Рішення № 3192778, 10.02.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

За позовом Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 23 150 197 грн. 42 коп.

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Самолюк О.В., дов. № 09/07 від 10.01.2009;

від відповідача - Петрук С.І., дов. № 24-01-07/28 від 13.01.2009, Рожко Є.В., дов. № 24-01-12303/2112 від 30.12.2008,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 16/05-289 від 12.09.2005 на постачання природного газу в сумі 23 150 197 грн. 42 коп., у тому числі суми основного боргу 14923781 грн. 95 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2820594 грн. 79коп., пені в сумі 3372365 грн. 85 коп., штрафу у розмірі 1044664 грн. 73 коп. та 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем фактом невиконання відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору на постачання природного газу № 16/05-289 від 12.09.2005, у зв’язку з чим станом на день подання позову за відповідачем утворилася заборгованість за поставлений позивачем природний газ у розмірі 14923781 грн. 95 коп. Крім суми основного боргу позивачем до стягнення з відповідача заявлено інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 2820594 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп.. а також 3372365 грн. 85 коп. пені за порушення грошового зобов’язання, 1044664 грн. 73 коп. штрафу на підставі умов договору.

Відповідачем суду наданий письмовий відзив № 24-01-16/128 від 22.01.2009 на позовну заяву, в якому відповідач визнав позовні вимоги у частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 14923781 грн. 95 коп. та заперечив проти вимог про стягнення пені та штрафу, зокрема, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені, а також заявив клопотання про зменшення судом згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань. Також відповідачем заявлене письмове клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду у даній справі терміном на п’ять років.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив такі обставини.

12.09.2005 між сторонами у даній справі був укладений договір № 16/05-289 на постачання природного газу, у відповідності з умовами пункту 1.1 якого позивач у справі (Постачальник) зобов’язався передати у власність відповідача (Споживача) у 2005-2006 роках природний газ, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Умовами пункту 2.1 договору його сторони узгодили кількість газу та періоди поставок газу, а пунктами 4.1 –4.3 визначили порядок оформлення приймання –передачі газу шляхом складання та підписання відповідних актів приймання –передачі.

Відповідно до пункту 7.1 договору остаточний розрахунок за переданий газ в звітному місяці повинен здійснюватися на підставі акту приймання –передачі газу до 08 числа місяця, наступного за звітним.

На виконання умов договору у період з жовтня 2005 року по вересень 2006 року позивач передав відповідачеві природний газ обсягом 253391 тис. куб. м на загальну суму 67076005 грн. 97 коп. Відповідач вказаний газ прийняв та оплатив частково, у сумі 59066107 грн. 97 коп. Залишок заборгованості склав 14923781 грн. 95 коп.

Факт поставки позивачем відповідачеві природного газу в обумовлених договором обсягах підтверджений матеріалами справи, зокрема, відповідними підписаними обома сторонами договору актами приймання –передачі (а.с. 37-49), та відповідачем у справі не заперечується.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, вимога позивача про стягнення відповідача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 14923781 грн. 95 коп. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу за позовом позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу у розмірі 2820594 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп., а також 3372365 грн. 85 коп. пені за порушення грошового зобов’язання, 1044664 грн. 73 коп. штрафу на підставі умов договору.

У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань здійснений позивачем у відповідності з приписами чинного законодавства, тому суми інфляційних нарахувань на суму заборгованості у розмірі 2820594 грн. 79 коп., 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у справі.

Стосовно вимог позивача про стягнення сум пені та штрафу суд вважає за доцільне зазначити таке.

Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання нарахована позивачем на підставі умов пункту 8.2 договору за період з 25.12.2007 по 25.12.2008. Згідно наявних у справі документів остання поставка газу за укладеним сторонам у справі договором відбулася у вересні 2006 року, остаточний строк оплати поставленого газу настав 07.10.2006, а з 08.10.2006 почав відраховуватися строк прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором.

Штраф за порушення відповідачем взятих на себе за договором зобов’язань у розмірі 7% від суми заборгованості відповідно до умов пункту 8.2 договору відповідач мав право заявити до стягнення у випадку прострочення виконання зобов’язання відповідачем понад тридцять днів. У такому випадку позивач міг нараховувати штрафі з 08.11.2007.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Умови укладеного сторонами у справі інших умов щодо принципів нарахування пені не містять.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Приписами ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Відповідно до ст.ст. 253 –254 Цивільного кодексу України позовна перебіг позовної даності за вимогою про стягнення пені за укладеним сторонами у даній справі договором розпочався 08.10.2006 та сплив 08.10.2007, за вимогою про стягнення суми штрафу розпочався з 08.11.2007 ат сплив 08.11.2007.

За таких обставин суд доходить висновку про фактичний пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача сум пені та штрафу.

Письмовим відзивом № 24-01-16/128 від 22.01.2009 на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 14923781 грн. 95 коп. та заперечив проти вимог про стягнення пені та штрафу, зокрема, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з вимогою про стягнення сум неустойки.

Відповідно до приписів ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем причини пропуску строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача сум пені та штрафу не повідомлені.

З урахуванням викладеного вище, а також заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення сум пені та штрафу позовної давності у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 3372365 грн. 85 коп. пені за порушення грошового зобов’язання, 1044664 грн. 73 коп. штрафу слід відмовити. Судові витрати у цій частині покладаються на позивача у справі.

Клопотання відповідача про зменшення судом згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних нарахувань задоволенню не підлягає, оскільки за своєю правовою природою 3% річних та інфляційні нарахування на суму заборгованості не є штрафними санкціями, а тому приписи ст. 83 Господарського процесуального кодексу України на вимоги про їх стягнення не розповсюджуються.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із врахуванням викладеного вище позовні вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, а тому підлягають задоволенню у частково у частині вимог про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 14923781 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2820594 грн. 79 коп. з віднесенням судових витрат у справі на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності з вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також відповідачем заявлене письмове клопотання щодо розстрочення виконання рішення суду у даній справі терміном на п’ять років.

Вказане клопотання відповідачем ані нормативно, ані документально не обґрунтоване, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 267, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, Сєвєродонецька ТЕЦ, код 00131050, на користь Дочірнього підприємства «Газ-Тепло»національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ, бульвар І. Лепсе, буд. 16, код 32587579, заборгованість у розмірі 14923781 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 988790 грн. 10 коп., інфляційні нарахування на суму заборгованості у розмірі 2820594 грн. 79 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 20655 грн. 00 коп., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу у сумі 95 грн. 58 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення –16.02.2009.

Суддя М.О. Москаленко