Рішення № 31927201, 17.06.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

17.06.2013

НАХІМОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СЕВАСТОПОЛЯ _______________

Справа № 765/1781/13-ц

Кат. 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

17 червня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого: судді - Пекарініної І.А.

при секретарі - Карманові К.А.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють також в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства ім. «С.Перовської», 3-тя особа: Управління державної міграційної служби в м. Севастополі про визнання права на користування житловим приміщенням, зобов'язання видати ордер,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися з позовом до відповідача, уточнив предмет позовних вимог, просять суд визнати за ними та їх дітьми право на користування житловими приміщеннями - кімнатами АДРЕСА_1, зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх дітям ОСОБА_3 2000 року народження та ОСОБА_4 2009 року народження ордер на вказану житлову площу у гуртожитку. Вимоги позову мотивовані тим, що позивачі більше 12-ті років мешкають у гуртожитку у зв'язку з перебуванням ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, сумлінно сплачують комунальні платежі, дружина позивача та їх діти мають статус осіб що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Рішення про їх вселення приймалось ЗАТ «С. Перовської» у встановленому законом порядку, на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету у 2000 році, але ордер на житло виданий не був. У теперішній час адміністрація ПАТ «С. Перовської» якому належить гуртожиток, відмовляється надати ордер та погодити заяву позивачів на реєстрацію в ньому та надсилає листи про необхідність звільнення житлового приміщення, у зв'язку з чим право позивачів та їх дітей на проживання та користування гуртожитком повинно бути захищене у судовому порядку.

В судовому засіданні позивачі та їх представник заявлені вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні, з підстав зазначених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні. Вказував на те, що позивачу разом зі своєю сім'єю попередним керівництвом був наданий усний дозвіл на проживання у гуртожитку, був якого рішення з цього приводу у встановленому законом порядку не приймалось. З липня 2012 року позивач був звільнений з підприємства ПАТ «С. Перовської» тому також втратив право на користування гуртожитком у зв'язку з припиненням трудових відносин з відповідачем.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28.11.2000 року по 02.07.2012 року та був звільнений за п. 1 ст. 36 КЗпП України. У період роботи на підприємстві відповідача позивачу на склад сім'ї - ОСОБА_2 та їх дітям ОСОБА_3 2000 року народження та ОСОБА_4 2009 року народження були виділені для проживання кімнати АДРЕСА_1, якими сім'я ОСОБА_1 користується до теперішнього часу, що підтверджується листами голови правління ПАТ «С.Перовської» від 25.09.2012 року та 15.02.2013 року, квитанціями про сплату комунальних послуг, копії яких надані в матеріали справи.

Згідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу й протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції» від 24 березня 1999 року, дія яких поширюється й на випадки порушення прав юридичних осіб, кожний при рішенні спору, щодо його цивільних прав і обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд справи в розумний строк незалежним і безстороннім судом.

Згідно ст. 55 Конституції України права свободи громадян захищаються судом.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа може звернутися до суду за захистом майнового свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 9 Житлового кодексу України встановлено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Відповідно до ст. 127 ЖК і п. 2 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208 (далі - Примірне положення), гуртожитки призначаються лише для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період їх роботи або навчання.

Згідно із ч. 2 ст. 128, ст. 129 ЖК, ч. 1 п. 10 Примірного положення єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку є спеціальний ордер, який видає адміністрація підприємства, установи, організації на підставі спільного із профспілковим комітетом рішення про надання жилої площі в гуртожитку.

Пунктом 17 Примірного положення передбачено, що вселення громадянами, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, інших членів сім'ї, крім своїх неповнолітніх дітей, в указані приміщення допускається лише з дозволу адміністрації, профспілкового комітету, установи, організації та письмової згоди членів сім'ї громадянина, які проживають разом із ним.

Право користування жилим приміщенням у гуртожитку такого члена сім'ї (або колишнього члена сім'ї) є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку видано спеціальний ордер для проживання на період її роботи.

У зв'язку з цим ст. 125, ч. 3 ст. 132 ЖК щодо підстав виселення без надання іншого жилого приміщення чи з наданням такого застосовуються до житлових правовідносин, одним із суб'єктів яких є особа, яка перебувала з підприємством, установою чи організацією у трудових відносинах. Закріплені в цих статтях закону гарантії не може бути застосовано при вирішенні спору про виселення із гуртожитку громадян, які не перебували чи не перебувають з організацією у трудових відносинах (постанова Верховного Суду України від 19 грудня 2011 р. у справі N 6-71цс11).

Оскільки судом встановлено, що позивачам ордер, який за змістом ст. 129 ЖК України є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення не видавався, у теперішній час трудові відносини позивача ОСОБА_1 з відповідачем припинені, право членів сім'ї позивача ОСОБА_1 на користування житлом є похідним правом, яке залежить від права на користування житлом самого позивача, підстав для визнання права на користування житлом та зобов'язання видати ордер позивачам в судовому порядку немає, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 9, 58, 118, 127, 128, 129, 132 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 3 червня 1986 р. N 208, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють також в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства ім. «С.Перовської», 3-тя особа: Управління державної міграційної служби в м. Севастополі про визнання права на користування житловим приміщенням, зобов'язання видати ордер, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд міста Севастополя протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя підпис

КОПІЯ ВІРНА.

Суддя Нахімовського районного

суду міста Севастополя І.А. Пекарініна