Рішення № 3192900, 10.03.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

Суддя Василенко Т.А., розглянувши матеріали за позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”,

м. Полтава

до Концерну “Термо”, м. Луганськ

про стягнення 31 365 грн. 33 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 27 039 грн. 15 коп. та 3% річних у сумі 4 326 грн. 18 коп.

Незважаючи на те що, позивачем, адреса відповідача визначена як - місто Луганськ, вул. Фрунзе, б. 107(Б), а відповідно до довідки ЄДР належною адресою відповідача є –м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СССР, б.59, кв. 1, всі ухвали суду направлялися відповідачу за двома адресами і, останній їх отримував про що свідчить в тому числі і повідомлення про вручення (аркуш справи 16), а також клопотання відповідача від 26.01.09 про ознайомлення з матеріалами справи та клопотання про відкладення розгляду справи від 11.02.09. Також представник відповідача знайомився з матеріалами справи, в тому числі із позовною заявою та мав можливість оспорити позовні вимоги та прибути до судових засідань.

Виходячи з наведеного, суд вважає за необхідне визначити, що у відповідача була фактична можливість з’явитися до судового засідання та надати відповідні заперечення або пояснення з приводу заявлених до нього вимог. Останній, цим правом не скористався, відзив на позовну заяву не надав, в судові засідання не з’явився, але про дату та час їх проведення був повідомлений належним чином. В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази які-б свідчили про не отримання відповідачем процесуальних документів.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами.

В той же час, позивач також не направив до суду свого повноважного представника але надав витребувані судом документи, у зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу і за умови відсутності представника позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, з урахуванням додаткових пояснень позивач зазначає що 18.09.07 між ВАТ «Полтавагаз»та Концерном «Термо» було укладено договір купівлі –продажу товарів № 7/57/07.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору відповідач –продавець по договору зобов’язався протягом дії договору передати покупцеві –позивачу - товар, на суму, що визначається в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, а покупець взяв на себе зобов’язання прийняти товар та оплатити його вартість. Специфікацією № 1 до договору визначено, що Концерн «Термо»зобов’язується виготовити та поставити на адресу ВАТ «Полтавагаз»модульну транспортну міні –котельню МТМ -100 в кількості 4(чотири) штуки на загальну суму 394 000 грн. 00 коп.

Умовами договору передбачено, що продавець повинен передати покупцю товар після проведення попередньої оплати по даному договору (п.1.2.1).

Свої зобов’язання в частині проведення попередньої оплати і оплати по договору ВАТ «Полтавагаз»виконало належним чином, що підтверджується платіжним дорученням № 820 від 20.09.07 на суму 247 800 грн. 00 коп. – 70 % вартості товару та платіжним дорученням № 056 від 10.10.07 на суму 146 200 грн. 00 коп.

Оскільки зобов’язання щодо поставки товару на виконання умов договору купівлі –продажу товару від 18.09.07 № 7/57/07 з боку відповідача виконано неналежним чином, ВАТ «Полтавагаз»29.12.07 звернулося до суду з позовною заявою до Концерну «Термо»про спонукання виконати умови договору, а саме відповідно до умов договору передати транспортабельні міні - котельні МТМ –100 в кількості двох штук.

05.03.08, підчас розгляду господарським судом Луганської області ВАТ «Полтавагаз»змінило свої вимоги до Концерну «Термо», та просили стягнути з відповідача сплачену за непоставлений товар суму 197 000 грн. 00 коп. та 1 970 грн. 00 коп. витрат на оплату державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

11.03.08 господарським судом Луганської області винесено рішення по господарській справі № 18/6пд, за яким позовні вимоги ВАТ «Полтавагаз»до Концерну «Термо»про стягнення сплаченої передоплати в сумі 197 00 грн. 00 коп. за дві міні –котельні МТМ –100, та стягнення понесених судових витрат, задоволено в повному обсязі.

Оскільки відповідач стягнуту суму заборгованості не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доводи позивача не спростував.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного:

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського сулу Луганської області 11.03.08 у справі № 18/6пд за позовом ВАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз»до Концерну «Термо»було встановлено що, згідно договору купівлі-продажу від 18.09.2007 № 7/57/07 та додатку до нього № 1 (специфікації), укладеним між сторонами за позовом, позивач 20.09.2007 та 18.10.2007 перерахував відповідачу передоплату в загальній сумі 394000 грн. за майбутню поставку 4-х модульних транспортабельних міні котелень МТМ-100, що підтверджується платіжними дорученнями позивача від 20.09.2007 № 820 та від 18.10.2007 № 056.

Відповідач, в свою чергу, зобов’язався виготовити вказані міні котельні протягом 30 діб з моменту здійснення передоплати та поставити їх позивачу.

Строк поставки продукції вказаним договором не встановлено.

19.12.2007 відповідач поставив позивачу дві міні котельні вартістю 197000 грн., що підтверджується видатковою накладною відповідача від 19.12.2007 № Т-999 та визнано позивачем.

Останні дві міні котельні вартістю 197000 грн. відповідач позивачу не поставив.

Позивач 19.12 2008 рекомендованим листом надіслав відповідачу письмову вимогу про необхідність поставки останніх двох міні котелень в семиденний строк (направлення вказаної вимоги відповідачу рекомендованим листом підтверджується фіскальним чеком пошти).

Відповідач міні котельні позивачу не поставив, грошові кошти сплачені за них, не повернув.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.03.2008 № 14/608 позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача передоплати за непоставлені дві міні котельні в сумі 197000 грн.

Також за вказаним рішенням позов задоволено та стягнуто з Концерну “Термо” на користь відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз» передоплату за дві міні котельні в сумі 197000 грн., перераховану за договором купівлі-продажу від 18.09.2007 № 7/57/07, витрати на державне мито в сумі 1970 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

У зв’язку із невиконанням умов договору та відповідно до рішення суду, позивач нарахував відповідачу інфляцію та 3% річних на суму заборгованості 199 088 грн. 00 коп. за період березень – листопад 2008 року.

З матеріалів справи вбачається що, на виконання зазначеного рішення суду позивачу був виданий наказ від 23.03.08 № 18/6пд і відповідно до постанови державного виконавця Жовтневого ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження.

Разом з цим, відповідно до відповіді ВДВС від 13.09.09 зазначений наказ на цей час не виконаний та на користь позивача відповідні кошти не стягнуті.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем та доказів виконання рішення господарського суду Луганської області від 11.03.08 № 18/6 пд.

У зв’язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв’язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов’язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов’язання відповідача щодо сплати 197 000 грн. 00 коп. основного боргу, ґрунтуються на умовах договору купівлі –продажу від 18.09.07 № 7/57/07. Обсяг цього зобов’язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 11.03.08 по справі № 18/6 пд.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Обставини, які б свідчили про припинення грошового зобов’язання відповідача на підставі договору чи глави 50 ЦК України, у матеріалах справи відсутні і це не оспорюється відповідачем, як і обсяг боргу.

Аналогічно правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 10.04.08 та Верховного суду України від 30.09.08 у справі № 19/204.

Разом з цим, слід визначити що, нарахування здійснюється у зв’язку не виконання грошового зобов’язання яке в даному випадку становить 197 000 грн. 00 коп., але позивач нарахування здійснив на загальну суму стягнуту за вказаним рішенням суду, що суперечить наведеним вище нормам законодавства.

У зв’язку з чим, інфляційні за період березень –листопад 2008 року на суму заборгованості 197 000 грн. 00 коп. складають - 26 315 грн. 00 коп., а 3% річних за період з 11.03.08 по 30.11.08 складають –4 279 грн. 10 коп.

З огляду на викладені обставини, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні у сумі - 26 315 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 4 279 грн. 10 коп. У задоволені решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та ст. 625 ЦК України і керуючись ст. ст. 44,49,75,82,83.84 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Концерну «Термо», м. Луганськ, вул. 50 лєт Образованія СССР, б.59, кв.1, код 34019742, на користь:

- Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава, вул. Енгельса, б.2, код 03351912, інфляційні нарахування у сумі 26 315 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 4 279 грн. 10 коп., витрати по держмиту у сумі 305 грн. 94 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 115 грн. 09 коп., видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 11.03.2009.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судду Т.В.Шкуть