Ухвала суду № 31929906, 19.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 16679/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у м.Рівне до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку проведення розрахункових операцій за товари (послуги), -

В С Т А Н О В И Л А:

02.11.2010р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у м.Рівне звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ фірми «Сагайдачний» на користь держави штрафні санкції в розмірі 340 грн. (а.с.2 і на звороті).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача ТзОВ фірми «Сагайдачний» до Державного бюджету України штрафні санкції в розмірі 340 грн. (а.с.17).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач ТзОВ фірма «Сагайдачний», який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заявленого позову (а.с.20-21).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що строки застосування розглядуваних адміністративно-господарських санкцій визначені приписами ст.250 ГК України і не мають безпосереднього відношення до строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України. У розглядуваному випадку податковим органом пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом, при цьому факт оскарження суб'єктом господарювання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не може впливати на перебіг строку звернення до суду у цій справі.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних мотивів.

Як слідує з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у м.Рівне проведена перевірка відповідача за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено Акт перевірки № 816/23-200/23308491 від 09.06.2010р. (а.с.8-9).

Проведеною перевіркою виявлені порушення відповідачем вимог п.5 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг», а саме факт проведення розрахункових операцій за надані послуги без використання книги обліку розрахункових операцій.

На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято рішення № 0001782342/0 від 11.06.2010р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2658 грн. 50 коп. (а.с.9), яке вручене відповідачу 15.06.2010р. (а.с.7).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи стверджується наявність у відповідача несплаченої заборгованості по сплаті нарахованих податковим органом штрафних санкцій; рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем не оскаржено у встановленому порядку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Як слідує з матеріалів справи, предметом розглядуваного позову є примусове стягнення застосованих штрафних санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг».

При цьому під час розгляду вказаного позову суд перевіряє правильність обчислення штрафних (фінансових) санкцій; питання правомірності винесеного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а також наявності допущених порушень законодавства, яке регулює порядок проведення розрахункових операцій за товари (послуги), складають предмет окремого позову.

Також відповідачем не оскаржувалося в установленому порядку вказане рішення податкового органу; останнім не оспорюється правильність нарахування суми санкцій тощо.

За порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, у розмірах, встановлених ст.17 наведеного Закону.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.17 вказаного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції, зокрема, у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи непрошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

З огляду на викладене, податковим органом правомірно проведена перевірка відповідача, результати цієї перевірки зафіксовані в складеному Акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Оскільки позивачем в установлені строки штрафні (фінансові) санкції не сплачені, податковий орган підставно звернувся до суду із розглядуваним позовом.

За таких обставин сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій вірно обчислена податковим органом, остання не сплачена до бюджету відповідачем, також ним не оскаржено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, а тому заявлений податковим органом позов є обґрунтованим.

В частині дотримання строків звернення до суду із розглядуваним позовом, колегія суддів враховує, що відповідно до ст.25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг» суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до державного бюджету в десятиденний строк з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій.

У випадку несплати порушником застосованих штрафних санкцій в добровільному порядку, останні стягуються за позовом податкового органу в судовому порядку.

Разом з тим, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування, послуг», який встановлює підстави та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО, не встановлено будь-яких строків реалізації відповідальності суб'єктів господарювання за вказані порушення в судовому порядку.

Відповідно до ст.238 ГК України (в редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Приписами ст.239 ГК України передбачено, що однією із адміністративно-господарських санкцій може бути адміністративно-господарський штраф, який стягується із суб'єкта господарювання до державного бюджету за порушення визначених законодавством України правил здійснення господарської діяльності.

Статтею 250 ГК України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки та застосування РРО є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні ст.ст.238, 239 ГК України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених ст.250 цього Кодексу.

При цьому строк звернення податкового органу до суду із позовом про стягнення вказаних санкцій визначений ст.99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На час виникнення розглядуваних правовідносин (після закінчення 10-денного строку для добровільної сплати штрафних санкцій після вручення рішення № 0001782342/0 від 11.06.2010р., а саме 26.06.2010р.) діяв річний строк звернення до суду із адміністративним позовом, а згідно ст.100 КАС України наслідком пропуску такого була відмова у задоволенні заявленого позову.

При цьому, тривалість і правила обчислення строку звернення до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини, тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.

Також тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов; відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.

ДПІ у м.Рівне звернулася до суду із розглядуваними позовними вимогами щодо стягнення штрафних (фінансових) санкцій 02.11.2010р., через що позивачем дотриманий строк звернення до суду із розглядуваним позовом.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

За таких обставин загальна сума застосованих штрафних (фінансових) санкцій склала 340 грн., така на час розгляду справи в суді першої інстанції не сплачена відповідачем до бюджету, винесене позивачем рішення про застосування фінансових санкцій є дійсним на час розгляду справи, не скасовано судом чи іншим уповноваженим органом (доказів протилежного сторонами не представлено, таких не здобуто й судами першої та апеляційної інстанцій), а тому заявлений позов є обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сагайдачний» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. в адміністративній справі № 2а-5203/10/1770 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: І.І.Запотічний

Н.В.Савицька