн. 10 коп.

Розглядувані правовідносини регламентуються приписами ч.ч.2 і 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (в редакції, чинній на момент виникнення вказаних правовідносин), відповідно до яких застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Аналіз наведених обставин вказує на те, що відповідач на день надання їй статусу безробітної відносилася до зайнятого населення та не мала права перебувати на обліку у Рівненському районному центрі зайнятості як безробітна.

Наведений висновок підтверджується приписами ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що як правило, приносить їм дохід у грошовій та іншій формі.

Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів, і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу (ст.2 названого Закону).

Разом з тим, частково задовольняючи заявлений позов (в частині виплаченої допомоги по безробіттю), суд першої інстанції виходив з того, що відшкодуванню з відповідача не підлягає сума коштів, отримана безробітним за участь в оплачуваних громадських роботах, яка включається до вартості наданих соціальних послуг у розумінні ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Такі висновки обґрунтовує положеннями ст.43 Конституції України і ст.21 Закону України «Про оплату праці».

Між тим, наведені висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.

Видами забезпечення згідно п.1 ст.7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» є: допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Видами соціальних послуг згідно п.2 ст.7 цього Закону є: фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що відшкодуванню підлягає сума вартості наданих соціальних послуг, а не сума отриманих коштів безробітним за участь в оплачуваних громадських роботах, є безпідставним, оскільки організація оплачуваних громадських робіт є соціальною послугою, визначеною п.2 ст.7 цього Закону.

Пунктом 5 ст.23 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що фінансування громадських робіт проводиться за рахунок місцевого бюджету із залученням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (в частині організації таких робіт для безробітних) і підприємств, установ та організацій, для яких ця робота виконується за договорами.

Відповідно до Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт, затв. постановою КМ України № 839 від 10.09.2008р., оплачувані громадські роботи організовуються для: осіб, які не мають роботи; зайнятих трудовою діяльністю осіб, які виявили бажання працювати у вільний від основної роботи час; учнівської та студентської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час; пенсіонерів, інвалідів.

Оплачувані громадські роботи організовуються роботодавцями незалежно від форми власності на договірній основі.

Фінансування оплачуваних громадських робіт може проводитися за рахунок коштів місцевих бюджетів, Фонду (в частині організації таких робіт для безробітних), роботодавців, для яких зазначені роботи виконуються, та інших джерел відповідно до законодавства.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач брала участь в громадських роботах, фінансування яких проводилось за рахунок Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, а також отримала кошти від цього Фонду за участь в громадських роботах.

Відповідно до вказаних нормативно-правових документів організація оплачуваних громадських робіт за рахунок Фонду є соціальною послугою, яка надається виключно для безробітних громадян. Особа, яка немає права бути визнана безробітною, не може приймати участі в громадських роботах, організованих за рахунок Фонду.

Таким чином, заявлений позов підлягає до задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, слід стягнути з ОСОБА_2 на користь Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 952 грн. 26 коп. та вартість наданих соціальних послуг в загальному розмірі 1313 грн. 10 коп., а всього 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 36 коп.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задоволити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08.12.2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Рівненського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (33001, м.Рівне, вул.Яворницького, 53, код ЄДРПОУ 22560874) суми виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 952 грн. 26 коп. та вартість наданих соціальних послуг в загальному розмірі 1313 грн. 10 коп., а всього 2265 (дві тисячі двісті шістдесят п'ять) грн. 36 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: І.І.Запотічний

Н.В.Савицька