Ухвала суду № 31928717, 13.06.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13460/12/0170/4

13.06.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Дадінської Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-13460/12/0170/4 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 18.03.13

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" (вул. Київська, 4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019461702 від 20.11.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13 позовні вимоги Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 20.11.2012 року №0019461702 про збільшення Акціонерному товариству закритого типу "Вітас" суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників всього на суму 1,00 грн., у т.ч. 1,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (штрафами).

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача, на підставі наказу від 23.10.2012 року №2673 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки АТЗТ "Вітас", проведено невиїзну документальну позапланову перевірку про неможливість проведення фінансово-господарських операцій позивача за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2012 року №8790/22-1/20732633.

За висновками акту, крім іншого, встановлено порушення позивачем

- п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 розділу II, п.51.1 ст.51, п.п."б" п.176.2 ст.176, п.119.2 ст.119 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами і доповненнями - підприємством податкові розрахунки форми №1ДФ про суми доходів, які отримані фізичними особами - підприємцями та громадянами згідно цивільно-правових договорів за 1 квартал 2011 року надані з порушенням граничного терміну.

В основу висновків акту покладено виявлений відповідачем під час проведення перевірки факт несвоєчасної подачі позивачем декларації форми №1ДФ за 1 квартал 2011 року, з граничним терміном подання - 10.05.2011 року, начебто поданої 18.05.2011 року за реєстраційним номером 119194.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.11.2012 року №0019461702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників всього на суму 1,00 грн., у т.ч. 1,00 грн. за штрафними фінансовими санкціями (штрафами) (а.с.6).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав жодних доказів в обґрунтування обставин - отримання розрахунку позивача за формою 1ДФ за 1 квартал 2011 року саме 18.05.2011 року або доказів на спростування своєчасно отриманого звіту.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розділом ІІ ПК України передбачено порядок адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів), зокрема Главою 2 цього розділу визначено питання щодо податкової звітності.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку

Статтею 48 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) визначено умови складення податкової декларації, її обов'язкові реквізити. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (п. 48.7 ст. 48 ПК України).

Відповідно до п.49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 ст.49 ПК України визначено, що податкова декларація подається до органу державної податкової служби за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.49.5, п.49.6 ст.49 ПК України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк. У разі втрати або зіпсуття поштового відправлення чи затримки його вручення органу державної податкової служби з вини оператора поштового зв'язку, такий оператор несе відповідальність відповідно до закону. У такому разі платник податків звільняється від будь-якої відповідальності за неподання або несвоєчасне подання такої податкової декларації.

Прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають (п. 49.8 ст. 49 ПК України).

Згідно з п.49.11 ст.49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: - за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою; - у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк (п.49.9 ст.49 ПК України).

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 Податкового кодексу України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

При цьому, як встановлено п.49.10 ст.49 ПК України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Приписами п. 49.15 ст.49 ПК України передбачено, що податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання податковим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Підпунктом 49.18.2 п.49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, зокрема, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Окремою статтею 51 ПК України передбачено обов'язок податкового агента подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку органу державної податкової служби за місцем свого обліку.

Визначення податкового агента щодо податку на доходи фізичних осіб міститься у п.п.14.1.180. п.14.1 ст.14 ПК України - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Згідно з п.п.162.1.3. п.161.1 ст.161 ПК України, зокрема податковий агент є платником такого виду податку та, відповідно до п.п."а", "б" п.176.2 ст.176 ПК України зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Судова колегія зазначає, що позивач є податковим агентом щодо податку на доходи найманих працівників та зобов'язаний протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного податкового (кварталу) подавати до відповідних органів податкової служби податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (найманих працівників) і сум утриманого з них податку за формою №1ДФ, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1020.

Зокрема, декларацію за формою 1ДФ за 1 квартал 2011 року позивач був зобов'язаний подати до 10 травня 2011 року.

Пунктом 119.2 ст.119 ПК України встановлена відповідальність за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу 20 ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Установлено, що 05.05.2011 року АТЗТ "Вітас" подано до відправлення у ДПІ у м.Сімферополі АР Крим кур'єрською поштою (службою ПП "Флай Пост Експрес) наступні документи, згідно переліку вкладення: Декларація по податку на прибуток за 1 кв.2011 року з додатком К 1/1; звіт за формою 1ДФ за 1 квартал 2011 року на паперовому носії та на дискеті; звіт про суми податкових пільг, що підтверджується копією накладною №169627 з підписом отримання відправлення кур'єром 05.05.2011 року (а.с.43).

З копії накладної №169627, наданої позивачем, вбачається, що відправлення (з вкладенням згідно опису) вручено отримувачу 05.05.2011 року під підпис, скріплений печаткою ДПІ у м.Сімферополі АР Крим (а.с.43).

Крім того, копія накладної №169627 була надана представником відповідача на запит суду щодо підтвердження отримання декларації позивача з іншого виду податку (Декларація по податку на прибуток за 1 кв.2011 року) саме 05.05.2011 року, яка, згідно переліку вкладень містилась у поштовому відправленні разом зі спірною декларацією форми 1ДВ за 1 квартал 2011 року та була отримана відповідачем 05.05.2011 року за вх.№113345 (зі штампу вхідної кореспонденції) (а.с.107).

Згідно з ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для податкових органів підтвердженням отримання податкової декларації є, зокрема, наявність відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, тобто реєстрація такої декларації, що є стадією процедури прийняття податкової звітності. Цей факт для декларанта є підтвердженням прийняття податковим органом розрахунку.

Факт отримання податковим органом декларації позивача форми 1ДВ за 1 квартал 2011 року підтверджується реєстраційним штампом вхідної кореспонденції відповідача 05.05.2011 року за №25491/10, що є належним та допустимим доказом своєчасного подання позивачем звітності з граничним строком подання - 10.05.2011 року (а.с.113).

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно застосував приписи ст.71 КАС України, оскільки дійсно податковим органом не доведено несвоєчасне подання позивачем декларації форми №1ДФ за 1 квартал 2011 р., навпаки, своєчасність подання підтверджується зібраними доказами.

Апеляційна скарга не містить доводів стосовно невідповідності рішення суду першої інстанції приписам ст.159 КАС України. Апеляційна скарга стосується перевірки позивача в частині правильності визначення податку на прибуток, податку на додану вартість та зазначається про порушення позивачем строку подання декларації форми №1ДФ.

Предметом позову є саме рішення відповідача про застосування штрафних санкцій за порушення позивачем строку подання декларації форми №1ДФ.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в повному обсязі з'ясував обставини справи та правильно застосував норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та по суті ці доводи є витягом з акту перевірки, проведеної стосовно позивача, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.13 у справі № 2а-13460/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна