Постанова № 31927106, 19.06.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4738/13-а Провадження № 2-а/591/320/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого -судді Міліціанова Р.В.,

з участю секретаря - Бузової Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ СМВ Мелашенко Є.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС ВДАІ СМВ Мелашенко Є.В. про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення №121542 від 11.02.2013р. вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, а тому просить суд скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Сторони в судове засідання не з'явились, повідомлені про дату, час та місце розгляду належним чином, тому на підставі ст.41 КАС України, фіксування процесу технічними засобами не здійснювалось.

Суд, дослідивши докази, вважає позов обґрунтованим з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11 лютого 2013 року відносно позивача інспектором Поляковим С.В. було складено адміністративний протокол АГ2 № 250990, про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

11 лютого 2013 року за цим протоколом було винесено постанову ВМ1 №121542 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень.

ОСОБА_1 згідно цих матеріалів, був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що, повертаючи праворуч на вул. Пролетарська у м. Суми не надав дорогу пішоходу, який переходив проїзну частину.

Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку для звернення до суду встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В п. 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 р. по справі «Інтерсплав проти України» зазначається, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові права на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу. Отже, «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права - належні до виплати кошти відповідно до національного законодавства.

Таким чином, покладаючи обов'язок сплатити штраф - мало місце втручання у право власності позивача, тому відмова у поновленні строку на оскарження акту, який зобов'язує сплатити грошові кошти, порушуватиме право на мирне володіння Майном, позбавляти майнових прав позивача.

Також, позивач тривалий час не перебував у м. Суми в зв'язку з відрядженням, що підтверджується наданою довідкою, тому суд вважає, що строк для звернення до суду пропущено з поважних причин.

Відповідно до п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306, дати дорогу - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість.

З комплексного аналізу Правил дорожнього руху суд доходить висновку про те, що п.1.10 Правил дорожнього руху визначає загальні термінологічні основи правил поведінки на дорозі, однак це не виключає можливість спеціального регулювання дорожньої ситуації, зокрема, під час проїзду перехресть, під час руху пішоходів, тощо.

Головними критеріями для руху учасників дорожньої обстановки повинно бути положення п.1.5. Правил: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Інспектором ДАІ надано відеозапис дорожньої ситуації, демонстрацію відеозапису проведено в залі судового засідання, з якого встановлено, що пішохід перед дорожнім переходом зупинився, тобто водій транспортного засобу не створив перешкоди в русі, після чого пішохід завершив перехід.

Тому, дії водія відповідали вимогам п.п.14.6, 16.2 Правил.

Крім того, в силу ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 лютого 2009 року N77 «Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху», визначено вичерпний перелік технічних засобів, якими можна фіксувати порушення правил дорожнього руху.

В зазначеному переліку відсутня можливість фіксації порушення власною камерою інспектора ДАІ, про наявність якої також не зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про притягнення до адміністративної відповідальності.

Інші докази (покази свідків) в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Тобто, факт вчинення правопорушення не доведено належними доказами.

Таким чином, постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі ст. 33, ч. 1 ст. 122, ст.ст. 251, 256, 280, 283, 293 КУпАП, керуючись ст. 11, п. 2 ч. 12 ст. 18, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 71, 159, 160-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до адміністративного суду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Інспектора ДПС ВДАІ СМВ Мелашенко Є.В. від 11.02.2013р. Серія ВМ1 №121542 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень - скасувати.

Судові витрати залишити за позивачем.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Міліціанов